Рішення № 109832596, 23.02.2023, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2181/22

23 лютого 2023 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Олійника П. В.

з участю секретаря Зберун К. Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Костопільський районний суд з позовом до АТ КБ "Приватбанк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна, в якому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 27.08.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Бондар І.М., за реєстровим номером 2394 таким, що не підлягає до виконання . Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 18 000 грн. та 992,40 грн. судового збору.

В обґрунтування позову покликається на обставини викладені в позовній заяві.

Ухвалою суді Костопільського районного суду Рівненської області від 31.10.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник позивача - адвокат Осійчук І.І. в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився. Подав до суду відзив на позовну заяву згідно вважає вимоги позову безпідставними, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу або невідповідності суми боргу на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису. На момент вчинення виконавчого напису банк мав право на звернення, оскільки кредитний договір є дійсним до повного виконання сторонами зобов`язань, зобов`язання позичальником не виконанні, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором. Крім того, видача виконавчого напису не входить до видів діяльності банку, тому вважає, що банк є неналежним відповідачем по справі. Стверджує, що банком для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу всі необхідні документи, тому виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про проведення розгляду справи у її відсутності.

Згідно частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.08.2019 року приватним ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис №2394, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру що за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , який і є боржником за кредитними зобов`язаннями за кредитним договором №ROT0GA0000000735, укладений між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" 30.05.2008 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є майновими поручителями ОСОБА_1 за його кредитними зобов`язаннями. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №ROT0GA0000000735, посвідченого 30.05.2008 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Скоропад В.В. за №2660, передано в іпотеку АТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк". Зарахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, шляхом перехування коштів в АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі: заборгованість за кредитом 14 438,07 доларів США; заборгованість за відсотками 4868.00 доларів США; комісія 1 105,35 доларів США; пеня 24 707,50 доларів США. Всього з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 1 221 384 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 36 коп.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Твердження представника відповідача про те, що Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є неналежним відповідачем по справі, є безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України "Про нотаріат", у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Саме така правова позиція 14 серпня 2019 року висловлена у постанові Верховного Суду в справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19).

У відповідності до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України "Про нотаріат").

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України "Про нотаріат").

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України "Про нотаріат".

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з "Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 46, 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статтей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах викладена у постановах від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, шляхом надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис вчиняється після спливу тридцяти днів з моменту надіслання такої вимоги.

Однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач чи поручителі позивача отримували від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Крім того, встановлено, що на час вчинення вищевказаного виконавчого напису у Костопільському районному суді Рівненської області на розгляді перебувала цивільна справа №564/282/6-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору .

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26.03.2021 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, задоволено частково. Визнано недійсними розділ 4 "Резервування ресурсів" і п. 7.2 кредитного договору № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року в частині встановлення оплати за резервування ресурсів та за проведення додаткового моніторингу та п. 8.1 кредитного договору № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року в частині встановлення розміру винагороди за резервування ресурсів та за проведення додаткового моніторингу. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного суду від 10.08.2022 року касаційне провадження у справі №564/282/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, за касаційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", представника ОСОБА_1 - адвоката Осійчука Івана Івановича на рішення Костопільського районного суду Рівнкнської областві від 26.03.2021 р. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16.12.2021 р., зупинено до до закінчкення перегляду касаційного порядку Великою Палатою верховного Суді справи №553/1501/15-ц.

Отже, в даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса вчинений в порушення вимог Закону України "Про нотаріат" та "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Крім того судом встановлено, що про необхідність захисту прав в судовому порядку позивачу стало відомо 25.10.2022 з додатку "Дія" року.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (позиція висловлена в постанові Верховного суду від 24.01.2018 у справі № 908/799/17).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17, п. 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фінікарідов проти Кіпру» механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Враховуючи, що ОСОБА_1 25.10.2022 року дізнався про виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу Бондар І.М., з додатку «Дія», тому суд вважає, що строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак позивачем та представником позивача документально не підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 18000, 00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 211, 263-265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.46, 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання позовної заяви до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною №2395 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №ROT0GA0000000735 від 30.05.2008 року, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, у розмірі 1 221 384 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 36 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Третя особа: Приватний ноатріус Дніпропетровського міського округу Бондар Ірина Михайлівна, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Центральна, 6 оф.9.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2023 року.

СуддяП. В. Олійник