Рішення № 109806193, 21.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2023Справа № 910/2228/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Славсант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд"

про стягнення 729 692,09 грн

за участі представників:

від позивача - Добрянська О.Д.;

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Славсант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" про стягнення 729 692,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором № 0608/5 від 06.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Славсант" прийнято судом до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 21.03.2023.

До Господарського суду міста Києва 01.03.2023 повернувся конверт з поштовим відправленням № 01054 93686972 із відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 27.02.2023.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 вручена відповідачу 27.02.2023.

Станом на 21.03.2023 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 21.03.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 21.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 6 серпня 2021 року укладено договір № 0608/5 відповідно до його умов позивач зобов`язався передати у власність відповідача металеві вироби, а відповідач своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 2.1. договору кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах позивача, які мають силу специфікації, та видаються позивачем на підставі замовлень відповідача складених у будь-якій зручній для нього формі або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.

Пунктом 3.5. та підпунктом 3.5.1. договору визначено, що оплата металевих виробів проводиться на умовах передплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, в розмірі 100% вартості товару протягом трьох банківських днів від дати рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.2. договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до відповідача та всі пов`язані з ним ризики.

Договір № 0608/5 від 06.08.2021 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік (пункт 9.1. договору).

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, за період з 24 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року, було поставлено відповідачу металеві вироби на загальну суму 729 925,21 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, № 6953 від 24.09.2021 на суму 538 036,75 грн та № 7831 від 13.10.2021 на суму 191 888,46 грн та рахунками на оплату № 8159 від 24.09.2021 та № 9173 від 13.10.2021.

Відповідачем частково здійснено оплату товару по видатковій накладній № 6953 від 24 вересня 2021 року в розмірі 330 000,00 грн, у підтвердження чого позивачем долучено копію виписки по рахункам. Крім того, позивачем врахована переплата, яка обліковувалась за відповідачем у розмірі 20 394,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав умов договору № 0608/5 від 06.08.2021 та не оплатив поставлений товар за видатковими накладними 6953 від 24.09.2021 у розмірі 187 642,71 грн та № 7831 від 13.10.2021 у розмірі 191 888,46 грн, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 379 531,17 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором № 0608/5 від 06.08.2021 є таким, що настав.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 379 531,17 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 179 468,26 грн пені, 118 494,13 грн інфляційних втрат та 52 198,53 грн 10% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до пункту 6.3. договору у разі порушення строків оплати за товар, указаних у пункті 4.2. договору, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня та річні, розмір яких визначено сторонами 10%.

Згідно з пунктом 6.5. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій за цим договором не обмежується строком, встановлений часиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов`язання за цим договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 6.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 179 468,26 грн пені, нарахованої по видатковій накладній № 6953 від 24.09.2021 за період з 30.09.2021 по 13.02.2023 та по видатковій накладній № 7831 від 13.10.2021 за період з 19.10.2021 по 13.02.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 10 % річних є неправильним.

За перерахунком суду, сума 10% річних за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 51 199,66 грн, з яких:

-25 807,30 грн - сума 10% річних, нарахована за період з 30.09.2021 по 13.02.2023 за прострочення оплати 187 642,71 грн за видатковою накладною від 24.09.2021 № 6953;

-25 392,36 грн - сума 10% річних, нарахована за період з 19.10.2021 по 13.02.2023 за прострочення оплати 191 888,46 грн за видатковою накладною від 13.10.2021 № 7831.

Отже, вимоги про стягнення 10% річних у розмірі 52 198,53 грн підлягають частковому задоволенню на суму 51 199,66 грн.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 113 801,07 грн., з яких:

- 57 368,94 грн - сума інфляційних втрат, нарахована за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року за прострочення оплати 187 642,71 грн за видатковою накладною від 24.09.2021 № 6953;

- 56 432,13 грн - сума інфляційних втрат, нарахована за період з листопада 2021 року по січень 2023 року за прострочення оплати 191 888,46 грн за видатковою накладною від 13.10.2021 № 7831.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 118 494,13 грн підлягають частковому задоволенню на суму 113 801,07 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару на підставі видаткових накладних № 6953 від 24.09.2021 та № 7831 від 13.10.2021, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 179 468,26 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10% річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 51 199,66 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 113 801,07 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 24.01.2023 № 24/01 у загальному розмірі 7 000,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2023 року позивач та адвокат Добрянська Ольга Дем`янівна уклали договір про надання правової допомоги № 24/01, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 сторони погодили, що розмір оплати правової допомоги становить 7 000,00 грн.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 24/01 від 24.01.2023, копію додаткової угоди №1 від 24.01.2023 до договору про надання правової допомоги № 24/01 від 24.01.2023, копію акту наданих послуг № 1 від 26.01.2023 до договору від 24.01.2023, копію платіжного доручення № 2903 від 14.02.2023 у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та їх вартість.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач жодних заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надав.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 945,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Житлопромбуд" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, офіс 21, ідентифікаційний код 38371471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Славсант" (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 303, ідентифікаційний код 42202009) заборгованість у розмірі 379 531 (триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн 17 коп., пеню в розмірі 179 468 (сто сімдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 26 коп., 10% річних у розмірі 51 199 (п`ятдесят одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 113 801 (сто тринадцять тисяч вісімсот одна) грн 07 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 945 (шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 860 (десять тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.03.2023

Суддя Т.Ю.Кирилюк