Рішення № 109840085, 17.03.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2023 р. Cправа №902/1065/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю представників:

позивача: Резніка А.О. (довіреність б/н від 04.01.2023),

відповідача: Бурки В.Р. (ордер серії АВ №1060504 від 22.01.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", с.Павлівка Хмільницького району Вінницької області

до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Уладівське Калинівського району Вінницької області

про стягнення 1088606,8 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 1088606,80 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №75/ПММ від 20.09.2021 в частині здійснення оплати за отриманий товар, а саме: 832855,00 грн - основного боргу, 59326,66 грн - пені, 166571,00 - штрафу, 29854,14 грн - 30% річних.

Ухвалою суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі №902/1065/22, розгляд справи №902/1065/22 вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.01.2023 до суду надійшло клопотання відповідача без номеру та дати (а.с.119-120), в якому заявник просив зменшити розмір нарахованих позивачем пені, штрафу та процентів річних на 99% на підставі ст.551 ЦК України. Заявою б/н від 23.01.2023 (а.с.143) Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України визнала позовні вимоги в частині стягнення 832855,00 грн основного боргу.

За наслідками розгляду справи, 23.01.2023, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження у справі №902/1065/22 та призначення її до судового розгляду по суті на 23.02.2023.

За результатами судового засідання, 23.02.2023, судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання до 16.03.2023. Зазначене судове рішення прийнято у зв`язку з першою неявкою в судове засідання представника відповідача, причини неявки якого судом визнано поважними.

На визначену судом дату, 16.03.2023, з`явились представники обох учасників справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені, штрафу та процентів річних на 99%.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.09.2021 між Дочірнім підприємством "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (надалі за текстом також - Постачальник) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (надалі за текстом також - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №75/ПММ (надалі за текстом також - Договір).

За умовами п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору та Додатків до нього, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно з п.4.1. Договору ціна товару, що поставляється, узгоджується Сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до даного Договору.

Відповідно до п.4.2. Договору загальна вартість товару, що може бути поставлений за даним Договором протягом терміну його дії визначається у додатку до даного Договору. Зобов`язання Постачальника поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до даного Договору в межах суми, що визначена в цьому пункті, у якому Сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

Як вказано в п.5.1. Договору поставка товару, в межах даного Договору, може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в додатках до даного Договору, на наступних умовах поставки:

а) EXW - резервуари нафтобази, вказаної у відповідному додатку до даного Договору та/або

б) FCA - пункт відправлення вказані у відповідному додатку до даного Договору і/або

в) CPT - пункт призначення, вказані у відповідному додатку до даного Договору.

Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідному додатку до даного Договору.

Згідно з п.5.2. Договору зобов`язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванні) переходять від Постачальника до Покупця:

а) при поставці товару на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання між сторонами накладної на отримання товару);

б) при поставці товару на умовах FCA і/або CPT (незалежно від місця передачі товару або пункту призначення) з дати товарно-транспортної накладної про прийняття товару автотранспортом до перевезення відповідно.

Відповідно до п.7.1. Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у строки (терміни) встановлені в додатках до цього Договору.

Згідно з п.7.9. Договору при перерахуванні коштів на банківський рахунок Постачальника Покупець зобов`язується вказувати в призначенні платежу номер та дату укладення цього Договору. У разі відсутності таких реквізитів Постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов`язань Покупця.

У відповідності до п.8.3. Договору, у разі прострочення строків (термінів) оплати товару визначених Договором та додатками, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Згідно з п.8.5 Договору, у разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені зобов`язаний оплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцять відсотків від загальної суми заборгованості.

Пунктом 8.6. Договору передбачено, що крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та тридцять відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до п.11.1 Договору, останній вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

На виконання умов договору Постачальником в період з 24.09.2021 по 13.07.2022 року було поставлено Покупцю товару (паливо дизельне) на загальну суму 2477997,50 грн, про що свідчать видаткові накладні, складеними за участю відповідальних представників сторін, а саме:

- видаткова накладна РНСк2-0000202 від 24.09.2021 на суму 127555,00 грн (а.с.16);

- видаткова накладна РНСк2-0000209 від 30.09.2021 на суму 128525,00 грн (а.с.17);

- видаткова накладна РНСк2-0000213 від 01.10.2021 на суму 129010,00 грн (а.с.18);

- видаткова накладна РНСк2-0000219 від 04.10.2021 на суму 129495,00 грн (а.с.19);

- видаткова накладна РНСк2-0000225 від 07.10.2021 на суму 133375,00 грн (а.с.20);

- видаткова накладна РНСк2-0000229 від 08.10.2021 на суму 133375,00 грн (а.с.21);

- видаткова накладна РНСк2-0000231 від 11.10.2021 на суму 134830,00 грн (а.с.22);

- видаткова накладна РНСк2-0000234 від 12.10.2021 на суму 136285,00 грн (а.с.23);

- видаткова накладна РНСк2-0000056 від 22.03.2022 на суму 210247,50 грн (а.с.24);

- видаткова накладна РНСк2-0000059 від 28.03.2022 на суму 215825,00 грн (а.с.25);

- видаткова накладна РНСк2-0000065 від 01.04.2022 на суму 215825,00 грн (а.с.26);

- видаткова накладна РНСк2-0000073 від 07.04.2022 на суму 218250,00 грн (а.с.27);

- видаткова накладна РНСк2-0000077 від 11.04.2022 на суму 218250,00 грн (а.с.28);

- видаткова накладна РНСк2-0000083 від 27.04.2022 на суму 218250,00 грн (а.с.29);

- видаткова накладна РНСк2-0000085 від 27.04.2022 р. на суму 7500,00 грн (а.с.30);

- видаткова накладна РНСк2-0000097 від 02.05.2022 р. на суму 121400,00 грн (а.с.31).

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують проведення оплати Покупцем за поставлений товар в таких розмірах:

- 01.10.2021 в сумі 128525,00 грн, на підставі платіжного доручення №3328 від 01.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка №СФБух-00000361 від 30.09.2021 р. в т.ч. ПДВ 20%-21420,83 грн" (а.с.32);

- 04.10.2021 в сумі 129010,00 грн, на підставі платіжного доручення №3331 від 04.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка №СФБух-00000375 від 01.10.2021 р. в т.ч. ПДВ 20%-21501,67 грн" (а.с.34);

- 05.10.2021 в сумі 129495,00 грн, на підставі платіжного доручення №3337 від 05.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка СФБух-00000379 від 04.10.2021 р. в т.ч. ПДВ 20%-21582,50 грн" (а.с.36);

- 07.10.2021 в сумі 133375,00 грн, на підставі платіжного доручення №3375 від 07.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка №СФБух-00000403 від 07.10.2021 р в т.ч. ПДВ 20%-22229,17 грн" (а.с.38);

- 11.10.2021 в сумі 133375,00 грн, на підставі платіжного доручення №3391 від 11.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка №СФБух-00000412 від 08.10.2021 р в т.ч .ПДВ 20%-22229,17 грн" (а.с.40);

- 13.10.2021 в сумі 136285,00 грн, па підставі платіжного доручення №3421 від 13.10.2021, з призначенням платежу "Оплата за диз. палива згідно рахунка №СФБух-00000425 від 12.10.2021 р в т.ч. ПДВ 20%-22714,17 грн" (а.с.42);

- 21.10.2021 в сумі 50000,00 грн, па підставі платіжного доручення №3444 від 21.10.2021, з призначенням платежу "Частково оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000418 від 11.10.2021 р в т.ч .ПДВ 20%-8333,33 грн" (а.с.44);

- 21.10.2021 в сумі 50000,00 грн, на підставі платіжного доручення №3445 від 21.10.2021, з призначенням платежу "Частково оплата за добриво згідно рахунка №СФБух-00000421 від 11.10.2021 р в т.ч. ПДВ 20%-8333,33 грн" (а.с.46);

- 28.10.2021 в сумі 50000,00 грн, на підставі платіжного доручення №3508 від 28.10.2021, з призначенням платежу "Частково оплата за добриво згідно рахунка №СФБух-00000421 від 11.10.2021 р в т.ч. ПДВ 20%-8333,33 грн" (а.с.48);

- 28.10.2021 в сумі 84830,00 грн, на підставі платіжного доручення №3509 від 28.10.2021, з призначенням платежу "Частково оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000418 від 11.10.2021 р в т.ч. ПДВ 20%-14138,33 грн" (а.с.49);

- 29.03.2022 в сумі 150000,00 грн, на підставі платіжного доручення №4050 від 29.03.2022, з призначенням платежу "Частково оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000121 від 22.03.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-25000,00 грн" (а.с.50);

- 06.04.2022 в сумі 40000,00 грн, на підставі платіжного доручення №4054 від 06.04.2022, з призначенням платежу "Оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000120 від 28.03.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-6666,67 грн" (а.с.52);

- 06.04.2022 в сумі 60247,50 грн, на підставі платіжного доручення №4053 від 06.04.2022, з призначенням платежу "Оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000121 від 22.03.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-10041,25 грн" (а.с.54);

- 27.04.2022 в сумі 24175,00 грн, на підставі платіжного доручення №4087 від 27.04.2022, з призначенням платежу "Оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000131 від 01.04.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-4029,17 грн" (а.с.55);

- 27.04.2022 в сумі 175825,00 грн, на підставі платіжного доручення №4086 від 27.04.2022, з призначенням платежу "Оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000120 від 28.03.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-29304,17 грн" (а.с.57);

- 28.04.2022 в сумі 170000,00 грн, па підставі платіжного доручення №4097 від 28.04.2022, з призначенням платежу "Оплата за ПММ згідно рахунка №СФБух-00000131 від 01.04.2022 р в т.ч. ПДВ 20%-28333,33 грн" (а.с.58).

Всього Покупцем здійснено оплат за товар на суму 1645142,50 грн, в зв`язку з чим неоплаченим залишився борг в розмірі 832855,00 грн.

19.07.2022 на адресу відповідача була направлена претензія №13/07-01 від 13.07.2022 (а.с.59-60), якою позивач вимагав погасити наявну заборгованість за договором не пізніше 3-х календарних днів з моменту її отримання. Вказана претензія отримана адресатом 25.08.2022 (а.с.61).

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №75/ПММ від 20.09.2021 в частині оплати одержаного товару.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ними рахується загальна заборгованість за договором у розмірі 832855,00 грн.

Як вказано в п.7.1. Договору: Покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у строки (терміни) встановлені в додатках до цього Договору.

Разом з тим, в матеріалах справи такий додаток до договору відсутній, а тому до спірних правовідносин суд застосовує положення ст.692 ЦК України, згідно з якими покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором станом на дату звернення позивача із цим позовом до суду.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковими накладними (а.с.16-31) на загальну суму 2477997,50 грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачами не спростовано, товар повернутий позивачеві не був.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов оплати товару та відсутність будь-яких доказів проведення повних розрахунків відповідачем за отриманий товар в частині залишку боргу за вказаним договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 832855,00 грн з відповідача підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 30% річних, розрахованих в сумі 29854,14 грн за період з 29.08.2022 по 19.10.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що зазначений позивачем період заборгованості (з 29.08.2022 по 19.10.2022) є правомірним та обґрунтованим.

Пунктом 8.6. Договору передбачено, що крім того, відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та тридцять відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 29854,14 грн 30% річних.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 59326,66 грн за період з 29.08.2022 по 19.10.2022, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до п.8.3. Договору, у разі прострочення строків (термінів) оплати товару визначених Договором та додатками, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, згідно з якою: "У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців."

Проаналізувавши положення договору, суд дійшов висновку, що сторонами договору було погоджено інший термін для нарахування пені, який закінчується в день виконання стороною своїх зобов`язань за договором.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 59326,66 грн пені.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідач 20% штрафу в сумі 166571,00 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.8.5 Договору, у разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені зобов`язаний оплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцять відсотків від загальної суми заборгованості.

Матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання на понад 10 календарних днів. Будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано.

Таким чином, заявлений позивачем розмір штрафу 166571,00 грн (832855х20%) є правомірним та обґрунтованим.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру сум пені, 30% річних, штрафу, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідачем долучено до матеріалів справи довідки, часткові наряди, акти приймання-передачі (а.с.121-130), з яких слідує, що відповідач передав до Збройних сил України два автомобілі та автомобільний причеп і самоскид.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 30% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких в Уладово - Люлинецькій дослідно - селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України - 95 працівники;

- відповідач визнав розмір основної заборгованості;

- позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за договором;

- протягом дії договірних відносин між сторонами, відповідачем оплачено більше 66% розміру поставленого за договором товару.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені, 30% річних та штрафу на 90% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 5932,67 грн, 30% річних в розмірі 2985,41 грн та штраф в розмірі 16657,10 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №902/1065/22, суд враховує положення частини 1 ст.130 ГПК України, згідно яких: "У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову."

З огляду на те, що у заяві відповідача б/н від 23.01.2023 (а.с.143) відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, суд, керуючись зазначеними положеннями закону, дійшов висновку про покладення на нього сплаченого судового збору за подання позову в цій частині, в розмірі 50% (6246,42 грн). При цьому питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 6246,41 грн за подання позову в частині стягнення 832855,00 грн основного боргу судом не вирішується за відсутності відповідного волевиявлення позивача.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача також покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 30% річних та штрафу - в сумі 3836,28 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00497638; адреса місцезнаходження: 22422, Вінницька обл., Калинівський район, с.Уладівське, вул.Семполовського, буд.15) на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи: 24893862; адреса місцезнаходження: Україна, 22436, Вінницька обл., Калинівський р-н, с.Павлівка, вул.Коцюбинського, буд.62) 832855,00 грн основного боргу; 16657,10 грн штрафу; 5932,67 грн пені; 2985,41 грн - 30% річних; 10082,69 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 53393,99 грн пені, 26868,73 грн 30% річних та 149913,90 штрафу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію повного тексту рішення суду від 17.03.2023 у справі №902/1065/22 направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 27 березня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2 - Дочірнє підприємство "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (вул.Коцюбинського, буд.62, с.Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, 22436) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення;

3 - представнику Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (selekstanciya@gmail.com)