Рішення № 109834995, 23.03.2023, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1267/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.03.2023смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді: Єгорової Н.І.,

при секретареві: Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк"про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів, посилаючись на те,що між ним та AT КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із анкети-заяви від 13.10.2009 p., Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів. Тарифи, зокрема, були викладені у довідці про умови кредитування, підписаної 13.10.2009 p., згідно із якими процентна ставка за користування кредитом склала 2,5 % на місяць (30 % річних). На виконання умов цього договору банк відкрив клієнту картковий рахунок картка "Універсальна 55 днів пільгового періоду" та видав електронний платіжний засіб - пластикову картку для доступу до цього рахунку, після чого 10.11.2009 р. встановив на картковому рахунку кредитний ліміт. Станом на день подання цього позову картковому рахунку наданий номер НОМЕР_1 (у стандарті IBAN).

В подальшому клієнт користувався картковим рахунком, при цьому використовував як власні кошти, так і кошти в рахунок кредитного ліміту, отримував нові платіжні засоби з метою доступу до карткового рахунку, 15.12.2016 р. позивач повторно підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил палання банківських послуг у ПриватБанку. Погашення заборггованості позивач здійснював як шляхом самостійного зарахування коштів на картковий рахунок, так і шляхом примусового списання банком грошових коштів з інших рахуніків клієнта, відкритих в даному банку.

З травня 2017 року позивач припинив здійснення видаткових операцій з карткового рахунку та здійснював лише погашення заборгованості за кредитом та процентами згідно із умовами договору. Після того як за підрахунками позивача заборгованість за кредитним договором мала бути погашена, він отримав у відповідача виписки за картковим рахунком, з яких вбачалося наявність заборгованості за кредитом в сумі 132912,40 грн.

З метою захисту своїх прав Позивач звернувся до Доманівського районного суду Миколаївської області із позовом про захист прав споживача та визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим. Рішенням Доманівського райсуду Миколаївської області від 12.04.2021 р. у справі № 475/325/20, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 p., у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі з підстав відсутності доказів припинення зобов`язань та незгодою відповідача із повним погашенням заборгованості за договором. При цьому наявність заборгованості за користування кредитним лімітом, її розмір за складовими заборгованості судами першої та апеляційної інстанцій не встановлювалися, обґрунтованість нарахування процентів та наявність підстав для стягнення неустойки не досліджувалися, оцінка правомірності дій банку в частині здійснення нарахування та наявності підстав для договірного списання з карткового рахунку не здійснювалася.

При розгляді справи № 475/325/20 позивачем було з`ясовано, що після укладання договору про надання банківських послуг відповідач в односторонньому порядку тричі змінював процентну ставку за користування кредитом - 01.09.2014 р. на 2,9 % на місяць (34,8 % річних), 01.04.2015 р. на 3,6 % на місяць (43,2 % річних) та 01.01.2017 р. на 3,5 % на місяць (42 % річних).

Крім цього, в період з 25.08.2016 р. по 05.04.2019 р. відповідач здійснював примусове списання грошових коштів з карткового рахунку без належного доручення позивача та наявності будь-яких законних підстав на проведення такого списання. Безпідставне списання здійснювалося з призначенням платежу "Страховий платіж за договором Страхування кредитного ліміту»" без зазначення отримувача цих коштів, а загальний розмір безпідставно списаних грошових коштів склав 12667,62 грн.

Внаслідок безпідставного списання грошових на картковому рахунку позивача обліковується від`ємне значення залишку грошових коштів , що порушує його права як власника грошових коштів та як споживача банківських послуг у зв`язку з неможливістю користування особистими коштами в сумі 20515,25 грн.

Позивач зазначив, що в період з 2016 року по 2019 рік, включно, ним не підписувалися будь-які договори страхування, які передбачали право страховика на договірне списання страхового платежу з карткового рахунку, та не надавалися відповідачу належним чином оформлені доручення на перерахування з карткового рахунку грошових коштів на користь будь-якої страхової компанії.

Крім того, позивач вважає,що нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 2,9 % на місяць (34,8 % річних), 3,6 % на місяць (43,2 % річних) та 3,5 % на місяць (42 % річних) у відповідні періоди є неправомірними, а умови договору стосовно застосування цих ставок є нікчемними, а збільшення заборгованості за картковим рахунком на суму таких процентів є безпідставним.

Також, просить стягнути з відповідача суму 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 1463.61грн. та інфляційні нарахування в сумі 3087.55грн. на суму залишкових особистих коштів в сумі 20515.25 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи у їх відсутніть, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити..

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі. У письмовому поясненні представник банку позовні вимоги не визнав і зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. На думку представника відповідача ОСОБА_1 , тривалий час знав,що у нього відсутнє зобов"язання для сплати коштів за страховим платежем , проте добровільно здійснював такі сплати, а тому банк є добросовістним набувачем цих коштів. Крім того, вважають, що позивач пропустив строк позовної давності, тому в задоволені позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається,що 13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 від АТ КБ «Приватбанк», була видана кредитна картка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду із строком дії 08/15 з кредитним лімітом 500 грн. та базовою ставкою 2,5% на місяць, яка в подальшому перевипускалася , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, про що свідчить копія анкети-заяви від 13 жовтня 2009 року .

Із анкети - заяви вбачається, що ОСОБА_1 погодився, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між собою договір про надання банківських послуг, які були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді.

Разом з тим, того ж дня 13 жовтня 2009 року відповідач підписав довідку про ознайомлення з умовами кредитування з використанням кредитної картки» Універсальна, 55 днів пільгового періоду, відповідно до якої базова відсоткова ставка 2,5 % на місяць. В кінці довідки зазначено: «З фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений» .

15.12.2016р. ОСОБА_1 підписав нову анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку

Після укладання договору про надання банківських послуг відповідач тричі змінював процентну ставку за користування кредитом - 01.09.2014 р. на 2,9 % на місяць (34,8 % річних),

01.04.2015 р. на 3,6 % на місяць (43,2 % річних) та 01.01.2017 р. на 3,5 % на місяць (42 % річних), що встановлено рішенням суду від 12.04.2021року у справі №475/325/20 та підтверджено виписками з рахунку позивача із зазначенням деталей операції..

Крім цього, в період з 25.08.2016 р. по 05.04.2019 р. відповідач здійснював списання грошових коштів з карткового рахунку позивача з призначенням платежу "Страховий платіж за договором Страхування кредитного ліміту»", що вбачається з виписки по кредитних картах ,отриманої позивачем від відповідача АТ КБ "ПриватБанк".

З розрахунку позивача, проти якого не заперечує відповідач, вбачається, що загальний розмір списаних грошових коштів на страхування кредитного ліміту склав 12667,62 грн.

Позивач вважає, що внаслідок безпідставного списання грошових коштів з карткового рахунку та нарахування підвищеного розміру процентів за користування кредитним лімітом, на картковому рахунку позивача відповідачем обліковується від"ємне значення залишку грошових коштів- 123268.35 грн., що порушує його права як власника грошових коштів та як споживача банківських послуг у зв"язку з неможливістю користування його особистими коштами в сумі 20515.25 грн.

В позові зазначено, що згідно із розрахунком позивача заборгованість за наданим кредитом погашена в повному обсязі станом на 30.11.2018р., а на картковому рахунку позивача станом на 15.07.2019р. мають обліковуватися його власні кошти в сумі 20515.25грн., які позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.1073 ЦК України.

Крім того, позивач вважає, що оскільки зобов"язанні відповідача з повернення безпідставно утриманних коштів є грошовими, то просить стягнути з відповідача 3% річних із суми 20515.25 грн. в сумі 1463.61грн. за період з 16.07.2019р. та суму інфляційних нарахувань в розмірі 3087.55 грн.

Відповідно до ч 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч 1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків ( ч 1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У

разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику

(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладаєтьсяґ в письмовій формі (ст.1055 ЦК Украни).

За змістом ст.634 цьго Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" із заявою-анкетою 13.10.2009р. на відкриття кредитної лінії та видачі кредитної картки. Позичальник погодився з умовами банку про надання банківських послуг, запропонованих банком, про що свідчить його підпис в заяві- анкеті та під Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифів.

В постанові Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021р. по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання забов"язання за договором припиненим, зазначено, що відповідно до підписаної анкети-заяви відповідачу було відкрито кредитний рахунок із встановленим кредитним лімітом 500 грн., який 25 листопада 2010р. збільшений до 600грн., 27 грудня 2020р. до 700 грн., 27 лютого 2011р. до 800 грн., 25 квітня 2011р. до 1000грн., 15 листопада 2011р. кредит знижений до 890 грн., з 28 грудня 2022р. до 790 грн., 12 вересня 2013р. кредитний ліміт збільшено до 5000 грн. з процентною ставкою 2,5% на місяць по кредитним операціям до 31 серпня 2014р., 2,9%- за операціями з 01 вересня 2014р., 30 квітня 2015р. ставка за використання кредитного ліміту становить 2,5% на місяць до 01 вересня 2014р., 2,9% за операції з 01 вересня 2014р. до 31 березня 2015р., 3,6%-за операції з 01 квітня 2015р.; 15 грудня 2016р. кредитний ліміт збільшено до 150000 грн. з відсотковою ставкою 3,5%, 13 квітня 2017р. ліміт збільшено до 39000грн. з відсотковою ставкою 3,5%. Станом на 23 грудня 2020р. заборгованість становить 123 268, 35 грн.

Із банківських виписок по рахунку, судом встановлено, що позивач активно користувався картками. Користуючись грошовими коштами постійно, позивачеві було відомо про збільшення кредитного ліміту з встановленням підвищеної відсоткової ставки. Крім того, при підписанні заяви- анкети 15.12.2016р. відсоткова ставка була збільшена, виходячи із виписок по рахунку позичальника із зазначенням деталей операцій.

За таких обставин , на думку суду, позивач був повідомлений про зміну банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами , з чим він погоджувався, сплачуючи кредит добровільно.

Щодо списання банком коштів з рахунку позивача у виді страхового платіжу за договором, як ""Страхування кредитного ліміту", суд не погоджується з думковю відповідача, стосовно того, що позичальник добровільно погоджувався з зазначеними списаннями, а тому ці кошти не підлягають поверненню.

З виписки за картковим рахунком вбачається, що в період з 25.08.2016 р. по 05.04.2019 р. здійснено списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 з призначенням платежу "Страховий платіж за договором «Страхування кредитного ліміту»" в загальній сумі 12667,62 грн.

Згідно ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі, в тому числі шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним..

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту укладення між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 договору страхування кредитного ліміту.. Договір про надання банківських послуг , який складається з анкети -заяви від 13.10.2009року також не містить будь-яких відомостей, пов"язаних з правами та обов"язками "Страхування кредитного ліміту" .

Відсутність письмового договору про страхування кредитного ліміту дає підстави вважати такий договір нікчемним, а тому платежі , списання яких здійснювалось банком, без укладання письмового договору є незаконними і підлягають поверненню позивачеві на рахунок.

Посилання представника відповідача на добровільне внесення позивачем коштів, в тому числі і на страхові внески є підставою для неповернення коштів, на думку суду є безпідставними, так як із позовної заяви вбачається, що позивачеві не було відомо про примусове списання коштів на страхові внески. Кошти ним вносилися на погашення кредитних зобов"язань, в які за умовами договору(заяви-анкети) не було включене страхування кредитного ліміту. Списання коштів на страхування

кредитного ліміту відбувалося за односторонньою ініціативою банку без погодження та без відома страхувальника, що суперечить вимогам закону.

В позовній заяві позивач зазначив, що за його підрахунками заборгованість за кредитом погашена станом на 30.11.2018р., а на картковому рахунку у нього мають залишитися власні кошти в сумі 20515грн.25 коп., які банком безпідставно списані.

Однак, відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021р. станом на 23 грудня 2020р. заборгованість позивача становила 123 268.35 грн., що не співпадає із розрахунком позивача. За таких обставин залишок власних коштів на картковому рахунку позивача станом на 15.07.2019р. є необгрунтованим і недоведеним, а тому позовна вимога в даній частині позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч 2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов"язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію нараховану на безпідставно списані кошти в сумі 20515.25 грн., що складають 3% річних в сумі 1463.61грн. та інфляційні нарахування в розмірі 3087.55 грн.

Однак, на думку суду зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки залишок коштів на рахунку позивача станом на 15.07.2019р. позивачем не доведено.

Списання грошових коштів за страхування кредитного ліміту в розмірі 12667,62 грн., які підлягають поверненню позивачеві не є грошовим зобов"язанням боржника, який прострочив його виконання.

Позивач перебував у кредитних відносинах з АТ КБ "Приватбанк" з 13.10.2009р. Станом на 23.12.2020р. заборгованість позивача перед банком становила 123 268.35 грн. На даний час суду не надано відомостей, чи виконанні грошові зобов"язання позивачем щодо повернення грошового кредиту банку.

Безпідставно списані грошові кошти за страхування кредитного ліміту, за згодою позивача можуть бути зараховані на погашення кредиту.

Представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду і тому просить застосувати строк позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Однак, досліджуючи матеріали справи, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки станом на грудень 2020р. кредитні відносини між позивачем та банком ще тривали. У травні 2020р. він звернувся до суду за захистом порушених прав і йому стало відомо із витягу з карткового рахунку про безспідставне списання грошових сум за страхування кредитного ліміту, а тому на думку суду строк позовної давності на час звернення до суду з даним позовом не минув.

Відповідно до ст.137 ЦПК України- витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги, однак на підтвердження отриманих послуг адвоката не надав документально підтверджених доказів, а саме: акту виконаних робіт із відповідним розрахунком та квитанції про сплату послуг. Договору про надання професійної правової правничої допомоги, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Ремешевським Є.А. із переліком оріентовних послуг недостатньо для прийняття рішення по цьому питанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4 - 13,, 15, 16, 81, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерпційний банк "Приватбанк"( код ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського 1Д) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 ). грошові кошти в розмірі 12667 грн. 62 коп (дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 62 коп.)..

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Н. І. Єгорова