Рішення № 109806013, 27.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/14/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 Справа № 908/181/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/181/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім (вул. Цимлянська, буд. 29, м. Запоріжжя, 69034)

до відповідача: Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Сеченова, буд. 25, м. Запоріжжя, 69067)

про стягнення 96 629,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

16.01.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 16.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування за рахунок держави майнової шкоди в розмірі 94359,00 грн. основного боргу та 2270,00 грн. судового збору, які підлягали стягненню з державного підприємства на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21.

Позов обґрунтовано ст. 56 Конституції України, Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Заводським ВДВС у м. Запоріжжі 21.10.2021 відкрито виконавче провадження № АСВП: 67164909 щодо примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21. Вказаним рішенням було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», ідентифікаційний код юридичної особи 22161169 (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29) 94359 (дев`яносто чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. основного боргу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є одночасно й державним підприємством і юридичною особою.

Виконавче провадження № АСВП: 67164909 не виконано протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, внаслідок бездіяльності відповідача виникла обставина, коли держава зобов`язалась відшкодувати завдану такою бездіяльністю шкоду згідно Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/181/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 позовну заяву (вих. № б/н від 16.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.01.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/181/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 25.01.2023 про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 25.01.2023, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 27.03.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», ідентифікаційний код юридичної особи 22161169 (69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29) 94 359 (дев`яносто чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. основного боргу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення, судом 30.08.2021 видано відповідний наказ.

Позивачем подано роздруківку «Результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП» від 09.01.2023, з якої слідує: № АСВП: 67164909; орган ДВС: Заводський ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса); дата відкриття: 21.10.2021; боржник: ТОВ «ЗТМК», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»; стан ВП: зупинено.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Позивач, посилаючись на ст. 56 Конституції України та Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, згідно прохальної частини позовної заяви, просив відшкодувати за рахунок держави майнову шкоду в розмірі 94359,00 грн. основного боргу та 2270,00 грн. судового збору, які підлягали стягненню з державного підприємства на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21.

Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 даного Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16 викладено правовий висновок, що підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 908/85/16 зазначено, що з огляду на норми статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , якщо боржником є державне підприємство, керівник органу ДВС має подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Доказів переходу відповідачем до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, враховуючи відкриття 21.10.2021 виконавчого провадження № АСВП № 67164909, сторонами не подано.

За приписами ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Доказів оскарження, у даному випадку, бездіяльності державної виконавчої служби, суду не подано.

Як зазначив позивач, за наказом № 908/1851/21 відкрито виконавче провадження № АСВП: 67164909. Разом з тим, належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження даної обставини (відкриття провадження за наказом № 908/1851/21) позивачем не подано.

У поданій позивачем роздруківці «Результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП» від 09.01.2023 згідно № АСВП: 67164909, не зазначено реквізитів виконавчого документу щодо якого здійснюється стягнення. Тобто, з поданого документу неможливо встановити, що № АСВП: 67164909 стосується саме наказу, виданого на виконання судового рішення у справі № 908/1851/21.

Відповідних постанов Заводського ВДВС позивачем не подано.

Крім того, з даної роздруківки вбачається зупинення виконавчого провадження № АСВП: 67164909.

Підстави зупинення виконавчого провадження визначено Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, згідно п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

Позивачем не зазначено, на підставі якої норми зупинено виконавче провадження № АСВП: 67164909; не доведено суду, що виконавче провадження не зупинено саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд приходить до висновку, що виконавче провадження № АСВП: 67164909 не завершено, знаходиться на примусовому виконанні у відповідача.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Статтею 48 ГПК України передбачено, що залучення до участі у справі співвідповідача чи заміна неналежного відповідача здійснюється за клопотанням позивача.

Відповідачами, згідно ч. 4 ст. 45 ГПК України, є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який визначається саме позивачем.

У даній справі позивач визначив відповідачем саме Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зазначаючи, що внаслідок його бездіяльності виникла обставина, коли держава зобов`язалась відшкодувати завдану такою бездіяльністю шкоду згідно Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Перерахування коштів за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відтак, у даному випадку, з урахуванням предмету та підстав позову, суд вважає Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неналежним відповідачем.

Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності відповідача.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 405/500/18 викладено правовий висновок: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені у статтях 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 вказано, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.

Позивачем не доведено, що відповідачем здійснювалися неправомірні дії щодо виконання наказу суду, що останній діяв усупереч Закону України «Про виконавче провадження». Невиконання протягом шести місяців рішення суду у справі № 908/1851/21, на що посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.

Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість виконання судового рішення.

Крім того, розмір шкоди, визначений позивачем, полягає у відшкодуванні за рахунок держави майнової шкоди в розмірі 94359,00 грн. основного боргу та 2270,00 грн. судового збору, які підлягали стягненню з державного підприємства на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21.

Відтак, у разі стягнення сум за рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 у справі № 908/1851/21, при примусовому виконанні наказу № 908/1851/21, відбудеться подвійне стягнення на користь позивача.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позову судом відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

6. Судові витрати

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 27 березня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко