Рішення № 10981573, 27.08.2010, Докучаєвський міський суд Донецької області

Код суду 0515 Справа № 2-1415/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2010 р. м. Докучаєвськ

Докучаєвський міський суд Донецької області у складі : головуючого судді Черткової Л.О., при секретарі Остапенко О.М., з участю представника позивача - ОСОБА_1, з участю представників відповідача - ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Докучаєвську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину купівлі - продажу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «ЛІТОС» (код ЄДРПОУ: 05420480) у кількості 419575 штук укладеного між ними 27 липня 2009 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 27 липня 2009 року була вимушена укласти зазначений договір купівлі-продажу з ОСОБА_5 Вважає, що угода купівлі-продажу цінних паперів укладена з порушенням вимог спеціального законодавства, яке регулює перехід та реалізацію права власності на акції. Зокрема зазначила, що здійснення операції купівлі-продажу цінних паперів фізичними особами, повинно здійснюватись за участю торговця цінними паперами, а отже існують правові підстави для визнання договору недійсним як такого, що не відповідає вимогам закону.

Позивач в судове засідання не зявилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, на позові наполягає.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що зазначені у позові. Додавши, що пакет акцій, який став предметом оспорюваної угоди містить акції, що випущені, як в документарній так і в бездокументраній формі. В звязку з чим угода з їх купівлі-продажу не могла привести до настання реальних юридичних наслідків оскільки, на момент укладання угоди купівлі-продажу право власності ОСОБА_4 на частину акцій, які випущені у документарній формі не було підтверджено відповідним сертифікатом, а також на цю частину акцій не існує передаточного розпорядження, а по акціям в бездокументарній формі не існує розпорядження на списання. Тобто відсутній повний індосамент передавальний запис, який засвідчує перехід прав за цінним папером від власника до іншої особи. А 03 червня 2010 року грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. отримані ОСОБА_6 були передані поштовим переказом на адресу відповідача.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив. Свої письмові пояснення чи заперечення до суду не направив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши,що дія спеціального закону «Про цінні папери та фондовий ринок» не поширюється на правовідносини, що виникли під час продажу ОСОБА_4 ОСОБА_5 акцій ВАТ «ЛІТОС», оскільки пунктом 6 Прикінцевих положень вказаного закону встановлюється, що дія закону не поширюється на емісії цінних паперів, рішення про які були прийняті до набрання чинності цим законом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2009 року між фізичними особами - не підприємцями ОСОБА_4 (код ДРФО: 2923412721) та ОСОБА_5 (код ДРФО: 2060113394) укладено договір купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ«ЛІТОС» (код ЄДРПОУ: 05420480) у кількості 419575 штук, посвідчений приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Бельдєй М.І. та зареєстровано в реєстрі правочинів за № 594.

Ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають з підстав, визначених законодавством України. Відповідно до цього цивільні права та обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених ним, але таких, які йому не суперечать. Отже, цивільні права й обов'язки виникають лише з угод, які не суперечать закону.

Ст.ст. 215, 203 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Пакет акцій, який став предметом оспорюваної угоди містить акції, що випущені, як в документарній так і в бездокументраній формі. Сертифікат акцій на зазначену кількість акцій ВАТ «ЛІТОС» позивачці не видавався.

Тобто частина акцій обліковувалась на рахунку акціонера ОСОБА_4 у реєстратора цінних паперів Донецька філія «Пріоритет» ТОВ«Реєстраційний центр «Stock-servise», який веде реєстр власників цінних паперів ВАТ «ЛІТОС», а інша частина у зберігача цінних паперів.

На момент подання позову, згідно з даними наданими реєстратором цінних паперів, спірна кількості акцій була зареєстрована за ОСОБА_4.

Під час укладання спірної угоди, як вказує позивачка в своїх додаткових поясненнях, а ні передавального розпорядження, ні розпорядження на списання цінних паперів позивачкою підписано не було.

З іншого боку відповідач не довів, що позивачка надавала нотаріусу, який засвідчив договір, сертифікат на відповідну кількість акцій або ж виписку з рахунку в цінних паперах, а також факту підписання передавального розпорядження та розпорядження на списання цінних паперів.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», положеннями Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Підтвердженням права власності на цінні папери, які випущені в документарній формі, є сертифікат.

Цінні папери випущені в бездокументарній формі списуються з зберігачами з рахунків депонентів (власників цінних паперів) за умови надання розпорядження на списання цінних паперів власником акцій. Право власності на знерухомлені акції переходить до набувача акцій за договором з моменту зарахування їх на його рахунок у відповідного зберігача.

Отже право власності на акції у покупця виникає лише у випадку дотримання зазначених вимог закону, оскільки передання акцій за договором купівлі-продажу акцій від 27 липня 2009 року відбулось з порушенням цих вимог, і в звязку з цим вони не були перереєстровані, а у відповідача не виникло право власності зазначені акції, то ця угода є недійсною і не призводить до настання юридичних наслідків.

Крім того, договір купівлі-продажу акцій є реальним, а тому не можуть бути його предметом акції, на які акціонер на час укладення цього договору не отримав відповідний сертифікат.

Таким чином, відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України оспорюваний договір суперечить вимогам закону, що є підставою для його недійсності.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про господарські товариства» перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України. Тобто відповідно до спеціальних нормативних актів, які регулюють перехід права власності на акції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ст.ст. 3, 4, 7, 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст.ст. 16, 17, 19, 20 - 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність з торгівлі цінними паперами є діяльністю, що підлягає ліцензуванню.

Під торгівлею цінних паперів розуміється, в тому числі, укладання угод купівлі-продажу цінних паперів.

Частиною 8 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлений вичерпний перелік операцій які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами і, відповідно, не потребують отримання відповідної ліцензії одним або обома учасниками угоди. Як вбачається з ч. 9 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: - дарування та спадкування цінних паперів; - операції, пов'язані з виконанням рішення суду; - придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Таким чином, усі інші операції, в тому числі здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів фізичними особами - не підприємцями, повинні здійснюватись виключно за участю торговця цінними паперами або при наявності відповідної ліцензії у обох сторін правочину.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу акцій від 27 липня 2009 року укладений без участі торговця цінними паперами, тобто відбулося прямо порушення статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що дія Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» і зокрема ст.17, не поширюється на правовідносини, що виникли під час продажу спірного пакету акцій, оскільки п.6 Прикінцевих положень закону визначено, що емісії цінних паперів, рішення про які були прийняті до набрання чинності цим законом під дію закону не підпадають.

Суд вважає, що вказана норма безпосередньо регулює правовідносини повязані з емісією цінних паперів, поняття якої визначено ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а саме її дія розповсюджується на установлену законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Тобто в правовідносинах з обігу цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, яки склались між позивачем та відповідачем п.6 Прикінцевих положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ніяких обмежень до правозастосування ст. 17 зазначеного закону не встановлює.

Отже, сторонами порушені загальні вимоги необхідні для чинності правочину, а саме п.1 ст.203ЦК України - зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства, а саме безпосередньо актам, що регулюють порядок укладання таких угод.

Таким чином, договір купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «ЛІТОС» у кількості 419575 штук укладеного між позивачем та відповідачем 27 липня 2009 року є недійсним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Визнаючи недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів суд вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України, оскільки право власності на акції, що є предметом недійсного договору, залишилося у позивача, а сплачені відповідачем кошти поверненні позивачем до ухвалення рішення.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 37 грн., та судовий збір у сумі 17 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11,60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.11,203, 215,216 ЦК України, ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», ЗУ«Про господарські товариства», ЗУ«Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ЗУ«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», З У«Про цінні папери та фондовий ринок», суд- ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину купівлі продажу задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «ЛІТОС» (код ЄДРПОУ: 05420480) у кількості 419575 штук укладеного між ОСОБА_4 (код ДРФО: 2923412721) та ОСОБА_5 (код ДРФО: 2060113394) 27 липня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Бєльдєй М.І. та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 954.

Стягнути з ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 37 грн., та судовий збір у сумі 17 грн., а всього 54 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення віддруковано суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя