Рішення № 109841107, 16.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 Справа № 914/1992/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+»

про стягнення 3 082 022,45 грн.,

представники

позивача: Керод Р.П.

відповідача: Левкович Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2022р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» про стягнення 3 082 022,45 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022р. справу передано судді Матвіїву Р.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2022р. провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022р. задоволено заяву представника відповідача, адвоката Левковича Т.В., усно подану в судовому засіданні 02.11.2022р., про відвід судді Матвіїва Р.І. у справі № 914/992/22, відведено суддю Матвіїва Ростислава Ігоровича від розгляду справи №914/1992/22, справу № 914/1992/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022р., справу № 914/1992/22 передано для розгляду судді Король М.Р.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2022р. прийнято справу до розгляду, підготовче засідання призначено на 23.11.2022р. та явку представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою.

У підготовчому засіданні 23.11.2022р. представники учасників справи участь прийняли, суд постановив оголосити перерву до 14.12.2022р.

25.11.2022р. відповідачем на адресу суду подано заяву про долучення розрахунку заборгованості згідно даних уточненої позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№24353/22.

У підготовчому засіданні 14.12.2022р. представники учасників справи участь прийняли, суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосити перерву до 11.01.2023р.

15.12.2022р. позивачем на електронну адресу суду подано клопотання про долучення доказів, а саме про долучення до матеріалів справи додатків до договору поставки №К0771 від 01.05.2019р., вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25922/22.

10.01.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№586/23.

10.01.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення щодо клопотання позивача про долучення доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№587/23.

10.01.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№585/23.

10.01.2023р. позивачем на адресу суду подано письмове пояснення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№536/23.

У підготовче засідання 11.01.2023р. з`явився представник позивача, суд постановив відкласти розгляд клопотання про закриття провадження у справі та оголосити перерву до 25.01.2023р.

Ухвалою від 11.01.2023р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

24.01.2023р. на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на письмові пояснення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1703/23.

У даній справі підготовче засідання, призначене на 25.01.2023р., у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у Львівській області, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.01.2023р. підготовче засідання призначено на 08.02.2023р., викликано учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 08.02.2023р. прийняв участь представник позивача, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.19 ГПК України, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

В свою чергу закон не позбавляє права однієї із сторін звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ТзОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Крім того, у вказаному рішенні вказувалося, що право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У зазначеному підготовчому засіданні 08.02.2023р., суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд спору по суті на 01.03.2023р.

Ухвалою від 09.02.2023р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 01.03.2023р. представники учасників справи участь прийняли, суд постановив оголосити перерву до 15.03.2023р.

10.03.2023р. позивачем на адресу суду подано клопотання про долучення доказів, а саме про долучення до матеріалів справи накладних належної якості, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6707/23.

14.03.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6407/23.

У судовому засіданні 15.03.2023р. представники учасників справи участь прийняли, суд постановив оголосити перерву до 16.03.2023р.

У судовому засіданні 16.03.2023р. прийняли участь уповноважені представники позивача та відповідача.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором поставки №К0771 від 01.05.2019 року в частині повної оплати за поставлену продукцію. Відтак, Позивач, з урахуванням змісту уточненої позовної заяви, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 3 012 267,34 грн. основного боргу.

Позивачем зазначено, що всі первинні документи, які долучено до матеріалів справи - видаткові накладні, містять всі необхідні реквізити сторін, які дають змогу їх ідентифікувати, містять інформацію про дату їх складення, а також містять повну інформацію про зміст та обсяг господарської операції на підтвердження якої вони були складені, а ті неістотні недоліки та описки на які посилається відповідач не є підставою для невизнання господарської операції з поставки товару відповідачу.

Позивач зазначив також, що на всіх документах, які містять підпис в графі покупець стоїть відтиск печатки відповідача, що є безумовним свідченням участі відповідача в здійсненні господарських операцій, відображених у вказаних документах, відповідачем не надано доказів вибуття з його володіння печаток підприємства, зокрема, в результаті крадіжки чи їх втрати в інший спосіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги заперечує у повному обсязі, просить у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Відповідач заперечує отримання від позивача вказаного у позовній заяві товару. Також вказує, що видаткові накладні, долучені до позовної заяви позивачем на підтвердження своїх вимог, підписані невідомими особами, що не мали жодних повноважень на приймання зазначеного товару, печатки на накладних відрізняються від офіційної печатки відповідача.

Крім того, відповідач повідомляє, що найбільша кількість торгових точок та складських приміщень товариства розміщені на території м. Херсон та Херсонської області, яка станом на день подання позову до суду була окупованою військовими російської федерації. Офісні приміщення, де зберігалась вся первинна документація щодо господарської діяльності товариства на півдні України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області) знаходились в Херсоні. Оскільки втрачено контроль над даними об`єктами, відповідач не має доступу до документів первинного бухгалтерського обліку та доступу до серверів товариства, і не може підтвердити отримання товару від позивача на вказану у позовній заяві суму.

Відповідач вказує на настання форс-мажорних обставин щодо можливості оплатити придбаний товар, посилаючись на сертифікат Торгово-промисловою палати України, що засвідчує військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорну обставину, та п. 11.1 Договору поставки №К0771 від 01.05.2019р.

До позову не долучено копії видаткових накладних №101643185 та №101642040 від 29.11.2021 року.

У межах позову позивачем заявляється вимога щодо стягнення із відповідача 77,28 грн. на підставі коригуючої товарної накладної №101682660 від 03.12.2021 року до товарної накладної №101572254 від 17.11.2021 року, однак, жодних вимог за товарною накладною № 101572254 від 17.11.2021 року до відповідача не заявлено.

У межах наведеної у позові таблиці (переліку), позивачем помилково вказується про те, що сума видаткової накладної №101918972 від 21.01.2022 року становить 12 277,44 грн., водночас із фізичного примірника копії цього документа слідує, що сума за такою становить 10 465,92 грн.

Зазначене, за твердженням відповідача, вказує на неправильність розрахунку загальної суми заборгованості, яку просить стягнути позивач.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

01.05.2019 року між ТОВ «Авіон+» (покупець) та ТОВ «Савсервіс-Мова» (постачальник) укладено договір поставки №К0771, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцеві товар, на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі (п. 2.1. Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент прийняття товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання Товару є підписання сторонами (їх Уповноваженими представниками) накладної, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар (п.2.2 Договору).

У пункті 5.11. Договору сторони домовились, що у разі відповідності поставки товару умовам цього Договору, покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладні на поставлений товар. Дата поставки товару повинна відповідати даті виписки видаткової накладної на товар.

Пунктом 8.1 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, закріплено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар в такі строки:

8.1.1. По закінченню 45 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

8.1.3 Строк оплати за поставлений товар може бути збільшений згідно умов цього Договору (на час виправлення недоліків в товаросупровідних документах, тощо).

Згідно з п.8.2 Договору, форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у реквізитах сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з банківського рахунка покупця на рахунок постачальника. Сторони можуть застосовувати інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України.

Загальна ціна цього Договору складається з сум поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару на умовах цього Договору (за винятком повернутого), зазначених у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін (п.8.6 Договору).

На виконання взятих на себе зобов`язань, постачальником у період з 22.10.2021р. по 08.02.2022р. здійснено поставку товару.

Як ствердив позивач, відповідачем оплачено поставлений позивачем товар частково, а саме в розмірі 50 000,00 грн.

Сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків за Договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ «Авіон+» 3 012 267,34 грн. (відповідно до уточненої позовної заяви).

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується долученими до справи копіями видаткових накладних.

Проте, кореспондуючий обов`язок з оплати вартості товару відповідач виконав частково, решта вартості товару у розмірі 3 010 378,54 грн відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечено факту укладання Договору на підставі якого виникла заборгованість, водночас, заперечено факт отримання товару за видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. Покупець стверджує, що видаткові накладні підписані невідомими особами, що не мали жодних повноважень на приймання зазначеного товару, печатки на накладних відрізняються від офіційної печатки відповідача.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарській операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про таке зроблено Верховним Судом у Постанові від 19.06.2018р. у справі №804/15389/15.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що печатка або штампи підприємства вибували із володіння ТзОВ «Авіон+» поза його волею чи були втрачені.

Відсутність у накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі. Водночас відтиск печатки/штампу на накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною та свідчить про згоду відповідача на купівлю товару на даних умовах.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо неналежного оформлення накладних, які засвідчували здійснення господарських операцій сторонами.

Крім того, відповідач, за наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд зауважує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 910/17819/17).

Доводи відповідача зводяться до незгоди з долученими позивачем до матеріалів справи доказами (видатковими накладними), зокрема, твердженням щодо непідписання їх представником товариства та скріплення печаткою. Однак, ТзОВ «Авіон+» не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження своєї правової позиції та спростування позиції позивача.

Судом досліджувався факт отримання товару по видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, при цьому прийнято до уваги зауваження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо остаточної суми заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідач мав право, як відмовитись від прийняття товару, так і скласти акт про відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів, вказати про відсутність у накладних будь-яких відміток, проте відповідачем товар за спірними товарно-транспортними накладними приймався без зауважень.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, матеріали справи підтверджують про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував.

Крім того, підписаний відповідачем акт звірки розрахунків на загальну суму 3 103 361,40 грн. підтверджує визнання заборгованості товариством, адже відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019р. у справі № 916/1727/17. Доказів про визнання договору недійсним суду також не надано.

Як встановлено судом, видаткові накладні №101643185 та №101642040 від 29.11.2021 року наявні в матеріалах справи, відповідно покликання відповідача на відсутність таких в матеріалах справи не відповідає дійсності.

Проте, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі

3 012 267,34 грн підлягає до задоволення частково в розмірі 3 010 378,54 грн., оскільки відповідно до матеріалів справи долучено докази на підтвердження поставки саме на таку суму.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово - промислової палати України, то суд звертає увагу на те, що, посилаючись на форс - мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, стороні потрібно довести, як саме форс - мажор вплинув на виконання зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс - мажору є недостатнім, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності. Звернення до правоохоронних органів щодо викрадення товарно - матеріальних цінностей не засвідчує факту втрати саме продукції, поставленої позивачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України, слідує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі

3 010 378,54 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №1187 від 21.07.2022р. на суму 46 230,34 грн.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене вище, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, поверненню позивачу підлягає 1 046,33 грн., проте, враховуючи те, що позивачем, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не подано, передбаченого ст.7 Закону України «Про судовий збір», клопотання, питання про повернення 1 046,33 грн. судового збору судом не вирішується.

З підстав наведеного, розподілу між сторонами підлягає 45 184,01 грн., сплаченого позивачем судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у розмірі 45 155,68 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження: Україна, 79069, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160, ідентифікаційний код - 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова» (місцезнаходження: Україна, 03115, місто Київ, ВУЛ. МИКОЛИ КРАСНОВА, будинок 27; ідентифікаційний код - 30776789) 3 010 378,54 грн. заборгованості та 45 155,68 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 27.03.2023 р.

Суддя Король М.Р.