Рішення № 109809136, 16.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12940/21

Провадження № 2/761/1362/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 28.04.2017 р. між позивачем та ОСОБА_4 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_1 . Подружні відносини не склались, у зв`язку із чим згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2020р. шлюб було розірвано. Під час шлюбу, а саме 27.09.2019 р. позивач разом з дитиною та відповідачем зареєструвались за адресою: АДРЕСА_1 без надання окремої кімнати для проживання. Після розлучення син, за домовленістю з ОСОБА_4 , проживає разом з матір`ю у АДРЕСА_2 . Зазначена квартира є трикімнатною та належить на праві власності позивачу, її матері та бабусі у рівних долях. В даній квартирі створено всі необхідні умови для постійного проживання, безпечного розвитку та відпочинку дитини. Життя позивача тісно пов`язане із м. Чернігів, дитина з народження перебуває на обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Дитяча поліклініка № 1» Чернігівської міської ради та на даний час відвідує Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 50 ЧМР. Натомість відповідач для проживання орендує квартиру у Києві, власного житла немає. Перешкоди для зустрічей ОСОБА_4 з сином відсутні, але відповідач став погрожувати забрати дитину до Києва. Це може позбавити дитину звичного і здорового способу життя, материнського піклування, психологічно син не готовий проживати разом із батьком, оскільки вихованням дитини здебільшого займається позивач,, а отже існує тісний зв`язок між матір`ю і дитиною. За таких обставин позивач просить суд визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання або реєстрації.

Провадження у справі відкрито 17.05.2021 р., відповідно до приписів ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

ОСОБА_1 пояснила суду, що відповідач заперечує щодо реєстрації сина за місцем її і дитини постійного проживання у м. Чернігів.

Відповідач у встановленому законом порядку відзив на позов не подав.

Натомість представник відповідача під час розгляду справи пояснив, що між батьками існує домовленість щодо місця проживання дитини. Отже спор відсутній і в задоволенні позову має бути відмовлено.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив в адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та прийняти рішення в інтересах дитини.

Також від третьої особи надійшов акт обстеження умов проживання та копію висновку потреб сім`ї ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного шлюбу м. Києва від 01.06.2020 р.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 в м. Чернігів, що також не заперечувалось учасниками процесу.

Позивач, представник позивача зазначають про існування спору, оскільки ОСОБА_4 погрожує без дозволу матері забрати дитину проживати у м. Київ.

Представник відповідача вказує, що спір відсутній, оскільки дитина і так проживає з позивачем. Разом з тим, заявлені вимоги ОСОБА_4 не визнаються.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Про це зазначено в постанові Великої Палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Разом з тим, з огляду на те, що дитина щодо визначення місця проживання якої вирішується спір не досягла 10 - річного віку суд не піднімав питання про вислуховування її думки.

Не висловлювались відповідні заяви та клопотання і представниками сторін у справі.

Положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Саме такі висновки виклала Велика Палата Верховного Суду 17 жовтня 2018 року в постанові у справі № 402/428/16-ц.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 . 1/3 частина квартири належить ОСОБА_1 на праві власності, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.11.2007 р. Деснянською районною у місті Чернігові радою.

В той час ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та дитина є зареєстрованими в АДРЕСА_1 , про що свідчать довідки з місця проживання особи, надані Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування осіб Шевченківської РДА, і дана обставина не оспорювалась під час розгляду справи учасниками процесу.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку КНП «Дитяча поліклініка № 1» Чернігівської міської ради з народження, що підтверджується довідкою медичної установи, копія якої наявна в матеріалах справи.

Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 50 Чернігівської міської ради надав довідку про те, що син ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує зазначений дошкільний заклад з 03.02.2020 року.

Акт обстеження умов проживання, складений фахівцями Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, свідчить про те, що в квартирі АДРЕСА_4 створені всі умови для виховання та розвитку дитини.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про перебування позивача на обліку у нарколога та психіатра.

Також матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 шкідливих звичок.

Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Приймаючи рішення по суті справи, суд приймає до уваги і позицію відповідача, висловлену його представником в судовому засіданні, що батько малолітньої дитини не заперечує проживання сина з матір`ю, проте заявлені вимоги не визнає.

З іншого боку не було отримано відомостей, що ОСОБА_4 виявляє бажання щоб дитина 2018 року народження проживали разом із ним.

За положеннями ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як це визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Підсумовуючи все вищенаведене, враховуючи пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,280,284,287,352,354 ЦПК України, ст. ст. 160,161 СК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 )судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 27.03.2023 року.

Суддя: