Рішення № 109810864, 13.03.2023, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/837/22

Провадження № 2/444/71/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

13 березня 2023 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Заремба О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно колишнього колгоспного типу двору,-

В СТ АН ОВ ИВ :

В травні 2022 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись з позовом до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно колишнього колгоспного типу двору. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить до колгоспного типу двору, головою двору була ОСОБА_7 , членами двору були ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , що стверджується довідкою Артасівської сільської ради від 25.10.2019 року №350. Дана обставина також підтверджується рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 20.10.2020 року в цивільній справі №444/1386/19.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Забудовником вказаного вище будинку була ОСОБА_9 на підставі рішення виконкому Підліснянської сільської ради від 18.01.1979 року №3. Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_9 працювала в колгоспі ім. Леніна.

Спадкоємцем майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , є співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах тобто по 1/8 частині.

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

ОСОБА_4 звертався до реєстратора з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію за ним права власності на частку в колгоспному дворі АДРЕСА_1 , однак реєстратор йому відмовила через відсутність у чинному законодавстві поняття колгоспний двір.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 змушені звернутись до суду з позовом про визнання за ними права на частку в колгоспному дворі.

Позивачі просять визнати за кожним з них право власності на 1/8 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 13.05.2023 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання у справі.

05.08.2022 року до суду поступив відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Заремба О.О. У відзиві представник посилається на те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими. Зазначає, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 листопада 2011 року в цивільній справі №2-1264/11за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням встановлено, що ОСОБА_4 з 1996 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із тексу рішення, ОСОБА_4 повідомлявся про розгляд справи належним чином, однак, на судові засідання не з`являвся, явку представника не забезпечив. Станом на даний час таке рішення ОСОБА_4 не оскаржив. В рішенні від 20 жовтня 2020 року у цивільні справі №444/1386/19 суд вважав, що позивачу лише 17.01.2017 року стало відомо про порушення його права позбавлення у майні колишнього колгоспного двору після подій, пов`язаних з відновленням паспорта і отриманням нового. За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, позивачі у випадку усвідомлення того, що вони є власниками спірного будинку повинні були нести тягар його утримання, а не заявляти про свою власність через 30 років після вибуття із вказаного будинку. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. В матеріалах справи №444/1386/19 наявні докази про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 15.04.1991 року в переліку членів колгоспного двору не зазначені, ОСОБА_1 зареєстрована в будинку 1 грудня 1983 року та знята з реєстрації 21 жовтня 1988 року, тому станом на 1990 рік не може бути членом колгоспного двору. Сам позивач ОСОБА_4 зареєстрований за вказаною адресою лише 18 вересня 1992 року. Тобто, станом на 1990-1991 роки, позивачі зареєстровані за вказаною адресою не були. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою підготовчогосудового засідання від 10серпня 2022року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Заремба О.О. про витребування справи та витребувано з Жовківського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи №444/1386/19 (провадження №2/444/108/2020) Жовківського районного суду Львівської області за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Артасівської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, житловий будинок.

05.09.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Куликівська селищна рада Львівського району Львівської області направила до суду клопотання, в якому просила розгляд даної справи здійснювати без їх представника. У вирішенні позову Куликівська селищна рада покладається на позицію суду.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 подали заяви, в яких просили розгляд справи здійснювати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та щодо ухвалення рішення у їх відсутність не заперечують (арк. спр. 51, 52, 53).

Представник позивачів - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 належить до колгоспного типу двору, в якому було зареєстровано 8 осіб. Позивачі на даний час не мають можливості оформити своє право власності на частки, які вони мають, а тому звернулись з цим позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_10 позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позову відмовити. Також просив врахувати викладені у відзиві на позов аргументи. Крім того, зазначив, що позивачами пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Панюра Н.Ф., представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Заремба О.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи встановлено, що будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 виданий на ім`я забудовника ОСОБА_9 (арк. спр. 11).

Згідно з Випискою із Рішення виконкому Підліснянської сільської Ради народних депутатів, розглянувши заяву жительки села Артасів ОСОБА_9 , яка працює в колгоспі ім. Леніна, виконком дозволив проводити будівництво нового житлового будинку на закріпленій за нею земельній ділянці (арк. спр. 12).

Відповідно до Виписки з Рішення Виконавчого комітету Нестеровської районної Ради народних депутатів від 10 травня 1979 року, гр. ОСОБА_9 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та видано ОСОБА_11 паспорт на забудову земельної ділянки в селі Артасів (арк. спр. 13).

ОСОБА_9 була забудівником одноквартирного трьохкімнатного житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі Рішення виконкому Нестеровської районної Ради, що підтверджується Проектом та Планом земельної ділянки (арк. спр. 14, 15).

Згідно з Актом виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 18 вересня 1979 року, у відповідності з проектом забудови земельної ділянки в присутності представника виконкому Підліснянської сільської Ради народних депутатів встановлено в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_9 , що знаходиться в АДРЕСА_1 (арк. спр. 16).

З матеріалів справи встановлено, що 05.02.2009 року Червоноградським бюро технічної інвентаризації було виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (арк. спр. 17-21).

Із довідки №350 від 25.10.2019 року, яка видана виконкомом Артасівської сільської ради, встановлено, що станом на 30.06.1990 року членами колгоспного двору в АДРЕСА_2 були такі громадяни: ОСОБА_7 гол.сім`ї, 1903 р.н., ОСОБА_8 зять, 1941 р.н., ОСОБА_9 дочка, 1945 р.н., ОСОБА_1 онука, 1967 р.н., ОСОБА_4 онук, 1974 р.н., ОСОБА_3 онук 1980 р.н., ОСОБА_6 правнук, 1988 р.н., ОСОБА_5 правнука 1989 р.н. (арк. спр. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 444/1386/19 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Артасівської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, житловий будинок. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Артасівської сільської ради № 2 від 29 березня 2007 року "Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ". Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 видане 09.02.2009 року Артасівською сільською радою Жовківського району Львівської області на ім`я ОСОБА_3 (арк. спр. 156-160). Дане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року (справа №444/1386/19, арк. спр. 207-215).

Як встановлено із відповіді наданої адвокату Деманджарі Я.П. Артасівською сільською радою 24.10.2019 року за № 02-21/77 на його запит, будинковолодіння в АДРЕСА_1 (нова хата) побудовано на одній земельній ділянці з будинковолодінням АДРЕСА_3 , при здачі в експлуатацію будинковолодіння АДРЕСА_3 (стара хата) підлягала знесенню. Тому 2 (два) номери будинковолодіння в погосподарських книгах даної сільської ради не обліковувались. В архівній будинковій книзі є штамп реєстрації де видно, що гр. ОСОБА_4 , 1974 року народження зареєстрований 17.06.1981 року, що підтверджує погосподарська книга № 8 на 1980-1982 р.р. сторінка 39-42. В архівній будинковій книзі також є штамп перереєстрації 21.10.1988 р. у зв`язку із зміною прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_1 , а дата вибуття даної особи це 08.07.1993 року, про що підтверджує погосподарська книга № 1 на 1991-1995 р.р. (арк. спр. 171, справа №444/1386/19, арк. спр. 86).

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 444/1386/19 встановлено, що у будинку за адресою: АДРЕСА_3 станом на 01.06.1990 року були зареєстровані: ОСОБА_7 , голова сім`ї, 1903 року народження, членами: ОСОБА_8 - зять, 1941 року народження; ОСОБА_9 - дочка, 1945 року народження; ( ОСОБА_13 - онука, 1967 року народження; ОСОБА_4 - онук, 1974 року народження; ОСОБА_3 - онук, 1980 року народження; ОСОБА_6 правнук, 1988 року народження; ОСОБА_5 правнучка, 1989 року народження. ОСОБА_1 вибула 08.07.1993 року з господарства за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвласниками спірного будинковолодіння в рівних частинах. Троє із членів колгоспного двору померли - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.2008 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно доРішення державногореєстратора №59369335від 21липня 2021року провідмову удержавній реєстраціїправ таїх обстежень,державний реєстраторвідмовила удержавній реєстраціїправа власностіна житловийбудинок,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: ОСОБА_4 (арк. спр. 23).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).

Таким чином всі вище перелічені особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були членами двору, який відносився до колгоспного типу двору, та мали рівне право на частки в майні двору - по 1/8 частині кожний.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Оскільки господарство за адресою: АДРЕСА_1 . відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів є підставними, оскільки підтверджуються дослідженим судом матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Заремба О.О. про застосування строку позовної давності, оскільки на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261, ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 71 ЦК Української РСР 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з положеннями статті 76 ЦК Української РСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У справі, що переглядається, встановлено, що частка у майні колгоспного двору належить позивачам в силу закону.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку.

Крім того, рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 444/1386/19, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та яке набрало законної сили 25.02.2021 року, скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 видане 09.02.2009 року Артасівською сільською радою Жовківського району Львівської області на ім`я ОСОБА_3 .

Таким чином, встановивши, що спірне домоволодіння відносилось до колгоспного двору, враховуючи рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 444/1386/19, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та яке набрало законної сили 25.02.2021 року, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 77, 79, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Позивач: ОСОБА_5 , 1989 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_6 .

Позивач: ОСОБА_6 , 1988 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Куликівська селищна рада Львівського району Львівської області, яка знаходиться за юридичною адресою: 80362, смт.Куликів, пл.Незалежності, 27, Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04412432.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 виданий 08.04.1998 року Жовківським РВ УМВС України у Львівській області.

Повне рішення суду складено 23.03.2023 року.

Суддя: Олещук М. М.