Рішення № 109840338, 14.03.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.2023 Справа №904/2505/22

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Павлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Героїв Чорнобиля, 106, код ЄДРПОУ 34124403)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (85004, Донецька область, місто Добропілля, провулок Будівельний, 2, код ЄДРПОУ 36103076)

про стягнення 780 848,07 гривень,-

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» про стягнення 780 848,07 гривень, з яких: 621 984,00 гривень заборгованість та 158 772,77 гривень штрафних санкцій за договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №133/02/21 від 30.11.2021, з огляду на що з останнього підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 621 984,00 гривень, 92 530,77 гривень пені, 66 241,30 гривень інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2022 матеріали позовної заяви №904/2505/22 передано до Господарського суду Донецької області за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №904/2505/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось з різних підстав.

Від відповідача 19.12.2022 надійшов відзив із запереченнями проти позову.

Ухвалою суду 21.12.2022 продовжувався строк підготовчого провадження на 30 днів.

На адресу суду 03.01.2023 надійшло клопотання позивача про здійснення судового виклику та допиту свідка, до якого додано заяву свідка - ОСОБА_1 - водія, який здійснював перевезення вантажу, посвідчену приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрована 29.12.2022 за №530. Також, надійшла відповідь на відзив з додатковими доказами.

Ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023. Крім того, вказаною ухвалою розглянуто заяву позивача про судовий виклик та допит в якості свідка ОСОБА_1 та відмовлено у її задоволенні.

У судовому засіданні 15.02.2023 судом було досліджено наявні в матеріалах справи докази та у зв`язку з неявкою представників сторін вирішено відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготуватись до судових дебатів.

Від позивача 03.03.2023 надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, докази, що не могли бути подані раніше.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (далі - Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (далі - Постачальник, позивач) було укладено Договір поставки №133/02/21, відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (код ДК:7308) (далі - Продукція) в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього Договору.

За умовами п.2.6. договору продукція приймається Покупцем на підставі даних:

- за кількістю - відповідно до фактичної кількості Продукції; що поставляється в узгоджене місце призначення поставки;

- за якістю - відповідно до якісних показників, вказаних в сертифікатах якості заводу- виробника, паспортах, а також згідно з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної Продукції, обговореними Сторонами у відповідних Специфікаціях до цього Договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до Продукції.

Якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні Продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності Покупцем виявлено невідповідність даним, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах або додаткових вимогах до Продукції, обумовлених Сторонами у відповідній Специфікації до Договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до Продукції, Покупець зобов`язується викликати Постачальника за допомогою технічних засобів зв`язку (електронним листом) на адресу електронної пошти, визначену в п. 8.15. цього Договору для спільного приймання Продукції. Сторони погодили, що повідомлення про виявлені недоліки по кількості, якості, асортименту, комплектності направляється Покупцем Постачальнику протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виявлення (п.2.8. договору).

У відповідності до п.п.2.11.-2.12. договору при неявці представника Постачальника впродовж 24 (двадцяти чотирьох) годин (або в інший узгоджений Сторонами строк) з моменту направлення виклику Покупцем для участі в обстеженні виявлених невідповідностей/недоліків і складання Акту невідповідності, приймання Продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, здійснюється Покупцем в односторонньому порядку шляхом складання і підписання відповідного Акту невідповідності. В даному випадку Покупець зобов`язується направити Акт невідповідності Постачальникові впродовж 1 (одного) робочого дня з дати його підписання електронною поштою на адресу, визначену в п. 8.15. цього Договору, з відправкою оригіналу поштою. Цей Акт невідповідності є обов`язковим для виконання Постачальником,

У випадку якщо в результаті приймання Продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості та/або якості, асортименту, комплектності не відповідають даним, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або Іншій документації, передбаченій для виду Продукції, що поставляється, а також у разі поставки Постачальником Продукції, не погодженої Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, Покупець має право:

- відмовитися від прийняття Продукції і оплати її вартості, а у разі здійснення попередньої оплати Продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів, впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати відправки письмової вимоги Постачальникові;

- на заміну Продукції;

- прийняти Продукцію зі зменшенням її ціни, залежно від показників невідповідності якості та/або кількості та/або асортименту та/або комплектності Продукції.

Відповідно до п. 4.1 поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору.

Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.

Строк поставки Продукції - протягом 60 календарних днів з дати здійснення Покупцем передоплати за Продукцію, якщо інше не зазначено у відповідній Специфікації до Договору (п.4.2. договору).

Умови поставки Продукції - DDР-склад покупця м.Запоріжжя, згідно «інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому Договорі і/або відповідних Специфікаціях до Договору.

Погоджене місце призначення поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін регулюватимуться положеннями, погодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п.4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору сторони затвердили, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві наступні документи:

- рахунок;

- видаткову накладну;

- товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну);

- сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт із зазначеним заводським номером Продукції.

За умовами п.4.8. договору при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у видатковій накладній.

Зобов`язання Продавця вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погодженому місці призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов`язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції (п.4.9. договору).

Відповідно до п.п.5.1.-5.4. договору загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої Продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях до Договору.

У кожному разі, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 3 000 000,00 гривень без ПДВ на дату укладення Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління Покупця.

Ціни на Продукцію встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

З метою контролю виконання договірних зобов`язань за цим Договором, зокрема правильного оформлення первинних і платіжних документів, Сторони зобов`язуються вказувати в них номер і дату цього Договору. При поступленні від Покупця грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, Сторони обумовлюють, що у будь-якому випадку вони зараховуються в рахунок оплати поставленої Постачальником Продукції.

Розрахунки по цьому Договору проводяться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку:

- 30% вартості Продукції (партії Продукції) за відповідною Специфікацією, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати Постачальником впродовж 5 днів з дати виставлення рахунку.

- 70% від вартості Продукції (партії Продукції), здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки Продукції (партії Продукції) Покупцю, на підставі отриманого Покупцем рахунку та за (умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання Постачальником документів, передбачених розділом 4 цього Договору.

У разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 20% від простроченої суми. У разі якщо прострочення оплати триває більше 10 днів, то Покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від неоплаченої суми. Ця умова не діє, якщо розрахунки проводяться у формі передоплати (п.6.8. договору в узгодженій протоколом розбіжностей редакції).

У п.8.1. сторони узгодили, що цей Договір може бути скріплений печатками Сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань.

Також, п.п.8.15.-8.16. договору сторони визначили уповноважених представників (контактних осіб):

Постачальника: Леонід Чепа, 067-555-45-01, ІНФОРМАЦІЯ_2

Покупця: ОСОБА_4 karmazin.andrei@corum,com.

Договір підписано з Протоколом розбіжностей від 30.11.2021.

01.12.2021 між сторонами укладено Специфікацію №1, відповідно до п.1 якої вартість Продукції складає: 684 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 114 000,00 гривень.

Умови поставки, місце поставки:

DDР (Інкотермс-2010) - смт. Мала Білозерка-4, Васильківський район, Запорізька область ПрАТ ЗЗРК будмайданчик ПВС-2 (п.2 Специфікації).

Згідно з п.5. розрахунки за Товар/Продукцію, що постачаються за цією Специфікацією, здійснюється в порядку та терміни, передбачені Договором.

Загальна вартість та кількість продукції зазначена в Специфікації визначена на підставі креслень КМ і є орієнтовною. Остаточна вартість Продукції визначається після розроблення Постачальником креслень КМД та погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п.8 Специфікації).

Вказаний договір, протокол розбіжностей до нього та Специфікація підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» 09.12.2021 року була здійснена попередня оплата вартості продукції у розмірі 205 200,00 гривень за платіжним дорученням №0000041978.

І хоча в призначенні платежу вказано «передоплата металопрокат за договором №ШСС/134-21 від 30.11.2021», позивач у позовній заяві, а відповідач у відзиві на позов, зазначають що оплата проводилась саме за даним договором - №133/02/21 від 30.11.2021. Також, зазначена сума становить 30% від зазначеної у Специфікації №1 від 01.12.2021 суми, які підлягали оплаті за умовами п.5.4. договору.

Як стверджує позивач, 25.01.2022 за видатковою накладною №38 від 25.01.2022 ним було здійснено поставку продукції на суму 827 184,00 гривень.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що кількість та загальна вартість продукції зазначена у видатковій накладній №38 від 25.01.2022 не відповідають узгодженим умовам договору, а нанесений підпис не є підписом уповноваженої особи Покупця, а саме директора Житніка О.І. Невідповідність видаткової накладної №38 від 25.01.2022 вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, за твердженням відповідача, не підтверджує факту отримання товару в цілому, а тому в останнього відсутній обов`язок щодо проведення розрахунків.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Пунктом 4.4. договору сторони затвердили, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві підчас доставки, зокрема, видаткову накладну, товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну).

Видаткова накладна №38 від 25.01.2022 на суму 827 184,00 гривень, примірник якої додано до позовної заяви, на місці розписки про одержання містить підпис особи, вказано за довіреністю №88 від 20.01.2022 заповнені власноруч. Друкованим способом зазначено «директор Житнік Олексій Ігорович».

Також, до позову додано товарно-транспортну накладну №38 від 25.01.2022, згідно якої вантаж перевозився водієм ОСОБА_1 , доставка здійснювалась вантажоодержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (код ЄДРПОУ 36103076) у пункт розвантаження: смт. Мала Білозерка-4, Васильківський район, Запорізька область ПрАТ ЗЗРК будмайданчик ПВС-2. Вартість відпущеного вантажу 827 184,00 гривень, у т.ч. 137 864,00 гривень ПДВ. У місці розписки про одержання рукописним текстом вказано «зав.скл. ОСОБА_2 », містить підпис особи.

З огляду на положення п.4.4. договору видаткова накладна №38 від 25.01.2022 та товарно-транспортна накладна №38 від 25.01.2022 в частині, що виготовлена друкарським способом, складена Постачальником до моменту фактичного відправлення. Відтак, в момент розписки за отримання товару відповідальна особа одержувача мала перевірити правильність внесених даних, та у випадку виявлення помилки зазначити про таке.

У матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_1 - водія, який здійснював перевезення вантажу, посвідчена приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрована 29.12.2022 за №530 (т.1, а.с. 176). У заяві вказано, що вантаж приймала завідуюча складом, яка пред`явила для огляду документ, що уповноважував її на отримання поставленого товару. Оригінали товаросупровідних документів ним залишені, за домовленістю сторін договору, для відповідного оформлення. Після оформлення такі документи мали бути направлені Покупцем на адресу Постачальника засобами поштового зв`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Судом досліджувались викладені у заяві свідка показання про відомі йому обставини, та у зв`язку з відсутністю суперечностей з іншими наявними у справі доказами, до суду для допиту не викликався, а сама заява прийнята в якості належного доказу.

У постанові від 14.01.2020 року по справі №925/1082/18 Верховним Судом прийнято в якості належних доказів електронні листи, направлені на офіційну електронну пошту, яка зазначена в укладеному між сторонами договорі. У постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №904/2882/18 вказано, що для надання електронному листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.

Тобто, колегія Верховного Суду України, констатувала факт того, що альтернативним варіантом надання доказової сили електронному листуванню є врегулювання учасниками договірних правовідносин порядку електронного документообігу безпосередньо в укладеному між ними договорі шляхом встановлення офіційної електронної пошти, уповноважених на листування осіб та порядку документообігу.

Умовами договору №133/02/21 від 30.11.2021 сторонами визначили уповноважених на листування осіб та електронні пошти, з яких може відбуватись таке листування.

Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку електронного листування між визначеними п.п.8.15.-8.16. договору уповноваженими представниками (контактними особами):

Від Постачальника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Від Покупця: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

Так, 14.02.2022 з електронної адреси ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов лист такого змісту «У вкладенні «Коректна» РН. Зазначте, будь ласка, адресу для відправлення документів (бажано НОВА ПОШТА)». У вкладенні до цього листа відсканований примірник видаткової накладної №38 від 25.01.2022, в якій на місці розписки про одержання міститься підпис особи, друкованим способом вказано «завідуюча складом ОСОБА_2 за довіреністю №88 від 20.01.2022» (т.1, а.с.202-204).

Підписи Одержувача у видатковій накладній №38 від 25.01.2022, примірник якої додано до позовної заяви, примірнику видаткової накладної №38 від 25.01.2022, яка надсилалась електронною поштою, та товарно-транспортній накладній №38 від 25.01.2022 візуально ідентичні.

У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, зазначені висновки, відповідно до яких у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, зокрема зазначено, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд (пункт 60).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (пункт 70); принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункт 73).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (пункти 92-93).

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/11720/19. (п. 6.27 6.30).

Оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичне здійснення поставки продукції на суму 827 184,00 гривень, а також те, що з боку відповідача зазначену продукцію прийнято уповноваженою особою - завідуючою складом ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять копії довіреності №88 від 20.01.2022, як доказу на підтвердження повноважень завідуючої складом ОСОБА_2 .

Однак, відповідач, в свою чергу, не надав доказів на спростування того, що завідуюча складом Петруханова Вікторія Геннадіївна, яка фактично прийняла продукцію, була уповноважена на вчинення таких дій.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995,повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Слід зазначити, що за змістом ст. 244 ЦК України, довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Разом з тим, недотримання сторонами письмової форми вказаного правочину, в силу ст. 218 ЦК України, не свідчить про його недійсність, а також те, що особа, яка отримала товар не була уповноважена на таке отримання. За відсутності письмової форми довіреності на отримання товару, факт уповноваження відповідної особи може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Зокрема, вчинення довірителем дій, які підтверджують правомірність отримання особою від його імені товару свідчить про існування між ним та уповноваженою особою домовленості на вчинення відповідних юридичних дій.

Натомість, на адвокатський запит позивача ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №76583/6/04-36-04-03-08 від 27.12.2022, про те що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Корум Шахтспецбуд» в адресу ТОВ «Нікопрогресбуд» у січні 2022 (з урахуванням уточнення в листі №11386/6/04-36-04-03-08 від 22.02.2023) зареєстровано податкову накладну №253 на суму 621,9 тис.грн., ПДВ 103,6 тис.грн.

у відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Аналогічний висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

На цій підставі, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Відтак, відображення відповідачем операції з отримання товару у податковій звітності, з огляду на наявність видаткової накладної також є доказом, який підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності господарської операції на підставі оспорюваної видаткової накладної.

Щодо поставки продукції в більшому обсязі, ніж передбачено Специфікацією №1 від 01.12.2021 договору поставки.

Відповідно до п.1 Специфікації вартість Продукції складає: 684 000,00 гривень (12 тон за вартістю 570 000,00 гривень)

УВ той же час у пункті 8 сторони погодили, що загальна вартість та кількість продукції зазначена в Специфікації визначена на підставі креслень КМ і є орієнтовною. Остаточна вартість Продукції визначається після розроблення Постачальником креслень КМД та погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

Матеріали справи не містять укладеної між сторонами додаткової угоди щодо кількості та загальної вартості продукції що поставляється за договором.

Проте, відповідач, виявивши невідповідність проти погоджених договором умов поставки (по кількості), не скористався наданими йому договором правами:

- викликати представника позивача для спільного приймання продукції, а у випадку неявки останнього - скласти Акт невідповідності (п.п.2.8., 2.11. договору);

- не відмовився від приймання (п.2.12. договору).

В подальшому ТОВ «Корум Шахтспецбуд» зареєстровано податкову накладну №253 на суму 621,9 тис.грн. (різниця між вартістю фактично поставленої продукції 827 184,00 гривень та вартістю попередньої оплати 205 200,00 гривень).

Позивачем 18.02.2022 на визначену в договорі електронну пошту відповідача надсилався для підписання проект Додаткової угоди №1 від 20.01.2022 підписаний з боку Постачальника, проте відповідачем підписаний з боку Покупця документ не повертався.

Однак, 11.04.2022 відповідачем, так само шляхом електронного листування, надсилався для погодження проект Додаткової угоди №3 до договору поставки №133/02/21 від 30.11.2021, якою пропонувалось не застосовувати до ТОВ «Корум Шахтспецбуд» штрафні санкції за невиконання зобов`язань з оплат, строк виконання яких настав через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією.

Судом приймається до уваги:

- умовами Специфікації №1 від 01.12.2021 сторони передбачили можливу зміну остаточного обсягу та вартості продукції;

- відповідач своїми конклюдентними діями погодив приймання саме у визначеному у видатковій накладній №38 від 25.01.2022 обсязі на умовах визначених у договорі;

- а ні в момент приймання продукції, ані після претензій до позивача, як постачальника не висувалось.

За таких обставин суд визнає поставлену продукцію за видатковою накладною №38 від 25.01.2022 на суму 827 184,00 гривень такою, що поставлена в межах та на умовах договору поставки №133/02/21 від 30.11.2021.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

Відповідач доказів оплати поставленого товару на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі 621 984,00 гривень.

За несвоєчасну оплату поставленої продукції позивачем нарахована у відповідності до п.6.8. договору пеня в розмірі 92 530,77 гривень за 168 днів (з 25.02.2022 по 11.08.2022).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.6.8. договору в узгодженій протоколом розбіжностей редакції у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 20% від простроченої суми. У разі якщо прострочення оплати триває більше 10 днів, то Покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від неоплаченої суми. Ця умова не діє, якщо розрахунки проводяться у формі передоплати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже, у відповідності до п.5.4. договору зобов`язання розрахуватися за поставлену продукцію мало бути виконано відповідачем не пізніше 24.02.2022.

Позивачем визначений період розрахунку 168 днів (з дня настання прострочення платежу - 25.02.2022 по день фактичного звернення до суду - 11.08.2022)

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - пені), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 гривень становить - 93 041,99 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються судом в заявленому розмірі - 92 530,77 гривень.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення оплати позивачем заявлені також до інфляційні втрати в сумі 15 178,1666 241,30 гривень за той самий період - 168 днів (з 25.02.2022 по 11.08.2022).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 гривень становить - 92 533,30 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються судом в заявленому розмірі - 66 241,30 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана позовна заява містить вимогу майнового характеру. Однак позивачем при зверненні до суду не вірно розраховано загальний розмір заявлених вимог. Так, позивач просив стягнути:

621 984,00 гривень заборгованості;

92 530,77 гривень пені;

66 241,30 гривень інфляційних втрат.

Загальна сума вимог становить 780 756,07, замість визначної позивачем - 780 848,07 гривень.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті становить 11 711,34 гривень.

До позову в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення №911 від 11.08.2022 на суму 11 712,72 гривень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, після надходження відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення судового збору у розмірі 1,38 гривень.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» про стягнення 621 984,00 гривень заборгованості, 92 530,77 гривень пені, 66 241,30 гривень інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (85004, Донецька область, місто Добропілля, провулок Будівельний, 2, код ЄДРПОУ 36103076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Героїв Чорнобиля, 106, код ЄДРПОУ 34124403) 621 984,00 гривень заборгованості, 92 530,77 гривень пені, 66 241,30 гривень інфляційних втрат, а також 11 711,34 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 14.03.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2023.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Героїв Чорнобиля, 106, код ЄДРПОУ 34124403)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (85004, Донецька область, місто Добропілля, провулок Будівельний, 2, код ЄДРПОУ 36103076)

Суддя С.М. Фурсова