Рішення № 109814374, 27.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року м. Київ справа №320/14328/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.09.2021 № 235-о/с в частині звільнення позивача з посади начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності;

визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 № 420 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді - звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.10.021 № 264о/с про звільнення позивача зі служби в поліції;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити позивача на посаду начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2021 до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після потрапляння позивача у ДТП на службовому автомобілі спірними наказами відповідача спочатку було безпідставно переміщено позивача на нижчу посаду, а потім звільнено зі служби в поліції. Вказує, що передбачені законом підстави для видання наказу від 09.09.2021 № 235-о/с про переміщення позивача на нижчу посаду були відсутні, нова посада передбачала менший оклад, тому у нього змінилися істотні умови праці, згоду на таке переміщення позивач не надавав, на час видання наказу позивач перебував у лікарні унаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень, формулювання підстав для переміщення спірний наказ не містить, про видання наказу позивача повідомлено не було і він був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо такого переміщення. Протиправність п. 5 наказу від 23.09.2021 № 420 позивач обґрунтував, зокрема, порушеннями при проведенні службового розслідування. Зазначає, що позивач не був опитаний під час його проведення, його не викликали для надання пояснення, розслідування було неповним (не встановлено чи перебував позивач у стані сп`яніння чи був тверезим, не встановлено обставин ДТП та наявність вини позивача у цьому ДТП, не долучено документів, що характеризують позивача, не встановлено інших обставин, які відповідно до Порядку мали бути встановлені), унаслідок цього у висновку відображено недостовірні обставини, які спростовуються доданими до позову доказами. На виконання наказу від 23.09.21 відповідачем видано наказ від 08.10.021 № 264о/с, яким незаконно звільнено позивача зі служби. Позивач вважає, що вказані накази з наведених підстав є протиправними і тому підлягають скасуванню, а він поновленню на роботі в займаній посаді із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.10.2021 до дати поновлення.

Відповідач 17 лютого 2022 р. подав до суду відзив, у якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Вказав, що за участю позивача була вчинена ДТП, щодо якої була публікація у соціальній мережі. Тому за фактом ДТП проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що позивачем вчинено порушення, які виразилися у виїзді на службовому автомобілі без проходження передрейсового інструктажу, не проставленні відповідної відмітки про такий виїзд у «Книзі виїзду та повернення службових транспортних засобів» ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, використання зазначеного автомобіля не у службових цілях, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка набула значного суспільного резонансу та зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна, наданні неналежного прикладу щодо дотримання службової дисципліни підлеглим працівникам. За наслідками службового розслідування позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18 лютого 2022 р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що відповідачем у відзиві не заперечується безпідставність переміщення позивача на нижчу посаду. Вказує, що відповідач фактично визнав, що позивача не було своєчасно ознайомлено із спірними наказами, а акт про відмову позивача від надання пояснень не відповідає дійсності, оскільки позивач перебував на лікуванні із черепно-мозковою травмою та травмами хребта, був без свідомості, підпис працівників медичного закладу відсутній. Не доведено й інших обставин вчинення позивачем порушень, за які його було звільнено.

30 вересня 2022 р. представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що твердження у спірному наказі та в акті службового розслідування про використання службового автомобіля не із службовою метою не відповідає дійсності і є припущенням, оскільки службовим розслідуванням мета використання автомобіля позивачем встановлена не була. Вказує, що норми відомчих нормативних актів, на які посилається відповідач, не передбачають обов`язку позивача проходити передрейсовий інструктаж, проставляти відмітку про виїзд автомобіля у «Книзі виїзду та повернення службових транспортних засобів».

18 травня 2022 р. від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не прибув.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач із 26 лютого 2021 р. проходив службу в посаді начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції з посадовим окладом 3 100 грн та надбавкою за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 65 %.

Згідно з наказом Фастівського РУП ГУ НП в Київській області від 22.02.2021 №69 за орендованим автомобілем «Равон Р 4», номерний знак НОМЕР_1 закріплено т.в.о. начальника відділення № 2 (смт. Чабани) капітана поліції Поштаренка В.В., а також начальника СРПП майора поліції ОСОБА_2 , старших інспекторів СРПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 та майора поліції ОСОБА_4

7 вересня 2021 р. та в ніч на 8 вересня 2021 р. позивач надавав сприяння іншим поліцейським, службовий автомобіль яких отримав технічну несправність, потребував ремонту і перебував на СТО.

8 вересня 2021 р. близько 3 години на 14-ом кілометрі дороги Київ-Одеса (перехрестя М-05 с. Гатне, с. Чабани) сталася ДТП за участю службового автомобіля марки «Равон Р 4» номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «DAF95 XF380» номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження (закрита черепно-мозкова травма та інші ушкодження) та 08.09.2021 доставлений до Боярської ЦРЛ на стаціонарне лікування, а в подальшому переведений до Київської обласної клінічної лікарні.

08.09.2021 у позивача відібрано зразки крові для проведення аналізу на вміст спиртів у крові.

Згідно з висновком експерта від 09.09.2021 № 490 при судово-токсикологічній експертизі крові позивача метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Згідно з медичною карткою стаціонарного хворого № 125452/105213/779 від 16.09.2021 позивач у період з 08.09.2021 по 16.09.2021 перебував на стаціонарному лікуванні. У подальшому із 17.09.2021 по 07.10.2021 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою № 1419, а із 08.10.2021 по 11.10.2021 за станом здоров`я був звільнений від проходження служби, що підтверджується довідкою № 5 про тимчасову непрацездатність поліцейського.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.09.2021 № 1427 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди за участю начальника відділення поліції №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 та утворено дисциплінарну комісію у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.09.2021 № 235-о/с (абз. 2) позивача звільнено з посади начальника відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції та призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності з посадовим окладом 2 800 грн та надбавкою за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 50 %. У наказі вказано, що підставою для його видання є : «доповідна записка полковника поліції ОСОБА_10 , начальника управління кадрового забезпечення, від 09.09.2021». У наказі здійснено посилання на статтю 65 Закону України «Про Національну поліцію», при цьому конкретний пункт цієї статті не вказано, як і не зазначено причин переміщення позивача на іншу посаду.

Ні до суду, ні до матеріалів службового розслідування копії доповідної записки полковника поліції ОСОБА_10 , на підставі якої видано вказаний наказ, відповідачем не надано.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками відповідача, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди за участю на той час, начальника відділення поліції № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, а на теперішній час, старшого інспектора з ОД ВЮП УПД ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 від 22.09.2021 комісія, зокрема, визнала:

інформація щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Київській області, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди за участю на той час, начальника відділення поліції № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, а на теперішній час, старшого інспектора з ОД ВЮП УПД ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , знайшла своє підтвердження (п. 2);

за порушення службової дисципліни, вимог ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пп. 1 п. 6 розділу І, п.1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757, абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, які виразилися у виїзді на службовому автомобілі марки «Ravon R4» номерний знак НОМЕР_1 без проходження передрейсового інструктажу, не проставленні відповідної відмітки про такий виїзд у «Книзі виїзду та повернення службових транспортних засобів» ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, використання зазначеного автомобіля не у службових цілях, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка набула значного суспільного резонансу та зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна, наданні неналежного прикладу щодо дотримання службової дисципліни підлеглим працівникам, на той час, начальника відділення поліції № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, а на теперішній час, старшого інспектора з ОД ВЮП УПД ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції (пункт 7).

Як встановлено службовим розслідуванням, твердження про те, що вказана ДТП викликала значний суспільний резонанс та зниження рівня авторитету поліції серед населення пов`язувалося з тим, що у публікаціях в телеграм-каналах вказувалася посада та посвідчення позивача, зазначалося, що він вчинив ДТП та з посиланням на пояснення інших осіб стверджувалося про перебуванням позивача під час ДТП у нетверезому стані.

Висновками службового розслідуванням підтверджено той факт, що позивач надавав сприяння іншим поліцейським, службовий автомобіль яких отримав технічну несправність, потребував ремонту і перебував на СТО. При цьому близько 1 год. 8 вересня 2021 р. позивач на вказаному службовому автомобілі знову приїжджав до працівників поліції на СТО для надання допомоги, після чого виїхав, а близько 3 год. сталася ДТП з його участю. Службовим розслідуванням не встановлено ні факту перебування позивача у стані сп`яніння, ні його вини у вказаній ДТП, ні розміру завданих пошкодженням службового автомобіля збитків.

Під час службового розслідування на адресу КНП «ЛІЛ Боярської міської ради» було направлено запит від 08.09.2021 стосовно надання інформації про факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. У той же день із вказаного медичного закладу надійшла відповідь вих. № 1434, у якій зазначалося, що інформацію про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на момент надходження запиту надати не можливо.

До матеріалів службового розслідування долучено копії аркушів «Книги виїзду та повернення службових транспортних засобів», яка ведеться у вказаному відділенні поліції, в яких записи про виїзд цього службового автомобіля 7-8 вересня 2021 р. відсутні.

У матеріалах службового розслідування відсутні документи, які б визначали осіб, які є відповідальними за ведення «Книги виїзду та повернення службових транспортних засобів», проведення передрейсового інструктажу.

До матеріалів розслідування приєднано Акт про відмову від надання пояснення, складений 8 вересня 2021 р. начальником управління головної інспекції ГУНП підполковником поліції Яковенком Д.М. та ст.інспектором головної інспекції ГУНП ст.лейтенантом поліції Коломійцем В.В., згідно з яким ці особи в рамках службового розслідування прибули до медичного закладу, проте ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення на підставі ст.63 Конституції України. Акт надруковано на принтері.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 № 420 за порушення службової дисципліни, вимог ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пп. 1 п. 6 розділу І, п.1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757, абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, які виразилися у виїзді на службовому автомобілі марки «Ravon R4» номерний знак НОМЕР_1 без проходження передрейсового інструктажу, не проставленні відповідної відмітки про такий виїзд у «Книзі виїзду та повернення службових транспортних засобів» ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, використання зазначеного автомобіля не у службових цілях, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка набула значного суспільного резонансу та зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна, наданні неналежного прикладу щодо дотримання службової дисципліни підлеглим працівникам, на той час, начальника відділення поліції № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, а на теперішній час, старшого інспектора з ОД ВЮП УПД ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.10.2021 № 264 о/с позивача на підставі наказу №420 від 23.09.2021 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення звільнено зі служби в поліції з 8 жовтня 2021 р. за п.6 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію.

Не погоджуючись із переміщенням на нижчу посаду та звільненням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Крім того, як встановлено службовим розслідуванням та судом, за фактом ДТП 8 вересня 2021 р. зареєстровано кримінальне провадження №12021111310001566 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Постановою слідчого ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, від 24 лютого 2023 р. вказане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито за відсутність в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Згідно з постановою слідчого унаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження сам ОСОБА_1 . За показаннями ОСОБА_1 він надавав сприяння поліцейським в ремонті автомобіля і безпосередньо перед ДТП слідував із СТО в смт. Чабани щоб залишити службовий автомобіль. Вже після ДТП він досліджував відеозаписи камер відеоспостереження, згідно з якими за 30 с. перед ДТП світлофор зі сторони Києва не працював, а світлофор зі сторони с. Гатне працював зі збоєм, тобто з порушенням режиму.

Цією ж постановою визначено направити матеріали до Фастівського РУП ГУНП в Київській області для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 18.03.2023 щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються відповідно до Закону України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Статтею 3 Закону № 580-VIІI визначено правові основи діяльності поліції. Статтею 8 Закону № 580-VIІI визначено, що поліція діє відповідно до принципу законності. Взаємодія з населенням на засадах партнерства визначена у статті 11 цього ж Закону. Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону № 580-VIІI. Складення поліцейським присяги та її зміст передбачено ст.64 цього Закону.

Вимоги статей 3, 8, 11, 18, 64 безпосередньо не регламентують порядок використання поліцейським службового автомобіля, здійснення інструктажа осіб, які керують таким автомобілем.

Порядок переміщення та переведення поліцейського визначено у частині першій статті 65 Закону № 580-VIІI.

Так, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначено ст.77 Закону № 580-VIІI. Зокрема, передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (ч.1 п.6). Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.2). День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3).

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту (Службова дисципліна) визначено, що:

1. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

3. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Приписами цієї ж статті передбачено також, що під час виконання службових обов`язків поліцейський має право: вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання (ч.6 п.2); ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (ч.6 п.7).

Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Поняття і види дисциплінарних стягнень визначені статтею 13 Дисциплінарного статуту. При цьому згідно з ч.3 п.7 до поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції.

Порядок проведення службових розслідування і забезпечення поліцейському права на захист врегульовано статтями 14, 18 Дисциплінарного статуту. Зокрема, визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ст.14 ч.2). Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (ст.18 ч.1). Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (ст.18 ч.3).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту. Приписами частини першої цієї статті визначено також вимоги до висновку за результатами службового розслідування, в якому, зокрема, зазначаються: 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Згідно з ч.3 цієї ж статті під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.б

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 р. № 893 (далі Порядок № 893), службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» в абз.2 ч.1, зокрема, передбачено, що легкові автомобілі використовуються тільки для поїздок, пов`язаних із службовою діяльністю посадових осіб. Після кожної поїздки посадова особа, в розпорядження якої надано автомобіль, в подорожньому листі водія підтверджує особистим підписом час закінчення обслуговування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757 затверджено Порядок використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України (далі Порядок №757).

Відповідно до розділу I ст.6 Порядку №757 з метою забезпечення ефективного використання транспортних засобів і недопущення зловживань з боку штатних і позаштатних водіїв керівництвом органів поліції вживаються такі заходи: п.1) забороняється водіям (судноводіям) використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю, керування незакріпленими транспортними засобами та за відсутності у них документів, які згідно з ПДР або Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 року № 91, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 липня 2004 року за № 872/9471, дають право на керування транспортними засобами, а також за відсутності іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації.

У Розділі III цього ж Порядку передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності в межах установлених лімітів та передбачених у їх кошторисах асигнувань (ст.1). Правильним веденням дорожніх листів, облікових журналів та іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації вважається своєчасне внесення до них достовірних даних за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Контроль за своєчасною видачею і поверненням дорожніх листів покладається на керівництво органів поліції (ст.12). Перед виїздом службового транспортного засобу водії отримують у відповідальної за автотранспортну діяльність особи дорожній лист, проходять передрейсові медичний огляд та інструктаж, засвідчують їх проходження власним підписом у дорожньому листі та відповідних облікових журналах, подають закріплений транспортний засіб на огляд технічного стану відповідальною за автотранспортну діяльність особою, яка підтверджує його справність підписом у відповідному розділі дорожнього листа. Про виявлені зовнішні пошкодження транспортних засобів перед виїздом або після їх повернення відповідальні за автотранспортну діяльність особи письмово доповідають безпосередньому керівництву (ст.13). Проходження водіями передрейсового інструктажу, який проводиться відповідальною за автотранспортну діяльність особою, фіксується в журналі обліку інструктажів водіїв (додаток 7) і підтверджується їх підписами у відповідних розділах цього журналу, в яких відображається передрейсовий (щоденний) і спеціальний (додатковий) інструктажі (ст.14).

Правила етичної поведінки поліцейських затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правової оцінки наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.09.2021 № 235-о/с (абз. 2), яким позивача звільнено з посади начальника відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції та призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності, суд бере до уваги таке.

Спірний наказ містить лише загальне позначення про те, що його видано на підставі статті 65 Закону № 580-VIІI, проте конкретна частина та пункт, на підставі якого здійснено переміщення, у наказі не вказано. Суд бере до уваги, що приписи ст.65 вказаного Закону передбачають різні види переміщень поліцейського по службі - на вищу посаду; на рівнозначну посади; на нижчу посаду; у зв`язку із зарахуванням на навчання. При цьому кожне з таких переміщень у свою чергу містить окремо визначені підстави для його вчинення.

У даному випадку спірним наказом позивача переміщено на іншу посаду і при цьому не зазначено визначений законом вид такого переміщення переміщено з посади начальника відділення поліції з посадовим окладом 3 100 грн та надбавкою за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 65% на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу з посадовим окладом 2 800 грн та надбавкою за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 50%.

Позивач стверджує, що цим наказом його переведено на нижчу посаду, оскільки вона передбачала менші посадовий оклад та надбавку, тобто була нижчеоплачуваною, чим змінено істотні умови праці. Вказує, що передбачені законом підстави для видання цього наказу про переміщення позивача на нижчу посаду були відсутні, згоду на таке переміщення позивач не надавав, на час видання наказу позивач перебував у лікарні унаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень, формулювання підстав для переміщення спірний наказ не містить, про видання наказу позивача повідомлено не було і він був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо такого переміщення.

Відповідачем не спростовано наведені твердження позивача.

Суд враховує, що у наказі вказано, що підставою для його видання є: «доповідна записка полковника поліції ОСОБА_10 , начальника управління кадрового забезпечення, від 09.09.2021». Разом з тим, ні до суду, ні до матеріалів службового розслідування копії доповідної записки полковника поліції ОСОБА_10 , на підставі якої видано вказаний наказ, відповідачем не надано.

При цьому суд бере до уваги, що вичерпний перелік підстав для переведення поліцейського на нижчу посаду передбачено п.3 ч.1 ст.65 вказаного Закону. Разом з тим, жодної із передбачених цим пунктом підстав судом не встановлено і відповідачем у наказі не зазначено і у справі не доведено. У відзиві відповідач взагалі не вказав підстав для видання цього наказу. Зазначена у наказі доповідна записка не може бути підставою для переміщення відповідно до приписів наведеної норми закону.

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на незазначення конкретних підстав для видання цього наказу і пункту закону, на підставі якого його видано, та наявність чітких вимог закону щодо можливості видання наказу про переміщення поліцейського на нижчу посаду суд визнає, що спірний наказ не відповідає критерію обґрунтованості.

Вирішуючи спір, суд враховує, що як у наказі, так і у відзиві відсутні будь-яка мотивація підстав та причин переміщення позивача на нижчу посаду, не вказано відомостей про отримання згоди позивача на таке переміщення.

Отже, у даному випадку судом встановлено, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для винесення спірного наказу від 09.09.2021 № 235-о/с (абз. 2), що свідчить про його необґрунтованість і протиправність та має наслідком скасування судом цього наказу. З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи правової оцінки п.5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 №420 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді - звільнення зі служби в поліції, суд бере до уваги таке.

Спірним наказом за наслідками службового розслідування звільнено позивача зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 1 п. 6 розділу І, п.1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» та Правил етичної поведінки поліцейських, які виразилися у виїзді на службовому автомобілі марки «Ravon R4» номерний знак НОМЕР_1 без проходження передрейсового інструктажу, не проставленні відповідної відмітки про такий виїзд у «Книзі виїзду та повернення службових транспортних засобів» ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, використання зазначеного автомобіля не у службових цілях, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка набула значного суспільного резонансу та зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна, наданні неналежного прикладу щодо дотримання службової дисципліни підлеглим працівникам.

Отже, фактично спірним наказом визнано порушення в діях позивача, які пов`язані виключно з організацією і оформленням його виїзду на службовому автомобілі (передрейсовий інструктаж, відмітка про виїзд у відповідній книзі), а також у використанні службового автомобіля не у службових цілях, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка набула значного суспільного резонансу та зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна. Суд також враховує, що вчинення ДТП позивачем не було підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В якості юридичної кваліфікації цих порушень відповідачем наведено вказані вище норми законів та інших нормативно-правових актів.

При цьому суд бере до уваги, що вказані відповідачем у спірному наказі вимоги статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських безпосередньо не регламентують порядок використання поліцейським службового автомобіля, здійснення інструктажа осіб, які керують таким автомобілем.

Суд враховує також, що відповідачем не здійснено посилання на конкретних пункт Правил етичної поведінки поліцейських, який на його думку було порушено позивачем. З огляду на це суд повторно зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

Твердження відповідача про використання позивачем службового автомобіля не у службових цілях та, як наслідок, порушення позивачем приписів абз.2 ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» та пп. 1 п. 6 розділу І, п.1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України суд до уваги не бере з наступних підстав.

Ці твердження відповідач обґрунтовував тим, що згідно з моніторингом системи ІТС ІПНП встановлено, що у період з 19:00 год. 07.09.2021 по 03:00 год. 08.09.2021 на території обслуговування відділення поліції № 2 будь-яких резонансних подій не відбувалося, що ставить під сумнів виїзд позивача у службових цілях та свідчить про порушенням ним вимог пп. 1 п. 6 розділу І, п. 1 розділу ІІІ Порядку № 757.

Разом з тим, судом встановлено, що під час службового розслідування пояснення у позивача не отримано і у нього мета та ціль використання ним вказаного службового автомобіля не з`ясовувалися. При цьому відповідачем в ході службового розслідування встановлено, що 7-8 вересня 2021 р. позивач надавав сприяння поліцейським, службовий автомобіль яких отримав технічну несправність, потребував ремонту і перебував на СТО. При цьому близько 1 год. 8 вересня 2021 р. позивач на вказаному службовому автомобілі знову приїжджав до працівників поліції на СТО для надання допомоги, після чого виїхав, а близько 3 год. сталася ДТП з його участю. Отже, службовим розслідуванням встановлено, що позивач перед ДТП використовував вказаний службовий автомобіль для надання сприяння іншим поліцейським в ремонті автомобіля на СТО.

Ці обставини відповідач не заперечує.

Надаючи оцінку Акту про відмову позивача від надання пояснення, суд бере до уваги, що його складено поліцейськими нібито 8 вересня 2021 р. у медичному закладі, при цьому Акт надруковано на принтері. Як встановлено судом, після ДТП позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, інші травми і з підозрою на забій головного мозку був поміщений на стаціонарне лікування. За наведених обставин вказаний акт, який не підписано лікарем, з огляду на стан здоров`я позивача викликає сумнів щодо достовірності наведених у ньому фактів, а тому в силу приписів ст.ст.75-76 КАС України не є достовірним і достатнім доказом і тому до уваги судом не береться.

Суд визнає, що службовим розслідуванням мета використання автомобіля позивачем не встановлена, оцінка попереднім діям позивача по наданню сприяння іншим поліцейським не надана, відтак за умови відсутності даних у матеріалах службового розслідування про надані позивачем пояснення щодо мети і цілі використання ним цього службового автомобіля твердження відповідача про використання службового автомобіля не у службових цілях є припущенням, а тому не можу бути використано як підстава для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що у діях позивача відсутні й порушення приписів абз.2 ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» щодо вимоги після кожної поїздки посадовій особі, в розпорядження якої надано автомобіль, в подорожньому листі водія підтверджувати особистим підписом час закінчення обслуговування. Суд при цьому бере до уваги, що позивач під час ДТП отримав тілесні ушкодження - ЗЧМТ, унаслідок яких фізично за станом здоров`я не мав змоги виконати приписи цієї норми, що виключає його відповідальність за її порушення.

Що стосується дій позивача, які пов`язані з організацією і оформленням його виїзду на службовому автомобілі (передрейсовий інструктаж, відмітка про виїзд у відповідній книзі), то суд бере до уваги таке. Приписами статей 12, 13, 14 вказаного Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України передбачено, що передрейсовий інструктаж, оформлення інших документів щодо виїзду службового автомобіля здійснює відповідальна за автотранспортну діяльність особа. Керівник органу (підрозділу) поліції лише здійснює контроль за такою діяльністю.

Разом з тим, службовим розслідуванням не встановлено, хто саме у Фастівському РУП чи у відділенні поліції №2 визначений як відповідальна за автотранспортну діяльність особа і на кого саме покладено виконання таких обов`язків. Жодних доказів того, що такі обов`язки покладено саме на позивача у матеріалах розслідування немає, а наведені у спірному наказі норми законодавства також не містять таких підтверджень. За наведених обставин твердження відповідача про невиконання саме позивачем, як начальником відділення поліції №2, цих дій та порушення ним вказаних вище норм є припущенням, а тому не можу бути використано як підстава для притягнення позивача за це до дисциплінарної відповідальності.

У спірному наказі зазначено, що дорожньо-транспортна пригода за участю позивача набула значного суспільного резонансу та призвела до зниження рівня авторитету поліції серед населення та до псування службового майна.

Надаючи оцінку цим твердженням відповідача суд бере до уваги наступне. Згідно з матеріалами службового розслідування твердження про те, що вказана ДТП викликала значний суспільний резонанс та зниження рівня авторитету поліції серед населення пов`язувалося з тим, що у публікаціях в телеграм-каналах вказувалася посада та посвідчення позивача, зазначалося, що він вчинив ДТП та з посиланням на пояснення інших осіб стверджувалося про перебуванням позивача під час ДТП у нетверезому стані.

При цьому, як встановлено судом та підтверджено висновками службового розслідування позивач перед ДТП надавав сприяння іншим поліцейським, службовий автомобіль яких отримав технічну несправність, потребував ремонту і перебував на СТО. Службовим розслідуванням не встановлено ні факту перебування позивача у стані сп`яніння, ні його вини у вказаній ДТП, ні розміру завданих пошкодженням службового автомобіля збитків.

Як встановлено судом, автомобіль, на якому позивач потрапив у ДТП, був орендований органом поліції. При цьому службовим розслідуванням не встановлено ні розмір завданих пошкодженням автомобіля збитків, ні умовами відшкодування цих збитків, ні наявність та розмір збитків, завданих іншому учаснику ДТП, не встановлено наявність та умов договорів страхування тощо.

Разом з тим, згідно з приписами Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 р. № 893, ці обставини мали бути встановлені за результатами службового розслідування.

Суд також бере до уваги, що згідно з висновком експерта від 09.09.2021 № 490 при судово-токсикологічній експертизі крові позивача спиртів та їх ізомерів не виявлено. При цьому постановою слідчого ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, від 24 лютого 2023 р. кримінальне провадження за фактом ДТП на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито за відсутність в діянні позивача складу кримінального правопорушення.

Отже, як встановлено судом, під час ДТП позивач був тверезим, а в діянні позивача склад кримінального правопорушення відсутній.

За наведених обставин твердження відповідача про те, що вказана ДТП викликала значний суспільний резонанс та зниження рівня авторитету поліції, про завдання збитків є припущенням, а тому не можу бути використано як підстава для притягнення позивача за це до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що факт складення 18.03.2023 щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП взагалі не впливає на визнання законності спірного наказу, оскільки позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності за скоєння ДТП.

Беручи до уваги викладене, суд констатує, що відповідачем при проведення службового розслідування порушено приписи ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту, яка зобов`язувала встановити всі обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, причини і умови його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди. Унаслідок цього на підставі поверхових та неповно встановлених обставин відповідачем прийнято безпідставний і необґрунтований належними і достатніми доказами наказ про звільнення позивача з поліції.

Про поверховість службового розслідування свідчить, зокрема й те, що у наказі про його призначення та у складеному за його результатами висновку в окремих місцях неправильно зазначалося по-батькові позивача (вказано - ОСОБА_11 ).

При цьому суд бере до уваги, що за змістом розділу ІІІ Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується лише в результаті доказування в ході службового розслідування в діях працівника поліції ознак дисциплінарного проступку, зокрема вини.

Відповідно до п. 5 розділу VІ Порядку № 893 у разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Суд з урахуванням викладеного вище вважає необґрунтованими і безпідставними доводи та аргументи відповідача щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та законності спірного наказу.

За таких обставин з урахуванням наведених вище мотивів і підстав п.5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 №420 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді - звільнення зі служби в поліції є протиправним і тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.10.021 № 264о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, то суд бере до уваги, що цей наказ видано на реалізацію п.5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 №420, який судом визнано протиправним і скасовано.

Тому суд зазначає, що вказана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування п.5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 №420, а тому також підлягає задоволенню, а спірний наказ від 08.10.021 № 264о/с підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити позивача на посаду начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, суд зазначає наступне.

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано накази про переміщення позивача на нижчу посаду та про звільнення позивача з поліції, то позивач підлягає поновленню на службі не на посаді, з якої його було фактично звільнено, а на посаді начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.10.021 № 264о/с звільнено позивача зі служби в поліції. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на вказаній вище посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача з поліції, тобто з 9 жовтня 2021 року.

Вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі на посаді начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.10.2021 до дня поновлення на роботі, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що після звільнення із займаної посади із 9 вересня до 8 жовтня 2021 р. позивача було призначено на нижчу посаду з меншим посадовим окладом та з меншою надбавкою і в цей період фактично позивач не перебував у стані вимушеного прогулу, але отримував менше грошове забезпечення за час перебування на нижчій посаді. Щодо подальшого періоду, то позивачем не надано до суду даних про своє можливе працевлаштування та отримувану заробітну плату (грошове забезпечення).

Позивач просить про застосування такого способу захисту як стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.10.2021 до дня поновлення на роботі. Суд зазначає, що таке формулювання позовної вимоги передбачає чітке визначення конкретної суми коштів, які підлягають стягненню. Разом з тим, позивачем не зазначено конкретної суми коштів, які підлягають стягненню і не надано повний розрахунок такої суми. Під час розгляду справи жодних документів щодо такого повного розрахунку позивачем не надавалося. При цьому у суду відсутні документально підтверджені відомості про можливе працевлаштування позивача після звільнення.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту заявленої позовної вимоги буде зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 жовтня 2021 р. по день винесення рішення суду 27 березня 2023 р., що не є відмовою в задоволенні заявленої позовної вимоги.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідачів не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у справі не сплачувався. Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.09.2021 № 235-о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності.

Визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.09.2021 № 420 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.10.021 № 264о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на посаду начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 9 жовтня 2021 р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на посаді начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 9 жовтня 2021 р.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 жовтня 2021 р. до дня винесення рішення суду 27 березня 2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15, індекс 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.