Ухвала суду № 109813709, 24.03.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"24" березня 2023 р. справа № 300/1175/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба судової охорони, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій щодо нарахування і виплату додаткової винагороди з 24.02.2022 по 19.12.2022, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Білан Андрій Михайлович (надалі по тексту також представник позивача), 20.03.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба судової охорони (надалі по тексту також третя особа), яким просить:

- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, починаючи з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі по тексту також - Постанова №168);

- зобов`язати відповідача винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 19.12.2022;

- стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 19.12.2022 включно в розмір 293 744,23 гривень.

Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Вивчення змісту адміністративного позову та долучених до нього документів свідчить, що позовна заява не відповідає вимогам встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

В контексті перевірки питання дотримання позивачем вимог процесуального закону при зверненні до суду необхідно керуватися приписами частини 1 статті 122 КАС України, за змістом яких позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу правового регулювання частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Частинами 1-3 статті 162-1 Закону №1402-VIII встановлено, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Отже, проходження служби співробітниками Служби судової охорони є публічною службою.

Щодо дотримання ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом, про необхідність застосування у спірних правовідносинах положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 за №322-VIII (надалі по тексту також - КЗпП України), зокрема, частини 2 статті 233 КЗпП України, суд зазначає таке.

Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено відповідним Порядком, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 за №384, розробленим на виконання статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони".

Відповідно до пунктів 4-7 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 за № 384 (надалі по тексту також - Порядок №384), грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункт 9 Порядку №384 ).

Виходячи із змісту пункту 7 Порядку №384 такий вид виплат як "винагороди" відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому "додаткову винагороду", передбачену Постановою №168, можна вважати такою, що входить до структури грошового забезпечення (заробітної плати) співробітників Служби судової охорони.

В контексті вказаного суддя звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Однак пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі по тексту також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:

- про звільнення працівника (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);

- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Оскільки спірні правовідносини стосуються зобов`язання суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплати додаткову винагороду ОСОБА_1 під час проходження ним служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість, варто відзначити, що позивач в розумінні Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є звичайним працівником, правовідносини якого з відповідачем і третьою особою, як вважає ОСОБА_1 , врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України.

Прийняття на службу в Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, її проходження та звільнення із такої служби в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1051/0/15-1 від 04.04.2019, є публічною службою.

За загальними правилами до правовідносин щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення спеціального закону, яким у досліджуваному випадку є КАС України, а не КЗпП України.

Поняття "проходження" публічної служби охоплює в собі всі без винятку правовідносини із нарахування та виплати грошової винагороди (не заробітної плати) співробітників Служби судової охорони, що, серед іншого, в першу чергу врегульовано положеннями статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони", а не Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 за №108/95-ВР чи КЗпП України.

Дійсно у правовідносинах із вирішення (врегулювання) "трудового спору" працівник (не суб`єкт публічної служби) враховує положення КЗпП України, а от при вирішенні публічно-правового спору із "проходження публічної служби" слід керуватися саме приписами спеціального процесуального закону - КАС України.

Виключно у тих випадках, коли норми КАС України чи інших спеціальних нормативно-правових актів не врегульовують (не визначають, не передбачають) певні правила поведінки у відносинах публічної служби, то слід керуватися нормами загального трудового права, якими є положення КЗпП України.

Так, єдиною чинною процесуальною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом осіб, які проходять публічну службу в Службі судової охорони, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із усталеної судової практики Верховного Суду щодо спільного застосування норм КАС України і КЗпП України до правовідносин із оплати праці у відносинах публічної служби з огляду на положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції до змін, внесених Законом №2352-IX, які діяли до 18.07.2022 та передбачали вирішення судами спору про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком у правовідносинах із "порушення законодавства про оплату праці працівник", то суддя відзначає, що за спірний період з 24.02.2022 по 18.07.2022, місячний строк звернення до суду не застосовується.

В той же час, щодо періоду з 19.07.2022 по 19.12.2022, то позовні вимоги за цей період, обмежені місячним строк звернення до суду.

Так, предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача вчинити дії/прийняти рішення щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 19.12.2022, а також стягнути таку винагороду.

Тобто підставою звернення до суду з цим позовом стала невиплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка, на переконання останнього, підлягала виплаті щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суддя зазначає, що оскільки зазначена винагорода підлягала виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач повинен був дізнатися при отриманні не пізніше 30.07.2022 грошового забезпечення за місяць липень 2022 року.

Відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за липень 2022 року розпочався з 01.08.2022 (та з першого числа наступного місяця щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць) і закінчився 31.08.2022 (в останній день місяця щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць.

Надалі, позивач був обізнаний 30 або 31 числа кожного наступного місяця, у якому ОСОБА_1 не отримував спірну винагороду за кожний попередній місць окремо.

Разом з цим, позивач доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії з лютого 2022 року, втім з рапортом про виплату такої винагороди ОСОБА_1 звернувся до відповідача тільки 29.09.2022.

Попри вказане, реалізуючи право на оскарження бездіяльності відповідача в судовому порядку, позов ОСОБА_1 , як свідчить відтиск штампу АТ "Укрпошта" , скерував до суду адміністративний позов 15.03.2023, незважаючи на те, що відповідь відповідача про відмову у задоволення його рапорту оформлена листом від 30.09.2022.

Окрім цього, так як згідно із поданою позивачем копією наказу відповідача від 16.12.2022 за №520о/с ОСОБА_1 з 19.12.2022 звільнений із служби, то суддя вважає, що ініціатор судового спору повинен був знати про невиплату йому спірної додаткової винагороди, в день свого звільнення, оскільки вказаний наказ містить склад і опис розрахунку грошового забезпечення на вказану дату.

Отже, ОСОБА_1 не розкрив перед судом зміст власних обґрунтувань і пояснення щодо причин пропуску ним строків звернення до суду (майже три місяці після завершення строку на виплату грошового забезпечення за останній місяць спірного періоду - грудень 2022 року) з 19.07.2022 по день звернення до суду (15.03.2023), будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку не подав.

Суд залишає без оцінки рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013 по справі №1-13/2013, на застосування висновків якого наполягає позивач, оскільки у вказаному конституційному провадженні оцінку надавалось положенням статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022, зміст яких після вказаних змін взагалі не врегульовує питання із вирішення судами спору про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком у правовідносинах із "порушення законодавства про оплату праці працівник".

Відтак позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити спірну додаткову винагороду з порушенням визначеного частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку на звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, позивачем не додано до позову обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати і виплатити винагороду за період з 19.07.2022.

За наявності вказаного недоліку позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статями 49, 122, 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба судової охорони, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій щодо нарахування і виплату додаткової винагороди за період з 19.07.2022 по 19.12.2022, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України:

2.1. Необхідно надати (долучити) до позовної заяви:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.12.2022 та докази поважності причин його пропуску.

У разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.

Роз`яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Чуприна О.В.