Постанова № 109828682, 20.03.2023, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/195/23

Провадження № 3/352/276/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Струтинський Р.Р., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 26.01.2023 в 13 год 43 хв по вул. Миру в с. Драгомирчани керував автомобілем Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України.

Крім того, того ОСОБА_1 26.01.2023 в 13 год 43 хв по вул. Миру в с. Драгомирчани керуючи автомобілем Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та світлоповертача, чим порушив вимоги п. 8.9 а, б, 2.4 ПДР України.

ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, просив при прийнятті рішення врахувати, що він працює водієм експедитором у ФОП ОСОБА_2 і це є єдиним видом його доходів, його дії не мали негативних наслідків, не становили значної суспільної загрози жителям населеного пункту.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться також даними, що містяться у протоколах про адміністративніправопорушеннясерії ААД №190172 від 26.01.2023, серії ААД №190173 від 26.01.2023, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акті оглядуна станалкогольного сп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів, письмових поясненнях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.

У діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, вчинив порушення вимог п. 8.9а,б,2.4 ПДР України, так як не виконав вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, та порушив п. 2.5 ПДР України, оскільки керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, що повністю доведено в суді.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зст. 17 КУпАП Україниу справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно з статтею 24КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно достатті 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідноз ст. 9 Конституції України, а такожст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала ЄвропейськуКонвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2ст. 61 Конституції Українипередбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2ст. 61 Конституції Українисвідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

УКУпАПвідсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючийКримінальний кодекс Українимає відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 обставини та надані письмові докази.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до характеристики ФОП ОСОБА_2 з 01.04.2021 працює на посаді водія-експедитора, за місцем роботи характеризується позитивно.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, те, що він працює водієм-експедитором в ФОП ОСОБА_2 , у зв`язку з чим використовує транспортні засоби для роботи, яка є його єдиним джерелом доходів, наявність пом`якшуючихвідповідальність обставинта відсутністьобтяжуючих обставин,а такожтой факт,що тяжкихнаслідків відправопорушення ненастало,суддя вважає,що останньомуслід призначитиадміністративне стягненняу виді штрафу без позбавленняправа керуванняна підставі ст.36 КУпАП.

Враховуючи принципсправедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеноїст. 23 КУпАПмети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» слід стягнути з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 283-285, 287, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) грн.

-за ч.1ст.130КУпАП увиді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн без позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточнеадміністративне стягненняу видіштрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн без позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп (стягувач - ДСА України на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 820019, рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ