Рішення № 109815735, 24.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/399/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2022 №4467/16-31-09-01/3113710559, №4468/16-31-09-01/ НОМЕР_1 .

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягав на тому, що вважає оскаржувані рішення протиправними. При цьому вказував на суттєві процедурні порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки, за наслідками якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, позивач стверджував, що у наказі ГУ ДПС у Полтавській області від 31.10.2022 №1898-П про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, відтак вважав, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача є незаконним. При цьому порушення контролюючим вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також позивач звертав увагу на недопустимість акта перевірки як носія доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган доходів і зборів, оскільки, примірник, що вручений позивачу, взагалі не містить підписів посадових осіб, які здійснювали перевірку - заступник начальника ОСОБА_2 та головний державний інспектор Вовк Д. В.; а примірник акту перевірки, копія якого долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що перебуває в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (справа №541/64/23), містить лише один підпис - заступник начальника ОСОБА_2 .

Позивач наполягав на тому, що акт перевірки не відповідає вимогам статті 86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, а відтак, як службовий документ за відсутності підписів не мас юридичної сили. Тому прийняті на його підставі рішення є протиправними.

Позивач посилався на висновки, що викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №813/2451/17, від 03 грудня 2019 року у справі №1440/1965/18, згідно яких відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків грошових зобов`язань, отже, позовні вимоги щодо їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, стверджував, що вказані в акті перевірки направлення № 3158 від 31.10.2022 та № 3159 від 31.10.2022, перед проведенням перевірки, не пред`являлися.

Також, зазначав, що акт перевірки містить додатки, що є його невід`ємною частиною та на які є посилання за текстом його описової частини, зокрема, що описова частина акту перевірки містить посилання на фіскальний чек №000216 від 01.11.2022, пояснення продавця ОСОБА_3 та опис залишків товару (додаток до акту № 2). Проте такі додатки до акта перевірки не долучені.

Окрім того, зауважував, що в акті перевірки відсутні відомості про РРО, проте на час проведення перевірки (01.11.2022-09.11.2022) контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 зареєстровано та введено в експлуатацію реєстратор розрахункових операцій, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставах, визначених підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Наказ ГУ ДПС у Полтавській області про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання від 31.10.2022 №1898-П підписаний керівником органу, містить відповідні посилання на норми податкового законодавства, на підставі яких проводиться перевірка, період проведення перевірки, а також відомості щодо об`єкта перевірки, його найменування тощо. Зазначення у наказі про проведення перевірки будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки), інформації про порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття наказу податковим законодавством не вимагається.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом

ФОП ОСОБА_1 з 10.09.2019 року зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності фізична особа. Основним зареєстрованим видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Зареєстрованим місцем діяльності є АДРЕСА_1 , кафетерій " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

На підставі статті підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), згідно з наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 31.10.2022 №1898-п та згідно з направленнями на проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено у період часу з 01.11.2022 року по 09.11.2022 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , кафетерій " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2022 №5777/16-31-0901/ НОМЕР_1 , в якому встановлено порушення:

- факт реалізації алкогольних напоїв, а саме пиво "Ризьке" ємністю 1 (один) літр в пластикову тару по ціні 48,00 грн, що підтверджено термінальним чеком №000216 від 01.11.2022 та поясненнями продавця ОСОБА_3 (додаток до акту № 1), чим порушено частину двадцять першу статті 15 Закону №481/95 від 19.12.1995;

- зберігання алкогольних напоїв (пиво в кегах загальною кількістю 26 штук на загальну вартість 39322 грн у місцях, не внесених до єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, що підтверджено описом залишків товару (додаток до акту №22), чим порушено частину п`ятдесят дев`яту статті 15 Закону №481/95.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2022 №4467/16-31-09-01/ НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39 322,00 грн, №4468/16-31-09-01/ НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю вказаних рішень контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Висновки щодо правозастосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За приписами частини 1 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстави їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень з підстав порушення процедури призначення, проведення та оформлення результатів перевірки.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач у позовній заяві стверджував, що:

1) перевірка на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України проведена незаконно;

2) направлення на перевірку не пред`являлися;

3) акт перевірки не підписано посадовими особами, що проводили перевірку.

4) до акта перевірки не долучені додатки;

5) відомості про наявність у позивача РРО не враховані перевіряючими.

По суті виявлених порушень податкового законодавства позивачем аргументів та пояснень не надано.

Надалі суд наводить свої міркування щодо зазначених груп аргументів окремо.

Щодо правомірності проведення перевірки (підстав) суд зазначає таке.

Висновки щодо застосування норм права з даних питань були викладені Верховним Судом у постановах від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, від 11.05.2022 у справі №540/4141/20, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно правових позицій, згаданих вище, з аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постанові від 06.07.2022 у справі №420/1242/21 Верховним Судом викладено: "Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що дана правова норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства".

Суд зазначає, що висновки щодо застосування норми підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21, тобто є більш пізніми за висновки, що викладені у постановах, на які позивається позивач у позовній заяві, а тому у цій справі підлягає врахуванню більш пізній висновок щодо застосування норми права, що викладений Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 у справі №320/1864/21 та у постанові від 06.07.2022 у справі №420/1242/21.

На противагу аргументу позивача про непред`явлення направлень перед початком проведення перевірки суд зазначає, що залучені до матеріалів відзиву копії направлень на перевірку містять підпис, посаду та прізвище продавця ОСОБА_3 , якою підтверджено пред`явлення направлень та службових посвідчень.

Щодо відсутності підписів в акті від 09.11.2022 №5777/16-31-0901/ НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Відповідач не надав жодних пояснень щодо відсутності в Акті перевірки (примірнику позивача) підписів посадових осіб, які проводили таку перевірку.

Однак примірник Акту перевірки, що наданий представником відповідача разом зі відзивом до матеріалів адміністративної справи, підписи працівників податкового органу містить.

Інший же примірник Акту, наданий позивачем до справи, так, не містить відповідних підписів.

У постанові від 19 червня 2020 року, ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в адміністративній справі №140/388/19, висловлено правову позицію щодо правового (доказового) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до правової позиції, викладеній у цій постанові, відсутність в акті перевірки підпису посадової особи контролюючого органу з числа осіб, уповноважених провести перевірку, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи акти індивідуальної дії, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень. Головним призначенням колегіальної перевірки є забезпечення фаховості перевірки дотримання правил податкового обліку та сплати податків, а не фактичної присутності однієї з осіб контролюючого органу на момент закінчення оформлення та підписання акта перевірки. Суд не позбавлений можливості з`ясувати причини, з яких акт перевірки не був підписаний особою, що проводила перевірку, та отримати підтвердження такої особи щодо участі у перевірці, а також щодо обставин, викладених в акті.

Так, у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробила відступ від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 3 грудня 2019 року у справі №1440/1965/18.

Отже, посилання позивача на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 3 грудня 2019 року у справі №1440/1965/18, суперечать останній правовій позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19, якою здійснено відступ від висновку у постанові від 3 грудня 2019 року у справі №1440/1965/18.

Частина п`ята статті 242 КАС України зобов`язує суди при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо суд зазначає, що правова позиція, на яку посилався позивач, описувала ситуацію, коли у акті податкової перевірки був відсутній підпис одного з перевіряючих взагалі, в усіх примірниках цього акту.

У цій справі примірник акту та додатків до нього, які залишалися у податкового органу та на підставі яких приймалися оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять підписи перевіряючих. Відсутність цих підписів на час прийняття оскаржуваних рішень - не доведена. Участь саме цих працівників податкового органу в проведенні перевірки позивачем під сумнів не поставлена.

Тому суд цілком може уявити ситуацію, коли працівники, які проводили перевірку, проявивши формалізм, вручили представнику платника примірник Акту, який не підписали.

Але вказане не впливає на дійсність Акту в цілому, і податкові повідомлення-рішення приймалися все ж на основі примірнику Акту перевірки, наявного у органі податкової служби. Підписи на останньому наявні і юридична дефектність його як доказу - не доведена.

З урахуванням всього вказаного, суд відхиляє аргумент позивача про відсутність підписів перевіряючих на Акті перевірки.

Доводи позивача про те, що до акта перевірки не долучені додатки, спростовуються записом в самому акті перевірки про долучення додатків на 3 аркушах: термінального чеку від 01.11.2022 №000216, пояснень продавця, опису залишків товару. І про отримання позивач розписався особисто. Тому суд відхиляє відповідний аргумент як такий, що не відповідає дійсності.

5) відомості про наявність у позивача РРО не враховані перевіряючими.

Дійсно, в акті перевірки у графі "Відомості про РРО" мається прочерк. Разом з тим, відсутність в акті перевірки запису про наявність у позивача РРО не вплинуло на виявлені порушення.

Оскаржуваними рішення було застосовано штрафні санкції не за відсутність РРО, чи продаж товару без його застосування, а за факт реалізації алкогольних напоїв ємністю 1 (один) літр в пластикову тару по ціні 48,00 грн без отримання ліцензії; та зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано. А підстави, наведені позивачем у позові, не спростовують виявлених у ході перевірки порушень

Отже, враховуючи відсутність ознак протиправності у діях відповідача під час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень рішень, підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков