Постанова № 109828296, 28.03.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2114/23 3/335/881/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя МінаєвМ.М.,розглянувши матеріалисправи проадміністративне правопорушення,які надійшлиз Управлінняпатрульної поліціїв Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем проживання якого є АДРЕСА_1 ,

за ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ААД 393795 від 27.02.2023 щодо громадянина ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаним протоколом встановлено, що 27.02.2023 о 09 год. 31 хв. в м.Запоріжжі повул.Тбіліській,буд.11,керував транспортнимзасобом GEELYJL7162,державний номернийзнак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат тесту № 1849 позитивний 2,00 проміле. Водій від керування транспортним засобом відсторонений шляхом зупинки, чим порушив вимоги п.2.9«а» ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Фельський С.Л., подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за відсутності підстав для зупинки транспортного засобу, що передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліції». Відтак, на думку захисника, оскільки зупинка водія ОСОБА_1 була незаконною, всі доказі, зібрані після такої зупинки, є недопустимими і не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Крім того, в порушення п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, працівник поліції перед застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, незважаючи на відповідну вимогу ОСОБА_1 , не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку вказаного вимірювального засобу. Відтак, в силу п. 22 розділу ІІІ вказаної Інструкції результати огляду ОСОБА_1 є недійсними.

В судовому засіданні адвокат Фельський С.Л. клопотання підтримав.

ОСОБА_1 також просив провадження у справі закрити з підстав, вказаних у клопотанні захисника. Пояснив, що не заперечував на місці зупинки про факт вживання ним алкоголю, але не в день, коли його зупинили, а на передодні. Чому він не заперечував проти достовірності результатів огляду на місці зупинки і не наполягав на проведенні огляду в медичному закладі, ОСОБА_1 чітких пояснень надати не зміг, зазначивши лише, що побоювався здавати кров через страх перед занесенням до організму інфекції.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 130Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.252КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

До протоколу додані відеозаписи з боді-камер поліцейських № 470870 і № 471994.

Із змісту цих відеозаписів випливає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції не випадково, а в результаті очікування ними проїзду саме цього автомобіля. На це вказує діалог між поліцейськими, які почали рух патрульного автомобіля саме після того, як поруч проїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .

Після зупинки виявилось, що водій ОСОБА_1 дійсно мав явні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння у виді млявої мови та невпевненої ходи, а також сам ОСОБА_1 не заперечував того факту, що сім за кермо автомобіля після того, як вживав алкогольні напої, і що від нього чутно запах алкоголю.

Також вказаними відеозаписами зафіксовано, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, при чому безпосередньо перед проходженням ОСОБА_1 не вимагав пред`явлення йому сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку вказаного вимірювального засобу, а після проходження алкотесту його результатів не оспорював, на проходження огляду в медичному закладі не наполягав.

Крім того, протягом всього відеозапису ОСОБА_1 час від часу звертався до поліцейських з пропозицією «вирішити питання на місці», і скаржився, що вони «залишають його без заробітку» (він заробляє наданням послуг таксі).

І лише після складання протоколу та його оголошення ОСОБА_1 поцікавився у поліцейського про те, чи наявний сертифікат відповідності, на що поліцейський відповів, що такий сертифікат наявний, а не проігнорував слова ОСОБА_1 , як вказує його захисник у клопотанні про закриття провадження. При цьому відповідь поліцейського ОСОБА_1 влаштувала і він не вимагав пред`явлення сертифікату.

Відтак, доданими до протоколу доказами доводи сторони захисту щодо порушення вимог Інструкції № 1452 спростовуються.

Щодо доводів про незаконність зупинки суд зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Як випливає з матеріалів справи, така інформація у працівників поліції була.

Крім того, суд бере до уваги, що одночасно з протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений протокол за ч. 3 ст. 126 КУпАП, що вказує на те, що працівники поліції володіли інформацією про можливу причетність ОСОБА_1 і до іншого адміністративного правопорушення.

Відтак, відсутні підстави для визнання доданих до протоколу доказів недопустимими, а відповідні доводи захисника спростовуються наявними у справі матеріалами.

Факт того, що поліцейські дійсно не оголосили причину зупинки, не скасовує того факту, що ОСОБА_1 очевидно був у стані алкогольного сп`яніння, і не впливає на допустимість доказів щодо наявності такого стану.

За фактом неповідомлення про причини зупинки ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з відповідною скаргою на дії працівників поліції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст.276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (Отримувач:ГУК уЗапорізькій області/Запорізькаобл./21081300,Код отримувача:(ЄДРПОУ)37941997,Номер рахунку(IBAN):UA708999980313000149000008001,Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП),Код класифікаціїдоходів бюджету:21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, а саме 34000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з часу набрання нею законної сили.

Суддя М.М. Мінаєв