Рішення № 109806094, 22.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023Справа № 910/27/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» (24024, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Яришів, ВУЛИЦЯ ГОЛОВНА, будинок 161) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 44Б, ПОВЕРХ 2) стягнення заборгованості у розмірі 3 747 860 грн. 71 коп.Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 3 747 860 грн. 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2023 року відкрито провадження у справі №910/27/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.01.2023 року.

У підготовче судове засідання 25.01.2023 року з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.02.2023 року.

У підготовче судове засідання 22.02.2023 року представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2023 року.

22.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 22 березня 2023 року представники Сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.02.2023 р., поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 28.02.2023 р. поштового відправлення уповноваженій особі підприємства Відповідача. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 березня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» (МХП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» (Контрагент) було укладено Договір поставки №04/06/18-МХП з урахуванням протоколу розбіжностей №1, відповідно до умов якого Контрагент зобов`язується у встановлені строки, передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку №2 до Договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар. (а.с.9-26)

Відповідно до п.6.2 Договору у разі неналежного виконання зобов?язань, передбачених Договором, Контрагент за кожне зобов?язання, виконане не належним чином, зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов?язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов?язання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Контрагент зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 1% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов?язання, що виконане неналежним чином, та з 11 календарного дня МХП має право відмовитися від Договору, що не звільняє Контрагента від необхідності оплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3.1 Умов за умови дострокового припинення договору, відмови від виконання зобов`язання у випадках, передбачених законом цим даним договором, виявлення неякісного Товару/робіт/послуг протягом гарантійних термінів, інших випадках, шо призвели до появи надміру сплачених коштів по Договору, Контрагент зобов`язаний здійснити повернення сплачених МХП грошових коштів, в т.ч, по неприйнятих зобов`язаннях, протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги МХП про це. У випадку неповернення грошових коштів у встановлений даним пунктом строк, Контрагент також зобов`язаний у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити МХП 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Специфікацією №59 від 11.02.2022 року до Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Сторони узгодили, що Контрагент зобов`язується поставити товар за ціною 14919502 грн. 24 коп. Строк поставки товару до 31.03.2022 р. Згідно з п.8 Специфікації визначено наступні умови оплати шляхом перерахування грошових коштів 25% від вартості товару, вказаної у додатку №3 до даного Договору протягом 7 банківських днів від дати підписання відповідного додатку №3, 75% від вартості товару не пізніше 25.03.2022 р. (а.с.27-30)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3 729 875 грн. 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3180580007 від 18.02.2022 р. (а.с.31)

Додатковою угодою №17/03-01 від 17.03.2022 року до Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Сторони підписанням даної Угоди визнають факт неможливості здійснення Контрагентом поставки Товару відповідно до умов Договору через настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань із поставки Товару, та у зв`язку з цим Контрагент зобов`язується повернути сплачений аванс МХП у розмірі 3 729 875,56 грн. з ПДВ. (а.с.34)

Вимогою №б/н від 16.11.2022 р. Позивач вимагав від Відповідача повернення попередньої оплати у розмірі 3 729 875 грн. 56 коп., що підтверджується копіями опису вкладання у цінний лист від 18.11.2022 р, роздруківкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта». (а.с.36-40)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» перед Позивачем становить 3 729 875 грн. 56 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» штраф у розмірі 14 919 грн. 50 коп. та 30% річних у розмірі 3 065 грн. 65 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3 729 875 грн. 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3180580007 від 18.02.2022 р. (а.с.31)

Специфікацією №59 від 11.02.2022 року до Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Сторони узгодили, що Контрагент зобов`язується поставити товар за ціною 14919502 грн. 24 коп. Строк поставки товару до 31.03.2022 р. Згідно з п.8 Специфікації визначено наступні умови оплати шляхом перерахування грошових коштів 25% від вартості товару, вказаної у додатку №3 до даного Договору протягом 7 банківських днів від дати підписання відповідного додатку №3, 75% від вартості товару не пізніше 25.03.2022 р. (а.с.27-30)

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено Судом, Відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не було передано Позивачу товар на суму в розмірі 14 919 502 грн. 24 коп. за Договором поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року у строк по 31.03.2022 року.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Додатковою угодою №17/03-01 від 17.03.2022 року до Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року Сторони підписанням даної Угоди визнають факт неможливості здійснення Контрагентом поставки Товару відповідно до умов Договору через настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань із поставки Товару, та у зв`язку з цим Контрагент зобов`язується повернути сплачений аванс МХП у розмірі 3 729 875,56 грн. з ПДВ. (а.с.34)

Вимогою №б/н від 16.11.2022 р. Позивач вимагав від Відповідача повернення попередньої оплати у розмірі 3 729 875 грн. 56 коп., що підтверджується копіями опису вкладання у цінний лист від 18.11.2022 р, роздруківкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта». (а.с.36-40)

Суд зазначає, що Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку Позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.

У цьому зв`язку, Позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 3 729 875 грн. 56 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» в розмірі 3 729 875 грн. 56 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 729 875 грн. 56 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 30% річних за загальний період прострочки з 30.12.2022 р. по 30.12.2022 р. у розмірі 3 065 грн. 65 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Згідно з п.3.1 Умов у випадку неповернення грошових коштів у встановлений даним пунктом строк, Контрагент також зобов`язаний у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити МХП 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, Суд зазначає, що Сторони у Договорі поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року передбачили інший розмір річних ніж той, що передбачений пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок 30% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за загальний період прострочки з 30.12.2022 р. по 30.12.2022 р. у розмірі 3 065 грн. 65 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь штраф у розмірі 14 919 грн. 50 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.2 Договору у разі неналежного виконання зобов?язань, передбачених Договором, Контрагент за кожне зобов?язання, виконане не належним чином, зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов?язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов?язання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Контрагент зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 1% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов?язання, що виконане неналежним чином, та з 11 календарного дня МХП має право відмовитися від Договору, що не звільняє Контрагента від необхідності оплати штрафних санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок 0,1% штрафу на підставі п.6.2 Договору поставки №04/06/18-МХП від 04.06.2018 року у розмірі 14 919 грн. 50 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3 729 875 грн. 56 коп., 30% річних у розмірі 3 065 грн. 65 коп. та штраф у розмірі 14 919 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОЗКВІТ» (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 44Б, ПОВЕРХ 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 40628970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРОКРЯЖ» (24024, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Яришів, ВУЛИЦЯ ГОЛОВНА, будинок 161, Ідентифікаційний код юридичної особи 36187994) заборгованість у розмірі 3 729 875 (три мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп., 30% річних у розмірі 3 065 (три тисячі шістдесят п`ять) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп., штраф у розмірі 14 919 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 50 (п`ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 56 217 (п`ятдесят шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 91 (дев`яносто одна) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 березня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин