Рішення № 109806735, 15.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 914/3003/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ»,

відповідача-2: ОСОБА_2 ,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 ,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 ,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_5 ,

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_6 ,

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_7

про: розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,

представники

позивача: Сологуб С.А.

відповідача-1: не з`явився

відповідача-2: не з`явився

третьої особи-1: не з`явився

третьої особи-2: не з`явився

третьої особи-3: не з`явився

третьої особи-4: не з`явився

третьої особи-5: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», відповідача-2: ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Одночасно із позовною заявою позивачем до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову (зареєстровано та передано судді 02.11.2022р.) шляхом: заборони державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу учасників (засновників), розміру та вартості часток учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 05.12.2022р. по 07.12.2022р., матеріали вищевказаної заяви розглянуто судом 08.12.2022р.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд постановив ухвалу 08.12.2022р., якою

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №914/3003/22 відмовлено повністю.

08.12.2022р. Господарським судом Львівської області, в порядку ст.176 ГПК України, було сформовано запит та надіслано до Головного управління ДМС у м. Києві та органу місцевого самоврядування щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

14.12.2022 р. позивачем до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову (вх. №4154/22 від 15.12.2022р.) шляхом: заборони державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».

Ухвалою суду від 19.12.2022р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№4154/22 від 15.12.2022р.) призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.12.2022р.

Станом на 19.12.2022 р. надійшла відповідь на інформаційний запит про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

19.12.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.12.2022р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№26266/22.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд постановив ухвалу 26.12.2022р., якою

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №914/3003/22 відмовлено повністю.

27.12.2022р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№26882/22.

28.12.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25.01.2023р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

03.01.2023р. відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№176/23.

У підготовчому засіданні 25.01.2023р. прийняв участь уповноважений представник позивача, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, яке викладено в прохальній частині позову, зокрема щодо витребування у відповідача-1: інформацію щодо учасників (засновників) ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», розміру статутного капіталу, розміру часток кожного учасника у грошовому та відсотковому вираженні станом на теперішній час та станом на 27 листопада 2019 року, копію статуту ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», в редакціях на теперішній час та станом на 27 листопада 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд керувався тим, що таке не відповідає приписам статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд постановив підготовче засідання відкласти на 15.02.2023р.

Ухвалою від 26.01.2023р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача-1 та відповідача-2 у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

14.02.2023р. позивачем подано до суду клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, котре зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№618/23.

У підготовче засідання 15.02.2023р. з`явився представник позивача. Відповідачами участь повноважних представників у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечено.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про залучення третіх осіб підтримав.

Розглянувши подане клопотання (вх.№618/23 від 14.02.2023р.), суд постановив ухвалу у даній справі про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та про відкладення підготовчого засідання на 02.03.2023р. Вказаною ухвалою суд також продовжив строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів та зобов`язав учасників справи надіслати третім особам копії надісланих (поданих) до суду заяв по суті справи з долученими до них документами, докази надіслання (надання) подати суду для долучення до матеріалів справи.

24.02.2023р. позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме, доказів направлення позовної заяви третім особам, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4822/23.

У підготовчому засіданні 02.03.2023р. учасники справи участі не прийняли, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд спору по суті на 15.03.2023р.

Ухвалою від 02.03.2023р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав сторін та третіх осіб у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 15.03.2023р. прийняв участь уповноважений представник позивача.

Суть спору та правова позиція учасників справи

Позивач обгрунтував свої позовні вимоги тим, що на виконання своїх обов`язків за договором, позивач, ОСОБА_9 , як продавець передав відповідачеві ОСОБА_2 , як покупцю, належну йому частку у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», номінальною вартістю 1000,00 гривень, що відповідає 100% статутного капіталу, про що сторони 27 листопада 2019 року склали Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», засвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Федоренко В.В. Проте, у строк, передбачений договором, грошові кошти на рахунок позивача не надійшли, що підтверджується банківською випискою з відповідного рахунку.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 27 листопада 2019 року передбачав обов`язок відповідача щодо розрахунку між сторонами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, однак вказані грошові кошти не були перераховані відповідачем на рахунок позивача, що, на думку позивача, порушує його законні права та охоронювані законом інтереси, тому просить суд:

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», укладений 27 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-зобов`язати державного реєстратора (нотаріуса) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про те що частка 100% статутного капіталу ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», ЄДРПОУ 40311338, належить ОСОБА_1 .

Відповідач-1 у відзиві вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем був невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки спірна частка в статутному капіталі відповідача-1 відсутня у відповідача-2 та відчуджена тертім особам. Зазначено про те, що невиконання договору купівлі-продажу покупцем, за загальним правилом не може бути підставою для його розірвання.

Інші учасники справи не висловили своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_1 , станом на 27 листопада 2019 року був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», ЄДРПОУ 40311338. Номінальна вартість частки ОСОБА_1 у статутному капіталі вказаного товариства складала 1000,00 гривень, що відповідало 100% статутного капіталу.

27 листопада 2019 року ОСОБА_1 , як продавець, та ОСОБА_2 , як покупець, уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».

За змістом цього договору, продавець передає покупцю у власність належну йому частку у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити прийняту частку у розмірі та у порядку згідно з цим договором.

На виконання своїх обов`язків за договором, позивач ОСОБА_9 , як продавець передав відповідачеві ОСОБА_2 , як покупцю, належну йому частку у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», номінальною вартістю 1000,00 гривень, що відповідає 100% статутного капіталу, про що сторони 27 листопада 2019 року склали Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», засвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Федоренко В.В.

Пунктом 2.1 спірного договору встановлено, що продаж частки у Статутному капіталі Товариства, яка передається за цим договором, за погодженням сторін вчиняється за 1000,00 (одну тисячу) гривень 00 копійок.

Пункт 2.2 договору передбачає, що оплата за частку у статутному капіталі товариства, яка передається за цим договором, здійснюється покупцем протягом 30- ти календарних днів з моменту підписання цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Проте, у строк, передбачений договором, грошові кошти на рахунок позивача не надійшли, що підтверджується банківською випискою з відповідного рахунку.

На момент подання позовної заяви, як вказує позивач, відповідач, як покупець за договором від 27 листопада 2019 року, обов`язок щодо сплати не виконав, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Із долучених до відзиву відповідачем-1 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 28.10.2022р. та актів приймання-передачі частки у статутному капіталі, слідує, що ОСОБА_2 відчужив свою частку в статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» для ОСОБА_10 та для ОСОБА_3 , а вони в свою чергу продали частини для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставою розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» від 27.11.2019р. позивач зазначає невиконання покупцем обов`язку щодо оплати вартості відчуженої частки статутного капіталу.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. ст. 612, 611 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що, якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.

Натомість, у цій справі судом встановлено, що покупець отримав товар - частку у статутному капіталі, та , як стверджує позивач, не здійснив оплату в сумі 1000,00 грн.

За таких умов підлягає застосуванню ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №916/667/18.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права слідує, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. При цьому, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як зазначалось вище по тексту рішення, у поданій до суду позовній заяві позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 27.11.2019р.

При розгляді справи, судом встановлено виконання спірного договору в частині передачі частки у статному капіталі товариства в день його укладення, тобто 27.11.2019р., що відповідно до висновків Верхового Суду, виключає підстави для розірвання спірного договору.

Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту відновлення порушеного права, оскільки правомірною в даному випадку буде позовна вимога про стягнення неотриманих коштів, обумовлених договором.

За таких обставин позовну вимогу розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», укладений 27 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд визнає необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Позовна вимога зобов`язати державного реєстратора (нотаріуса) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про те що частка 100 % статутного капіталу ТзОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», ЄДРПОУ 40311338, належить ОСОБА_1 , є похідною від вищевказаної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а тому також задоволенню не підлягає.

До того ж, розірвання договору саме по собі не має наслідком ані повернення позивачу майна, яке було передано на виконання розірваного договору без зустрічного задоволення, ані виникнення в позивача права власності на це майно, а є підставою для виникнення обов`язку відповідача повернути це майно. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №916/667/18).

За ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 27.03.2023 р.

Суддя Король М.Р.