Ухвала суду № 109803946, 24.03.2023, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/747/21

Провадження №1-кп/498/12/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді- ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

особи, відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_4 ,

захисника особи, відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Михайлівка Одеської області клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно:

неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цебрикове Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 296 КК України,

встановив:

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не досяг віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, 06.12.2020 року приблизно о 00 год. 20 хв., знаходячись в громадському місці, а саме на території ринку в смт. Цебрикове Роздільнянського району Одеської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, грубо порушуючи громадський порядок та встановленні норми суспільної поведінки, з хуліганських мотивів та явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та виконуючи малозначний та надуманий привід без жодних пояснень в присутності сторонніх осіб, умисно наніс останньому кулаком лівої руки один удар в область обличчя. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозгової травми у формі струсу головного мозку, перелом коронкової частини першого зуба верхньої щелепи праворуч, забито-рвана рана нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

На час вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - виповнилося 15 років, тому відповідно до ст. 22 КК України він не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України визнав та пояснив суду, що 05 грудня 2020 року ввечері він посварився з ОСОБА_7 , в процесі сварки він кулаком лівої руки наніс один удар ОСОБА_8 в область обличчя, а саме рота, але останній втримався на ногах, після чого вони ще біля години штовхались та сварились. Після чого він пішов додому. В скоєному розкаюється.

В судовому засіданні адвокат особи, що скоїла суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не заперечував проти застосування щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусових заходів виховного характеру у виді застереження.

Законний представник особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_4 - ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду від неї надійшла заява в якій вона просила розглядати вищевказане клопотання у її відсутність. Застосування відносно її сина ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження підтримує та не заперечує проти його застосування.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду від нього надійшла заява в якій він просить проводити судовий розгляд у його відсутність не заперечує проти застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 у вигляді застереження.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у виді застереження.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та про можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за даний злочин настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_4 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Вирішуючи питання щодо застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, в якому вбачається ознаки злочину, передбаченого ч. 1ст. 296 КК України, а саме: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю - доведена у повному обсязі.

Згідно до ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх та малолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру якщо слід, то який саме.

Виходячи з наведеного, у зв`язку з тим, що неповнолітній ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, суд вважає, що до ОСОБА_4 на підставі статті 498 КПК України та частини другої статті 97 КК України необхідно застосувати примусовий захід виховного характеру, передбачений положеннями частиною другою статті 105 КК України.

Разом з тим, судом були досліджені дані про особу ОСОБА_4 , який на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння є неповнолітньою особою, характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений частиною другою статті 105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд з урахуванням вищезазначених даних про особу, вважає за доцільне застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , який на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності, примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільній позов не заявлено.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись вимогами ст. 372, 395, 498, 500, 501 КПК України, ст. 97, 105 КК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури - задовольнити.

Неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності, визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Великомихайлівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1