Рішення № 109841336, 28.03.2023, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/131/23

Провадження № 2/931/65/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

06 лютого 2023 року від позивача надійшов в суд позов до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2 , і з цього дня відкрилася спадщина на його майно, зокрема, на житловий будинок з господарським будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем заповіту складено не було.

20 вересня 2012 року на підставі заяви позивача про прийняття спадщини та заяви сина спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини, в Локачинській державній нотаріальній конторі Волинської області була заведена спадкова справа № 193/2012 до майна померлого ОСОБА_2 .

16 січня 2023 року, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, позивач подав до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. заяву про видачу відповідного свідоцтва. Однак, у його видачі йому відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування, що є предметом даного позову.

Просить визнати за ним право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорогиничі Локачинського району Волинської області, а також судові витрати залишити за ним.

Ухвалою судді від 09 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 березня 2023 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 49). Позивачем до позовної заяви долучено клопотання у якому просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 34).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 27 березня 2023 року від нього надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та винести рішення по справі на розсуд суду за наявними у справі матеріалами (а.с. 51).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копію матеріалів спадкової справи № 193/2012 до майна померлого ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорогиничі Локачинського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 квітня 2012 року Дорогиничівською сільською радою Локачинського району Волинської області (а.с. 6, 17).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ч.1 ст.1217 ЦК України.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 31739065 від 20.09.2012 року, ОСОБА_2 , заповіту складено не було (а.с. 25).

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 червня 1962 року підтверджується, що ОСОБА_3 є сином спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 23), проте, 20 вересня 2012 року він подав в Локачинську державну нотаріальну контору Волинської області заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 16, на звороті). Із доводів позивача у позовній заяві, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтею 1258ЦК Українипередбачено,що спадкоємціза закономодержують правона спадкуванняпочергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1265 ЦК України встановлено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Позивач ОСОБА_1 є онуком спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 від 16 липня 1986 року, де у графі «батько» зазначено ОСОБА_3 та копією Свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 04 червня 1962 року, де у графі «батько» зазначено ОСОБА_2 (а.с. 20 на звороті; 23).

Із довідок Дорогиничівської сільської ради Локачинського району Волинської області №317 від 06.09.2012 року та Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області № 18 від 20 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Спадкове майно складається із житлового будинку і господарських будівель, присадибної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки (паю), грошових заощаджень. Спадкоємцями є син ОСОБА_3 та онук ОСОБА_1 , який на момент смерті діда був зареєстрований в АДРЕСА_1 і вступив у володіння спадковим майном. Інші спадкоємці не відомі (а.с. 7; 18, на звороті).

Згідно частин 1, 3, статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач, не зважаючи на те, що прийняв спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, 20 вересня 2012 року в Локачинську державну нотаріальну контору Волинської області подав заяву про прийняття спадщини, а також, як було згадано вище, ОСОБА_3 подав заяву про відмову від прийняття спадщини, на підставі яких нотаріусом було заведено спадкову справу № 193/2012 до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 16; 16 на звороті).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину та у п`яту чергу має право на спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину або претендували на неї, не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 193/2012 до майна померлого ОСОБА_2 їх теж не вбачається.

16 січня 2023 року ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав, після смерті ОСОБА_2 , щодо житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 30). Проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що винесено постанову (а.с. 14, 33).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок, позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно копії технічного паспорта від 02 січня 2013 року на садибний (індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , встановлено, що житловий будинок, був зведений 1969 року (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 9-12).

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки, виданої Локачинською селищною радою Волинської області 20 січня 2023 року за № 19, будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_1 , рік побудови будинку 1969 (а.с. 8).

Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 320320218 від 16.01.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с. 32, на звороті).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарським будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_2 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець майна покійного підставно просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

Враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що відповідач при вирішенні справи поклався на розсуд суду, на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавцю ОСОБА_2 , інших спадкоємців, окрім позивача, які у визначений законом термін вчинили будь-які дії, що свідчать про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_2 , немає, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав. Відтак, позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємцем п`ятої черги за законом, який прийняв спадщину у встановленомузаконом порядку, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

Клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за ним , підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 247, 263, 265 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1261, 1265, 1266, 1268, 1269 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорогиничі Локачинського району Волинської області.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Локачинська селищна рада Волинської області, адреса місцезнаходження: 45500, смт. Локачі, вул. Миру, 37, Володимирський район Волинська область, код ЄДРПОУ 04332182.

Повний текст рішення складено 28.03.2023 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко