Рішення № 109805911, 15.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/176/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/2663/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (08301 Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6, ідентифікаційний код юридичної особи 13613253)

до відповідача: Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи 32116359)

про стягнення 1 898 634 грн 79 коп.

представники сторін

від позивача: Єлисеєв С.С., ордер серія АР № 1111586 від 25.01.2023

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Мале підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради 1 151 676 грн 42 коп. основного боргу, 517 442 грн 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 грн 49 коп. 3 % річних, 125 202 грн 80 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 20.12.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2663/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2663/22, присвоєно справі номер провадження 27/176/22 підготовче судове засідання призначено на 25.01.2023.

Справа № 908/2663/22 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.02.2023.

15.02.2023 судом розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 15.02.2023 розгляд справи по суті відкладався на 15.03.2023, у зв`язку з неявкою відповідача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

15.03.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 1151676,42 грн основного боргу, 517 442 грн 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 грн 49 коп. 3 % річних, 125 202 грн 80 коп. пені.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у справі у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, відмовити позивачу у справі у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 по день звернення із позовом, просив розглядати справу без участі відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

06.05.2019 між Малим підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (Підрядник) та Комунальною установою Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (Замовник) укладено договір на капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі № 25.

Відповідно до розділу 1 договору Підрядник зобов`язується за завданням Замовника власними силами і засобами, на свій ризик виконати роботи з Капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49» ( згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Оплата робіт Замовником здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією «Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01 АС, та експертним звітом (позитивний) «Щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01АС, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На основі проектно-кошторисної документації та експертного звіту Сторони складають та підписують з обох сторін зведений кошторисний розрахунок (Додаток № 3), календарний графік виконання робіт (Додаток № 2), договірна ціна (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною нього Договору.

Під час виконання будівельних робіт з капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49» виникла необхідність у проведенні додаткових робіт, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором.

З метою погодження виду та вартості додаткових будівельних робіт позивачем на адресу відповідача подано лист вх. № 169/1 від 15.05.2019, до якого долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1 -1 на суму 1 151 676 грн 42 коп.

Відповідно до отриманої відповіді від відповідача лист № 149/3 від 20.07.2019, відповідач надав свою згоду на виконання вищевказаних робіт та гарантував їх оплату в розмірі 1 151 676 грн 42 коп.

Щодо укладання договору відповідач зазначив, що його буде узгоджено у майбутньому.

На виконання досягнутої домовленості позивач виконав обумовлені додаткові будівельні роботи, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49» на суму 1 337 497 грн 90 коп., що підтверджується: акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р.; підсумкова відомість ресурсів Об`єкт: Комунального закладу «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва б/н Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1 -1; пояснювальна записка Капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; договірна ціна на будівництво Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; розрахунки №№ 1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, тис. грн.; акти на закриття прихованих робіт №№1, 2, 3.

Вказані документи позивач надав відповідачу листом вх. № 305/1 від 29.11.2019.

Вказані роботи прийняті відповідно до листа вих. № 338 від 04.12.2019, що підписаний відповідачем, відповідно до якого відповідач приймає виконані роботи, у зв`язку з відсутністю коштів на оплату виконаних робіт провести оплату вказаних робіт на час підготовки листа не може.

В подальшому з метою підтвердження вказаних робіт позивач звернувся до судового експерта Майстренка Івана Олександровича, свідоцтво № 46-21/11 про підтвердження факту виконання:

- основних робіт відповідно до договору № 25 капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49;

- додаткових робіт виконаних відповідно до листа № 149/3 від 20.07.2019 (від відповідача) капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49.

Судовим експертом, комісією у складі, комерційного директора Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Янтарь» Маркова Є.М., директора Комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради Скороходової І.І., виконроба Кривицького О.П. проведено візуально-інструментальний огляд вище вказаного об`єкту.

За результатами експертизи складено висновок експерта № 0019 від 28.12.2021, встановлено, що усі роботи виконані у повному обсязі, як ті, що виконувалися відповідно до підписаного договору так і ті, що виконані відповідно до листа від 20.07.2019 вих. № 149/3 (акт виконаних робіт за листопад 2019 року), прийняті відповідно до листа 338 від 04.12.2019.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (частини перша, третя статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України);

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України);

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України );

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 86 ГПК України);

- висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (стаття 98 ГПК України );

- суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина перша статті 99 ГПК України);

- учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (стаття 101 ГПК України);

- висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Якщо, особи чи особа, які проводитимуть судову експертизу, не попередженні про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, з аналізу вищевикладених положень вбачається, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання ним своїх обов`язків.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що вказаний висновок складений кваліфікованим судовим експертом та він обізнаний (попереджений) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, відповідач не заперечив, щодо висновків викладених у висновку експерта № 0019 від 28.12.2021.

Отже, свої зобов`язання стосовно виконання робіт за договором № 25 від 06.05.2019 позивач виконав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання в частині оплати за виконані роботи не виконав, суму боргу в розмірі 1 151 676 грн 42 коп. не сплатив.

Листами № 338 від 04.12.2019, № 203 від 30.12.2021 відповідач повідомляв про відсутність коштів на оплату виконаних позивачем робіт та гарантував найближчим часом оплатити проведені позивачем роботи на загальну суму 1 151 676 грн 42 коп.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 0107/2019-СП від 01.07.2019, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений строк, внаслідок чого з 07.12.2019 по 13.12.2022 утворилась заборгованість у розмірі 1 151 676 грн 42 коп.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів оплати робіт на суму 1 151 676 грн 42 коп.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за виконані роботи в розмірі 1 151 676 грн 42 коп.

Крім того, відповідач просив суд стягнути з відповідача 517 442 грн 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 грн 49 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано. Стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних в розмірі 104 313 грн 49 коп. та сума втрат від інфляції в розмірі 517 442 грн 08 коп. в межах суми заявлених позовних вимог в цій частині.

Доводи відповідача про те, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних повинен здійснюватися до введення на території України воєнного стану, тобто до 24.02.2022 не приймаються судом, на підставі наступного.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16.

14.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на те, що 3% річні та інфляційні втрати мають бути нараховані лише за період до 24.02.2022.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 125 202 грн 80 коп. пені.

Дана вимога пені не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, порушення суб`єктом господарювання своїх договірних грошових зобов`язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Разом з цим, господарським судом було встановлено, що сторонами в договорі № 25 від 06.05.2019 не визначено відповідальність замовника за порушення умов договору, зокрема стягнення пені.

Таким чином, оскільки умовами договору стягнення пені за порушення зобов`язання не встановлено, доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у договорі відсутні та позивачем не надано, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені, як безпідставно заявлені.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ, Київська область, м. Бориспіль до Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи 32116359) на користь Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (08301 Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6, ідентифікаційний код юридичної особи 13613253) 1 151 676 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн 42 коп. основного боргу, 517 442 (п`ятсот сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 (сто чотири тисячі триста тринадцять) грн 49 коп. 3 % річних, 26 601 (двадцять шість тисяч шістсот одна) грн.. 48 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 27.03.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.