Рішення № 109797026, 01.03.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8085/16-ц

Провадження № 2/466/31/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Луців К.І., Мазур Ю.В., Молінській С.В.,

Хомляк О.П.

учасники справи: позивач АТ КБ «ПриватБанк»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник АТ КБ «ПриватБанк» Жарський І.Р.

представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яке у червні 2018 року у зв`язку зі зміною законодавства змінило своє найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк, позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LVH9GK00000191, згідно якого Банк зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 33 300,00 доларів США на термін до 30 травня 2017 року, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов цього договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Враховуючи приписи ст. 1054 ЦК України, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 33 300,00 доларів США.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями взяти на себе зобов`язань відповідач ОСОБА_1 станом на 04 серпня 2016 року допустив заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 67 435,78 доларів США, яка складається з наступного:

- 38 806,45 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 16 556,23 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

- 2 339,26 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 9 733,84 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості та кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

З огляду на це, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що заборгованість боржника ОСОБА_1 , яка підлягає до стягнення, становить 38 806,45 доларів США, тобто тіло кредиту, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 серпня 2016 року еквівалентно 962 788,02 грн.

Розрахунок вищевказаної суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 додається до позовної заяви.

З метою забезпечення виконання зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором № LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 (відповідач 2), а також відповідачем ОСОБА_3 (відповідач 3) було та укладено договори поруки за умовами яких вказані поручителі зобов`язались нести повну відповідальність за належне виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Положеннями ст. ст. 554, 610 ЦК України передбачено, що боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до умов п.5 вищевказаних договорів поруки Банком було направлено на адресу відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 письмову вимогу із зазначенням невиконаних ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року.

Згідно з п.6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.

Однак вимога Банку, яка була пред`явлена до вищевказаних поручителів щодо виконання забезпеченого ними зобов`язання, була залишена відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без задоволення.

Згідно з приписами ст.32 ЦПК України позов може бути пред`явлений до кількох осіб. Участь у справі кількох відповідачів допускається: якщо предметом, спору є спільні права та обов`язки кількох відповідачів; предметом спору є однорідні права та обов`язки.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається та боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведені обставини, враховуючи наведені в позовній заяві норми матеріального і процесуального права, просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБ АНК» заборгованість за кредитним договором № LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року в розмірі 38806,45 доларів США (тридцять вісім тисяч вісімсот шість доларів США сорок п`ять центів), що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 серпня 2016 року складає 962 788,02 грн., а також стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку понесені судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2016 року у відповідності до ст. ст. 11, 119 122, 131 ЦПК України (в чинній на той час редакції) було відкрито провадження у справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

15 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмове заперечення на позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому, зокрема, зіслалась на наступні обставини.

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №466/8085/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до відповідача ОСОБА_1 , неї ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 , яка поручителів, про стягнення коштів за кредитним договором № LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року .

З позовними вимогами вона категорично не погоджується та вважає за необхідне повідомити суду про таке.

На виконання умов вказаного кредитного договору та договору поруки, вона, зі згоди свого чоловіка ОСОБА_1 , передали ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для реалізації своє житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Кошти від продажу цієї квартири банк забрав собі та повідомив, що немає до них з чоловіком та поручителя ОСОБА_6 жодних майнових претензій.

Натомість вона була здивована, коли довідалася, що до неї, її чоловіка та поручителя ОСОБА_6 банк знову подав позов на таку велику суму боргу, і це при тому, що весь борг був погашений перед банком, оскільки було продано їхню квартиру.

Договір поруки зі нею було укладено 09 січня 2012 року, що засвідчується датою, проставленою нею під час підписання вказаного договору поруки.

З повідомлення, датованого 05 серпня 2016 року про необхідність сплатити боргу, реєстру відправленої кореспонденцій, які долучені позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач скерував таке повідомленням лише 20 серпня 2016 року, а з відповідним позовом звернувся звернувся до суду лише у вересні 2016 року, тобто через чотири роки і десять місяців.

З наведеного випливає, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропустив строк на звернення до суду з цим позовом до неї, як до поручителя.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученого банком до свого позову, видно, що вже з 02 липня 2008 року її чоловік - відповідач ОСОБА_1 не сплачував в повному обсязі суму основного тіла кредиту та з вказаного числа в нього починався борг перед банком, що підтверджується відомостями, зазначеними в графі залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Отже, в позивача вже з 02 липня 2008 року виникав обов`язок, як на звернення до суду з відповідним позовом, так і на звернення з повідомленням про погашення боргу до відповідача ОСОБА_1 і до неї, як до поручителя. Однак жодного повідомлення від банку до сьогоднішнього дня вона не отримувала.

З наведеного також вбачається те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом до неї, як до поручителя.

В п.12 договору поруки від 09 січня 2012 року зазначено про те, що строк дії такої поруки припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Однак положеннями ч.1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а тому умови п.12 договору поруки є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім цього, з письмового повідомлення банку, датованого 05 серпня 2016 року, яке згідно реєстру відправленої поштової кореспонденції начебто було їй відправлено 20 серпня 2016 року, вбачається, що заборгованість її чоловіка - відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить:

- 835,73 доларів США - заборгованість по кредиту;

-16 428,89 доларів США - заборгованість по відсотках;

- 2 339,26 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 9 763,25 доларів США - пеня.

Загальна сума заборгованості станом на 05 серпня 2016 року складає 29 367,13 доларів США.

Однак, на час підписання банком позову 01 вересня 2016 року залишок боргу за тілом кредиту вже чомусь становить 38 806,45 доларів США, тобто лише за один місяць банк збільшив заборгованість на 9 439,32 доларів США.

Крім цього, з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором не видно, куди поділися гроші від продажу їхньої з чоловіком квартири та куди і на які цілі такі кошти банк зарахував.

Також зазначає, що припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Так, під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як вбачається з позову, боржник, а відтак і поручитель, первинно взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 30 грудня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Вважає, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі відповідач ОСОБА_1 повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України (початок перебігу перебіг позовної давності) для вимог до боржника та обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14.

В такому випадку, у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Крім того, при застосуванні ч.4 ст. 559 ЦК України суду слід врахувати, що у тексті цієї правої норми застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та «пред`явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що з спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Також зазначає, що виходячи з положень другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для строкового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання, у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.

З огляду на вищенаведене, просить застосувати до позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строк позовної давності та у задоволенні позовних вимог до неї, ОСОБА_2 , як до поручителя, відмовити.

Аналогічне за своїм змістом письмове заперечення на позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором подав 15 листопада 2016 року також відповідач ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2016 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенини В.М. про призначення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи, виконання якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи були поставлені питання, які зазначені в клопотанні представника ОСОБА_4

14 лютого 2017 року заступником директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голіковою Г.Д. на адресу суду було направлено повідомлення про неможливість проведення такої експертизи через надмірну завантаженість експертів та матеріали справи цивільної справи №466/8085/16-ц були повернуті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2017 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенини В.М. про призначення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

14 вересня 2017 року судовий експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Кукул І.Я. надіслав до суду повідомлення № 3147 про неможливість дачі висновку експертизи, оскільки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач ОСОБА_1 не надали документи, які зазначались в клопотанні експерта, та повернув матеріали цивільної справи №466/8085/16-ц.

В судовому засіданні 13 серпня 2019 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Жарський І.Р. позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі. В подальшому в судові засідання представник позивача не з`явився та подав до суду заяви, з яких убачається, що він позов підтримує та просить завершувати розгляд справи без участі представника Банку.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Семенина В.М. в судовому засіданні 13 серпня 2019 року проти задоволення позову заперечив, посилаючись на доводи, які зазначили в своїх письмових запереченнях відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В подальшому в судові засідання представник ОСОБА_4 не з`явився та в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання, які призначались неодноразово, жодного разу не з`явились, хоч про час і місце розгляд повідомлялись в установленому порядку.

Заслухавши пояснення представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Жарського І.Р., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенини В.М., з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні приписи щодо обов`язку доказування і подання доказів також зазначено в ч.1 ст. 81 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ч.1 ст. 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, які регулюють достовірність та достатність доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір №LVH9GK00000191, за умовами п.7.1. якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу в розмірі 30 000,00 доларів США терміном до 30 травня 2017 року для купівлі квартири, а також кошти у розмірі 3 300 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту. Періодом сплати, як зазначено в цьому договорі, вважати період з «25» по «30» число кожного місяця.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та видав відповідачу ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 33 300,00 доларів США.

04 січня 2013 року між Банком і відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, також було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року, за умовами якої суму заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшено на 13 817,17 доларів США, а саме, зменшено розмір пені на суму 13 817,17 доларів США.

Крім цього, пункт 7.1 кредитного договору викладено в такій редакції:

«7.1. Банк зобов`язується надати «Позичальникові» грошові кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк по 30.12.2028 року включно (надалі за текстом Договору «Строк кредитування»), у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 30 000,00 дол. США (тридцять тисяч дол. США 00 центів) (далі - «Кредит») на наступні цілі: на споживчі цілі, а також у розмірі 21 298,19 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 12,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячної комісії в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту, відповідно до п. 3.11 даного Договору. Періодом сплати вважати період з «25» по «30» число кожного місяця».

В п.4 цієї додаткової угоди зазначено, що її підписання не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника.

Пункт 7 додаткової угоди від 04 січня 2013 року також передбачено, що в разі порушення позичальником строків зі сплати відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених у договорі, позичальник несе відповідальність за весь період неналежного виконання зобов`язань зі сплати платежів за кредитом у виді сплати неустойки в розмірі 100 % розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, та в розмірі 100 % розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором. Сплата позичальником штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення починаючи з останнього місяця належного виконання позичальником зобов`язання зі сплати коштів за кредитом.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором LVH9GK00000191від 31 травня 2007 року та додаткової угоди до цього договору від 04 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 (дружиною відповідача ОСОБА_1 ) укладено договір поруки. Відповідно до п.18 даного договору поруки датою його укладення є 04 січня 2013 року.

Крім цього, з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором LVH9GK00000191від 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 (братом дружини відповідача ОСОБА_1 ) також було укладено договір поруки, відповідно до п.18 якого датою його укладення є 04 січня 2013 року.

Предметом договорів поруки є надання поруки поручителями перед кредитором за виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року та вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору № LVH9GK00000191, укладеної 04 січня 2013 року , згідно яких кредитор надав боржнику кредит в розмірі 51 298,19 доларів США (п`ятдесят одна тисяча двiстi дев`яносто вiсiм доларiв США 19 центiв).

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Жарського І.Р. в судовому засіданні долученими до справи копіями кредитного договору №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року, додаткової угоди до кредитного договору №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року, укладеної 04 січня 2013 року, договорів поруки від 04 січня 2013 року та цих обставин не оспорював в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , а також не оспорювали в поданих до суду письмових запереченнях відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Положеннями ст. 554 ЦК України передбачено. що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно грошові кошти Банку для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 04 серпня 2016 року в загальному розмірі становить - 67 435,78 доларів США та складається з наступного:

- 38 806,45 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 16 556,23 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

- 2 339,26 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 9 733,84 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ у справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачами не надано.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду із позовною заявою відповідач ОСОБА_1 не повернув отримані кредитні кошти на підставі кредитного договору від 31 травня 2007 року №LVH9GK00000191 та додаткової угоди до кредитного договору LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року, що була укладена 04 січня 2013 року. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно за наданим кредитом кошти в розмірі 38 806,45 доларів США (заборгованість за тілом кредиту).

З матеріалів справи видно, що 20 серпня 2016 року Банк направив боржнику і поручителям повідомлення про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання повідомлення погасити прострочену заборгованості за кредитним договором. У разі несплати простроченої заборгованості у вказаний строк на підставі ст. 1050 ЦК України банк вимагає провернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.

Вимога, що була пред`явлена до боржника та поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, була залишена відповідачами без задоволення.

Також судом встановлено, що наявність заборгованості боржника ОСОБА_1 , перед Банком підтверджена рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2015 року у справі №466/1945/14, яким позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року в розмірі 63 293,11 доларів США (станом на 17 лютого 2014 року) , звернено стягнення на квартиру загальною площею 39,30 кв.м., житловою площею 10,40 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року) ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою покупцем з визначенням вартості предмета іпотеки в сумі не нижче 227250 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з триманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вказане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягало примусовому виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, згідно рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у справі №466/1945/14 від 07 грудня 2015 року заборгованість за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 станом на 17.02.2014 року складалась з наступного:

- 41 070,99 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 4 174,57 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 539,26 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 14 466,77 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- 28,94 доларів США штраф (фіксована частина);

- 3012,59 доларів США - штраф (процентна складова).

З наданих представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 письмових доказів, судом встановлено, що з відома ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 16 грудня 2015 року відповідачем ОСОБА_1 було продано предмет іпотеки за договором іпотеки №LVH9GK 00000191 від 31 травня 2007 року.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості останній платіж по кредитному договору здійснено 28 грудня 2015 року в розмірі 15 828,08 доларів США.

З матеріалів справи видно, що з повідомленням від 05 серпня 2016 року про погашення простроченої заборгованості Банк звернувся до відповідачів 20 серпня 2016 року, а з даним позовом про стягнення всієї заборгованості за кредитом - у вересні 2016 року.

У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Приписами ч.1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У відповідності ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з приписами ст. 554 цього Кодексу, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України, чинної на час розгляду справи,

порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Судом встановлено що умовами п.п11, 12 договорів поруки, укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 передбачено, що вказані договір набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Таким чином, умовами договору поруки визначено строк припинення поруки п`ять років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем 20 серпня 2016 року було направлено на адресу відповідачів письмове повідомлення із зазначенням невиконаних зобов`язань за кредитним договором LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року та вимогою погасити прострочену заборгованість в термін не пізніше 5 календарних днів з дня одержання цього повідомлення.

Згідно з п.6 договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту ії отримання.

Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

Зважаючи на те, що договором поруки визначено п`ятирічний строк припинення поруки, враховуючи те, що кредитор пред`явив даний позов у вересні 2016 року, тобто, в межах встановленого договором поруки строку, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну з боржником ОСОБА_1 відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі укладення сторонами кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суд має ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Визначення у рішенні еквівалента суми боргу за користування кредитними коштами в національній валюті не відповідає вимогам законодавства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, провадження № 14-600цс18.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 14 441,82 грн.

Оцінююючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Доводи в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенини В.М. та доводи відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які викладені в їх письмових запереченнях на позовну заяву, не спростовують цих висновків суду, а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 598, 610, 1047, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №LVH9GK00000191 від 31 травня 2007 року у розмірі 38 806,45 доларів США (тридцять вісім тисяч вісімсот шість доларів США сорок п`ять центів) .

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14 441,82 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок одну гривню вісімдесят дві копійки) витрат по оплаті судового збору при поданні до суду позовної заяви.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

позивач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: 82654, Львівська область Сколівський район, село Верхнячка.

Повний текст судового рішення складено 16 березня 2023 року.

Суддя В. І. Кавацюк