Ухвала суду № 109836161, 28.03.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1727/23

Провадження № 1-кс/932/642/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , представника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 29 листопада 2022 року, про закриття кримінального провадження № 12022041640000954 від 22.11.2022.

Підставами для задоволення скарги зазначено, що скаржник не отримувала копію оскаржуваної постанови, її клопотання (заяви) до слідчого не задовольнялись. ОСОБА_3 не була допитана в якості потерпілої, ні в якості заявника. Слідчим не було проведено необхідних слідчих дій. Вважає постанову слідчого незаконною, необґрунтованою. Цим рішення порушені її права та законні інтереси, тому просить поновити строк на подання відповідної постанови та скасувати постанову слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 29 листопада 2022 року (дата постанови зазначена скаржником на власний розсуд).

В судовому засідання скаржник та її представник підтримали скаргу, просили її задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Надав матеріали кримінального провадження. Вважаю можливим розглянути скаргу у відсутність слідчого.

Вислухавши пояснення скаржника та її представника, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12022041640000954, слід дійти наступного висновку.

Відповідно до норми ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 2 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії"). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах "Танрікулу проти Туреччини" та "Ґюль проти Туреччини").

У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12022041640000954 від 22.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Фабула кримінального правопорушення полягає в тому, що невстановлені особи незаконно заволоділи автомобілем марки «Toyota», модель «Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційні документи на цей транспортний засіб. Автомобіль належав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заволодіння автомобілем здійснено родиною « ОСОБА_7 », родичів покійної свекрухи скаржника - ОСОБА_8 . На даний час існує спір з приводу визнання заповіту ОСОБА_8 недійсним. Рішення по суті спору на даний час не прийнято. Заявниця ОСОБА_3 вважала, що особи, які незаконно заволоділи транспортним засобом, вчинили злочин, передбачений ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом.

21.11.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 190 КК України.

30 листопада 2022 року слідчим СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12022041640000954 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, що оформлено постановою від 30 листопада 2022, наявну в матеріалах кримінального провадження.

Слідчий мотивував свою постанову тим, що з приводу автомобіля марки «Toyota», модель «Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 у провадженні суду перебуває спір в порядку цивільного судочинства, який остаточно не вирішено. Крім того, в ході досудового розслідування не встановлено будь-яких ознак шахрайства, тобто заявниця або інші особи нікому добровільно не передавали майно чи право на майно, будучі введеними в оману або шляхом зловживання довірою.

Слідчий суддя вважає такий висновок слідчого законним і вмотивованим, оскільки він ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та відповідає фактичним обставинам цієї події.

Так, слідчим суддею встановлено, що автомобіль марки «Toyota», модель «Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить померлому ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно договору купівлі - продажу автомобіля 11А/03 від 07 лютого 2003 року, гр. ОСОБА_6 придбав одноособово у ТОВ «Алмаз Мотор ЛТД» автомобіль марки «Toyota», модель «Yaris».

Отже, власником спірного автомобіля до 16.12.2010 року був гр. ОСОБА_6 . На даний час у зв`язку із не оформленням спадкових прав, померлий номінально залишається власником автомобіля згідно реєстраційного документу.

В судовому засіданні також встановлено, що гр. ОСОБА_3 не є власником спірного автомобіля та не має будь-якої законної правової підстави, яка б давала право володіти, користуватися чи розпоряджатися цим автомобілем. Будь-яких доказів цьому не надано.

Особливістю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України є те, що потерпілий від злочину завжди є власником майна (суб`єктом прав на майно) або особа у віданні чи користуванні якої таке майно (права на майно) перебуває на законних підставах.

В даному випадку ОСОБА_3 не є власником майна чи особою, яка на законній підставі може володіти/користуватись цим майном, тому її права не можуть бути порушені.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Слідчий суддя вважає, що в даному випадку дійсно відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки в силу того, що ОСОБА_3 не була власником автомобіля, це майно не вибувало з її володіння будь-яким способом, в тому числі шляхом шахрайських дій. При цьому сама ОСОБА_3 у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 27.09.2022 вказує, що ОСОБА_6 довіреності на право керування автомобілем не залишав, автомобіль у керування нікому не надавав.

Відтак, ОСОБА_9 не є особою, потерпілою від злочину, і слідчий суддя не може об`єктивно зв`язати гр. ОСОБА_3 і вилучений автомобіль, тому слід дійти висновку, що ОСОБА_3 не має відношення до цього майна, тому в діях невстановлених осіб стосовно неї не убачається складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

При цьому слідчий суддя не може скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження лише з підстав неправильної кваліфікації злочинного діяння, оскільки право визначення кваліфікації злочину належить виключно стороні обвинувачення, а не слідчому судді.

Посилання скаржника на те, що слідчий не кваліфікував діяння за ст. 289 КК України не береться до уваги, оскільки слідчий в цьому питанні є самостійним, тобто його рішення переглядається в межах тієї кваліфікації, за якою проводилось досудове розслідування. І так само, злочин, передбачений ст. 289 КК України припускає наявність власника майна чи законного володільця, з тим, щоб дійсно мало місце незаконне заволодіння майном.

Доводи, що ОСОБА_3 не була допитана в якості потерпілої чи заявника не спростовують рішення слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 вочевидь не є потерпілою від даного злочину, а з матеріалів кримінального провадження, зокрема, заяви про вчинення злочину від 27.09.2022, ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2022, вбачається детальний виклад обставин кримінального правопорушення, що були надані заявником ОСОБА_3 , тому доцільності допиту заявника слідчий не знайшов, що визнається правильним та не свідчить про неповноту проведеного досудового розслідування.

Посилання скаржника на не проведення слідчим певних слідчих та процесуальних дій, не заслуговують уваги, оскільки хід і спрямованість досудового розслідування слідчий визначає самостійно. В той же час, в матеріалах кримінального провадження є протоколи допиту свідків, які вказують, що між сторонами є спір з приводу спадкового майна.

Посилання скаржника на матеріали цивільної справи, недійсність заповіту, наявності підроблення матеріалів, на підставі яких проводилась посмертна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_8 слідчий суддя не бере до уваги, оскільки такі обставини не мають значення для кримінального провадження, а їх дослідження виходить за межі розгляду даної скарги.

Слід наголосити, що в рамках кримінального провадження не можна встановлювати чи доводити ті факти, які підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду цивільно-правового спору. Доводи про незаконність розподілу спадкового майна, наявність підроблення документів, недійсність заповіту, незаконні дії родичів тощо, не свідчать про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та не спростовують висновок слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення.

Відсутність в матеріалах кримінального провадження реєстру матеріалів та копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про закриття кримінального провадження, є незначним процесуальним порушенням, однак воно не є таким, щоб давало підстави для визнання хибним висновку слідчого за результатами досудового розслідування.

Інші доводи скаржника та її представника не є слушними, тому відхиляються слідчим суддею.

Таким чином, встановлено, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження № 12022041640000954 від 22.11.2022, є достатньо мотивованим, а зібрані докази дозволяють зробити висновок про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України.

Порушень вимог Кримінального процесуального закону під час організації і проведення досудового розслідування слідчим, не встановлено.

Водночас в ході розгляду скарги не знайшли своє підтвердження доводи заявника та захисника - адвоката ОСОБА_4 про те, що порушуються права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки в даних правовідносинах убачається ознаки цивільно-правового спору щодо розподілу спадкового майна, тому питання належності автомобіля чи його володіння повинно вирішуватись виключно в порядку цивільного судочинства, а якщо ОСОБА_3 вважає, що автомобіль незаконно перебуває в інших осіб, то існують такі інститути цивільного процесуального права як забезпечення позову шляхом передання предмету спору на зберігання іншим особам; витребування майна, яке перебуває у володінні інших осіб без належної правової підстави; накладення арешту чи заборони відчуження на спірне майно та ін. Зазначеним інструментарієм заявник не скористалась, замість чого намагається вирішувати питання щодо спадкового майна в межах кримінального провадження, що суперечить власне завданням кримінального провадження, закріпленими у ст. 2 КПК України.

Підсумовуючи викладене, вважаю за необхідне скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження залишити без задоволення у зв`язку із її необґрунтованістю.

Строк на подання скарги необхідно поновити, оскільки ОСОБА_3 отримала постанову про закриття кримінального провадження несвоєчасно, тому з метою захисту її прав та забезпечення права на оскарження рішень слідчого, такий строк підлягає поновленню.

Щодо дати оскаржуваної постанови, то в матеріалах кримінального провадження оскаржувана постанова датована 30 листопада 2022 року, тому слід цю дату вважати як дату прийняття відповідного процесуального рішення. Доказів, що процесуальне рішення прийнято раніше чи пізніше, заявником не надано, а слідчий суддя не може самостійно вдаватись до витребування доказів та перебирати на себе повноваження активного учасника процесу. Тому в частині визначення дати прийняття оскаржуваного рішення керуюсь первинними матеріалами, тобто доказами, що містяться у 1 томі кримінального провадження № 12022041640000954 від 22.11.2022, яке оглянуто в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 214, 283, 284, 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк на подання скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30 листопада 2022 року, про закриття кримінального провадження № 12022041640000954 від 22.11.2022, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ