Рішення № 109807262, 21.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2063/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9

ідентифікаційний код 42784646)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" (61052,м. Харків, вулиця Різдвяна, будинок 29-А; ідент. код 36224758)

про стягнення 29674,90 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" 03.11.2022 звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" про стягнення заборгованості за договором поставки № 30/03/2021 від 30.03.2021 в розмірі 29674,90 грн, з яких 22877,80 грн основний борг, 4908,10 грн пеня, 310,46 грн - 3% річних та 1578,57 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2063/22 розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

23 листопада 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 14752), в якому він проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що позивачем не надано доказів реалізації товару на суму 22877,80 грн та відповідно виникнення у відповідача обов`язку по сплаті коштів за товар, а також підстав для нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що відповідачем було реалізоване право, унормоване у п.п d, e п. 7.1. договору, та повідомлено позивача про повернення товару. Однак жодних дій до 14.11.2022 з вивезення товару позивачем не було вчинено. Разом з тим, відповідач підтверджує, що після повідомлення про повернення товару, частина цього товару на суму 21796,90 грн була реалізована в торгівельних об`єктах відповідача та кошти за реалізований товар сплачено покупцю. Залишки поставленого товару, який підлягає поверненню позивачу відображено в бухгалтерській довідці № 21-11/2 від 21.11.2022 року. Крім того, відповідач посилається на відсутність у договорі банківських реквізитів постачальника, що унеможливлює виконання покупцем зобов`язання з оплати товару після його реалізації.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд звертає увагу, що справа розглянута 21.03.2023, оскільки з 12.12.2022 по 17.03.2023 включно суддя Шатерніков М.І. знаходився у відпустці, що позбавило суддю можливості дослідити матеріали справи та ухвалити рішення. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

30.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа ІНФО" (покупець) було укладено договір № 30/03/2021 з протоколом узгоджених розбіжностей до нього (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти товар відповідно до замовлень на поставку товару, наданих покупцем, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується в Додатку №1 Специфікація, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.8 договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на такий товар. У разі повернення товару, право власності на товар переходить від покупця до постачальника в момент підписання накладної на повернення товару. Датою підписання сторонами вказаних документів є дата, зазначена в них.

Відповідно до п. 6.1 договору, ціна на товар визначається на підставі Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, підписаної сторонами в останній редакції та може бути змінена виключно за згодою сторін.

Порядок розрахунків за отриманий товар сторонами зафіксовано у пункті 6.4 договору, а саме: покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом () календарних днів з моменту реалізації товару у торгівельному об`єкті покупця.

У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день Строк на оплату товару, який поставляється на адресу нового торговельного об`єкту Покупця, відраховується з тридцятого дня від дати відкриття такого торговельного об`єкту.

Щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця покупець направляє постачальнику акт звірки взаємних розрахунків за попередній місяць. Постачальник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з дня направлення йому Акту звірки взаємних розрахунків розглянути його, заповнити свою редакцію акту, підписати та направити покупцеві. У випадку неотримання від постачальника заповненого та підписаного та свою редакцію Акту звірки взаємних розрахунків, сторони домовились вважати таку бездіяльність згодою постачальника з редакцією Акту звірки взаємних розрахунків, запропонованих покупцем.

Одночасно умовами договору сторони погодили право покупця та умови повернення товару (розділ 7), а саме покупець має право повернути постачальнику товари, які були поставлені покупцю, а постачальник зобов`язаний прийняти такі товари, зокрема, у випадку:

d) нереалізований товар, в тому числі який був поставлений для проведення акції;

e) товар, який виключено покупцем з асортименту. Рішення про виключення товару з асортименту покупця, приймається покупцем у односторонньому порядку.

Згідно із п. 7.3. договору визначено, що постачальник зобов`язаний направити свого уповноваженого на отримання товару представника та за власний рахунок та власним транспортом вивезти товар, який підлягає поверненню, не пізніше 14 календарних днів після отримання від покупця повідомлення про повернення товару

Представник постачальника зобов`язаний в момент прийняття товару, що підлягає поверненню, підписати накладну на повернення товару. Обов`язок щодо повернення товару, що підлягає поверненню, вважається виконаним з моменту підписання сторонами накладної на повернення товару (п. 7.4. договору).

У відповідності до п. 7.6 договору, якщо товар, який повертається, було оплачено покупцем, постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати повернення товару компенсувати вартість поверненого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця. Якщо на момент повернення та/або списання покупцем товару, у покупця існує невиконане грошове зобов`язання перед постачальником. Покупець має право зарахувати вартість поверненого товару на виконання грошового зобов`язання перед постачальником

Пунктом 8.3. договору передбачено, за прострочення сплати вартості поставленого товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки, що встановлена НБУ у відсотках річних, нарахованої на суму простроченої заборгованості.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.03.2022 включно. Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін повідомить іншу сторону про розірвання договору за 30 календарних днів до спливу терміну договору (п.11.1 договору).

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем свого договірного зобов`язання по розрахунку за товар, що, як вказує позивач, є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу у загальному розмірі 23489,40 грн в примусовому порядку. Зокрема, позивач наголошує, що після укладення вищезазначеного Договору поставки і протягом тривалого часу відповідач виконував свої зобов`язання щодо прийняття і оплати поставленого позивачем на його адресу товару, оплативши (з урахуванням черговості оплати за раніше поставлений товар) всі поставки, які були здійснені на його користь в строк до 20.04.2022 року, однак, в наступному без поважних причин припинив належну оплату товару, який був поставлений після зазначеної дати.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки № 30/03/2021 від 30.3.2021, позивач в період з 21.04.2022 року по 19.05.2022 року поставив, а відповідач прийняв у власність товари (алкогольні напої в асортименті) на загальну суму 23 489,40 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

від 21.04.2022 р. № ЛВА00156710 на суму 1 824,00 грн;

від 21.04.2022 р. № ЛВА00156959 на суму 1 737,00 грн;

від 22.04.2022 р. № ЛВА00156707 на суму 1 731,60 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160622 на суму 1 110,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160623 на суму 2 289,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160624 на суму 2 532,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160625 на суму 2 664,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160626 на суму 1 260,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160628 на суму 1 098,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160629 на суму 894,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160630 на суму 1 548,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160631 на суму 1 341,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160634 на суму 1 128,00 грн;

від 07.05.2022 р. № ЛВА00160635 на суму 1 446,00 грн;

від 19.05.2022 р. № ЛВА00162357 на суму 886,80 грн.

Як зазначає позивач, умови Договору поставки не передбачають зобов`язання відповідача реалізовувати переданий товар. Зазначений договір не містить порядку інформування відповідачем позивача про обсяги реалізації за певний період або звітування про це, як і права позивача здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах відповідача. Позивач підтверджує, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин відповідачем не надано.

Позивач визнає, що відповідач здійснив 24.05.2022 року останню часткову оплату поставленого згідно з видатковою накладною від 21.04.2022 року №ЛВА00156710 товару на суму 611,60 гривень (часткова оплата із суми 5 000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 24.05.2022 року). У зв`язку з чим неоплаченим залишився поставлений товар на суму 22887,80 грн.

09.09.2022 року позивачем на адресу відповідача ціннім поштовим відправленням з описом вкладеного з цифровим ідентифікатором №010328411230 була направлена вимога (вих. №09/09-2022 від 09.09.2022 року) щодо оплати заборгованості по Договору поставки в сумі 22 877,80 гривень, яка фактично отримана відповідачем 14.09.2022 року, що підтверджується відомостями електронного сервісу «Пошук поштових відправлень» АТ «Укрпошта».

Вимога № 09/09-2022, як вказує позивач, була залишена відповідачем без відповіді, чим порушені майнові права позивача.

Таким чином, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 22 877,80 грн основного боргу за договором поставки № 30/03/2021, 1578,57 грн інфляційних втрат, 310,46 грн - 3% та 4908,10 грн пені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач наполягає на не виникненні у відповідача обов`язку по сплаті коштів за товар станом на дату звернення з позовом, оскільки позивачем не надано доказів реалізації товару на суму 22877,80 грн. Крім того, відповідач зазначив, що відповідачем було реалізоване право, унормоване у п.п d, e п. 7.1. договору, та повідомлено позивача про повернення товару. Однак жодних дій до 14.11.2022 з вивезення товару позивачем не було вчинено.

На підтвердження своїх заперечень проти позову, відповідачем надано до матеріалів справи копію повідомлення про повернення товару № 25/10/22-1 від 25.10.2022, направленого на адреси відповідача цінними поштовим відправленням з описом вкладеного з цифровим ідентифікатором № 6101100510017; № 6101100510025.

Як зазначає відповідач, позивачем не були вчинені дії, унормовані п. 7.3 договору щодо вивезення нереалізованого товару.

Разом з тим, відповідач підтверджує, що після повідомлення про повернення товару, частина цього товару на суму 21796,90 грн була реалізована в торгівельних об`єктах відповідача та кошти за реалізований товар сплачено покупцю. Залишки поставленого товару, який підлягає поверненню позивачу відображено в бухгалтерській довідці № 21-11/2 від 21.11.2022 року.

На підтвердження викладених обставин до матеріалів справи надано копію платіжного доручення № 239090 від 15.11.2022 року на суму 21796,90 грн та копію бухгалтерської довідки № 21-11/2 від 21.11.2022 року на залишки товару у кількості 46 шт. на суму 1028,90 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу Українипокупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається зі змісту договору (п. 6.4. договору) обов`язок оплати поставленого товару пов`язано із настанням певної події реалізації товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При цьому, у частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось у п. 6.4 Договору сторонами погоджено, що оплата за товар здійснюється після реалізації товару. що, на думку суду, свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Втім, станом на час подання позову позивачем не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару.

Умовами Договору (6.7 договору) було передбачено порядок складання відповідачем акту звіряння взаєморозрахунків, проте жодних доказів виконання вказаного обов`язку до суду не надано, як і звернень позивача до відповідача з вимогою такого складання. Але позивач не був позбавлений права скласти власний акт звіряння взаєморозрахунків і направити його відповідачу.

Водночас, сторони передбачили в укладеному між ними договорі безумовне право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він нереалізований, в тому числі який був поставлений для проведення акції; якщо товар виключено покупцем з асортименту (п. 7.1 договору) та порядок здійснення такого повернення (п. 7.3 договору), яким визначено обов`язок позивача, як постачальника, протягом 14 днів вивезти товар, який підлягає поверненню.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було реалізоване право на повернення товару, а саме направлено на адресу позивача повідомлення від 15.11.2022 про повернення товару.

Доказів направлення позивачем на адресу торгівельних точок відповідача повноважних представників позивача з метою встановлення наявності нереалізованого товару, як того вимагає п. 7.3 договору, до матерів справи не надано.

Враховуючи наявність звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований; не надання доказів позивачем щодо направлення представника з метою вивезення товару або встановлення його наявності/відсутності, суд визнає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару, у даному випадку, враховуючи умови укладеного договору, свідчити про відсутність у відповідача обов`язку сплатити за отриманий товар відповідача станом на час звернення позивача з позовом. А відтак позивачем не доведено порушення його майнових прав станом на час звернення з позовом.

При цьому, судом також враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Інфо" додано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 239090 від 15.11.2022, яке підтверджує сплату відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 21796,90 грн за товар за договором № 30/03/2021.

Одночасно суд враховує, що у відповідності до наявних матеріалів справи, у суду відсутня інформація щодо конкретних дат та сум реалізації поставленого згідно договору № 30/03/2021 від 30.03.2021 товару, а відтак, суд не вбачає за можливе в силу положень пунктів 6.4 вказаного договору визначити конкретні дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати, що є необхідним для визначення періоду прострочення та перевірки правильності здійснення позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем на момент подання даного позову прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відсутність можливості встановлення дат реалізації товару на суму 21796,90 грн, поставленого за договором № 30/03/2021, суд, за результатом оцінки поданих доказів дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" про стягнення 29674,90 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

У зв`язку із перебуванням судді Шатернікова М.І. у відпустці з 12.12.2022 по 17.03.2023 повне судове рішення складено 21.03.2023.

СуддяМ.І. Шатерніков