Рішення № 109841847, 21.03.2023, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1/23

Провадження № 2/293/148/2023

21 березня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засіданні Мудрик В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до Територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

ВСТАНОВИВ :

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернулася до суду із позовом до Територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирської області за змістом якого просить:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с.Очеретянка, Черняхівського району, Житомирської області право власності на земельну частку (пай) без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), передану у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була спадкоємцем, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , якій належало право на земельну частку (пай) в реформованому КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як спадкоємиця не може отримати правовстановлюючий документ - Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 , оскільки за його видачею може звернутись лише власник. Тому для захисту своїх прав позивачка звернулася з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна.

Ухвалою від 09.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 26.01.2023

Разом з тим п. 9 даної ухвали суд, у порядку ст. 84 ЦПК України, витребував з Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гаркуші Ольги Леонідівни копію спадкової справи за № 05/2011, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 26.01.2023 суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 21.02.2023.

Ухвалою від 21.02.2023, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засіданні, суд відклав судове засідання до 21.03.2023.

28.02.2023 на адресу суду від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О.Л. надійшла копія спадкової справи № 05/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.69-117).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , яка була матір"ю ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) в реформованому КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району, що стверджується довідкою №37 від 15.06.2022, виданою Очеретянським старостинським округом №10 Черняхівської селищної ради.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла її дочка - ОСОБА_2 , на підставі ст. 529 ЦК УРСР, що стверджується довідкою №39 від 15.06.2022, виданою Очеретянським старостинським округом №10 Черняхівської селищної ради, але юридично не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була двоюрідною тіткою позивачки.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, право на земельну частку (пай), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Позивачка як спадкоємиця 5-ї черги прийняла спадщину після смерті своєї двоюрідної тітки ОСОБА_2 на підставі заповіту від 20.12.2004.

Проте постановою нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу приватним нотаріусом Гаркушою О.Л. від 27.12.2022 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що перебуває в колективній власності КСП ім. Воровського с. Очеретянка Очеретянської сільської ради Черняхівського району, Житомирської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , спадкоємицею якої була її дочка - ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла, але не оформила свої спадкових прав у зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документа .

Оскільки у позасудвоому порядку вирішити спір немає можливості, позивач за захистом своїх порушених прав звернулась з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна.

21.03.2023 сторони у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

23.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, згідно якої остання просить розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. (а.с.66).

Відповідач - Черняхівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У поданій до суду 27.02.2023 заяві відповідач просив здійснювати розгляд справи без їх участі, щодо рішення покладається на розсуд суду (а.с.67).

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 21.03.2023 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Очеретянка (Черняхівського) Житомирського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2011., виданого повторно виконкомом Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) в реформованому КСП «Воровського» Очеретянської сільської ради Черняхівського району.

Відповідно до повідомлення Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №2364/35/22 від 06.12.2022 повідомлено, що ОСОБА_3 включена в уточнені списки громадян , яким передаються земельні частки (паї) в натурі , які затверджені загальними зборами членів КСП ім. Воровського, протокол № 2 від 22.05.1997 та входять до складу документації по паюванню земель, переданих у колективну власність реформованого КСП ім.Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Зазначено, що у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Очеретянської сільської ради відсутній запис на ім"я ОСОБА_3 щодо отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) (а.с.38).

Відповідно до довідки виданої Очеретянським старостинським округом Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 37 від 15.06.2022, ОСОБА_3 включена в уточнені списки членів колективного сільськогосподарського підприємства ім.Воровського до Державного акту на право колективної власності на землю, які мають право на земельну частку (пай) в даному господарстві під №118, але сертифікат на право на земельну частку (пай) в КСП ім. Воровського не отримувала так, як розпорядження голови Черняхівської РДА за №160 про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) було видано 18.06.1997. (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_3 , спадщину фактично прийняла її дочка - ОСОБА_2 , яка вступила в управлінням та володіння спадковим майном, що стверджується довідкою №39 від 15.06.2022, виданою Очеретянським старостинським округом Черняхівської селищної ради Житомирської області (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Житомир померла ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.06.2011, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №1405 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, зокрема, на земельну частку (пай) в реформованому КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району, яка в свою чергу належала померлій ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_2 20.12.2004 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті своє майно заповіла своїй племінниці - ОСОБА_1 (позивачу0. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Котик О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3512 (а.с. 23)

За даними матеріалами спадкової справи №05/2011 спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 є її племінниця - ОСОБА_1 (позивач), інших спадкоємців не має. (а.с.68-116).

Родинні відносини між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем підтверджуються:

- архівною довідкою від 19.04.2022 за № В-1045/02, виданою Державним архівом Житомирської області про народження ОСОБА_2 , де її батьком записаний ОСОБА_4 (а.с 18);

- рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2022, яким встанволено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , була рідною сестрою ОСОБА_4 , 1910 р.н., (а.с. 39-40);

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_5 , від 17.05.2022 за №00035579508, де зазначено, що прізвище дружини до реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с. 29);

архівною довідкою від 06.06.2022 за №В-1334/02 про одруження ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , де зазначено, що прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 ( а.с. 26)

- довідкою, виданою Очеретянським старостинським округом №10 від 19.07.2022 за №53, де зазначено, що ОСОБА_7 пропав безвісті у 1944 році (а.с. 27);

- архівною довідкою від 03.05.2022 за №В-1048/02 про народження батька позивачки - ОСОБА_9 , де зазначено його матір`ю ОСОБА_8 , 1902 р.н.(а.с. 31);

- копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого Виконавчим комітетом Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 12.08.2016, актовий запис №5 ( а.с. 34);

копією повторного свідоцтва про шлюб виданого Виконавчим комітетом Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 17.09.2016, актовий запис №2, де вказано що після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_1 ( а.с. 35).

Постановою Житомирського міського нотаріального округу приватним нотаріусом Гаркушою О.Л., від 27.12.2022 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у реформованому КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району, після смерті своєї двоюрідної тітки ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.37)

Позивач, вказує на те, що вона як спадкоємиця за законом не може в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові права, а саме на вищевказану земельну частку (пай), оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на земельну часту (пай).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Водночас статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Разом з тим ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Аналогічні положення закріплені статтями 1217, 1261, 1268,1270 ЦК України, 2004 року.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частини першої та частини другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Положеннями статті 5 Земельного кодексу України (1991 року) передбачалося, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 ЗК України.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була включена в уточнений список реформованого КСП ім.Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, яка має право на одержання земельної частки (паю), тобто мала право на земельну частку (пай), яка після її смерті увійшла до складу її спадкового майна.

Право на земельну частку (пай) набуто ОСОБА_3 ще за життя й відповідно, майнові права увійшли до складу спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 , будучи включеною в уточнений список членів реформованого КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області за життя не отримала відповідний сертифікат, однак мала право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Воровського Очеретянської сільської ради. Після її смерті вказане право успадкувала її дочка ОСОБА_2 , спадкоємцем після смерті якої є ОСОБА_1 (позивач)

Таким чином, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право на земельну частку (пай) у реформованого КСП ім.Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а позивач - ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , вимога позивача про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13,79,81,91,141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273,293,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай) без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), передану у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства ім. Воровського Очеретянської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , якій належало право на земельну частку (пай) в реформованому КСП ім. Воровського Очеретянської сільської ради, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: майдан Рад,1, смт Черняхів, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344156)

Повний текст судового рішення складений та підписаний: 28.03.2023.

Суддя Людмила ЛОСЬ