Ухвала суду № 109795393, 23.03.2023, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 937/9077/20

Провадження № 1-і/333/63/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі:головуючого судді ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 ,його захисника ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Комунарськогорайонного судум.Запоріжжя врежимі відеоконференціїклопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходувідносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. ч. 2,3 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

20.03.2023 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від прокурора Мелітопольської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.258-3 КК України.

Клопотання прокурора обґрунтоване таким.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04 вересня 2020 року, у вечірній час, ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, реалізуючи спільний протиправний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), разом із потерпілою ОСОБА_7 прийшли на територію домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з корисливих мотивів, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , застосовуючи погрозу насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з метою реалізації спільного злочинного умислу, вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 , під час якого ОСОБА_4 , утримуючи біля шиї потерпілої ОСОБА_7 ніж, який в момент нападу потерпіла ОСОБА_7 сприйняла як небезпечний для її життя предмет, та супроводжуючи свої дії погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, подолав її супротив.

В цей же час, ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, скориставшись тим, що ОСОБА_4 під загрозою застосування ножа утримує потерпілу ОСОБА_7 , заволодів майном потерпілої, що знаходилось у кишені її джинс, а саме мобільним телефоном MeizuМ2 Note в корпусі білого кольору імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 вартістю 600 гривень з сім-картою оператора мобільного зв`язку Kyivstar НОМЕР_3 та який знаходився у чохлі-бампері біло-червоного кольору, що не представляє для потерпілої ОСОБА_7 матеріальної цінності, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 600 гривень.

Крім того, 08 вересня 2020 року, приблизно о 10 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 , будучі особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, реалізуючи спільний протиправний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, зайшли на територію домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Знаходячись на території вказаного домоволодіння, діючи згідно попередньої домовленості ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , проникли до будинку АДРЕСА_2 , що є житлом, де у той час знаходилися потерпіла ОСОБА_8 , 1939 р.н., яка є особою похилого віку.

Після чого ОСОБА_4 , виконуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, рукою штовхнув потерпілу ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпіла ОСОБА_8 , впала на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 висловив погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, шляхом демонстрації ножа та погрози застосування цього ножа до потерпілої ОСОБА_8 , який в момент нападу потерпіла сприйняла як небезпечний для її життя предмет, та супроводжуючі свої дії погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, подолав її супротив.

В цей час ОСОБА_6 , виконуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, проти волі потерпілої ОСОБА_8 , скориставшись тим, що ОСОБА_4 під загрозою застосування ножа утримує потерпілу ОСОБА_8 , почав шукати грошові кошти та цінні речі у її будинку. З метою припинення протиправних дій з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , потерпіла віддала їм грошові кошти у розмірі 1000 гривень.

В результаті вказаного розбійного нападу ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 в сумі 1000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , на думку органів досудового розслідування, обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, особою, яка раніше вчинила розбій, тобто у кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 187 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин придбав у користування гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю калібру 6,3 мм, виготовлену шляхом переробки стартового (сигнального) пістолету «SUR-2608»виробництва підприємства "ASI M AKINAMOBIL YA INSAAT SILAH ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARETLIMITEDSIRKETI» (Туреччина), а також 13 саморобних пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А, що є боєприпасами.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, та маючи намір, направлений на подальше зберігання та використання без передбаченого законом дозволу вказаної вогнепальної зброї та бойових припасів під час вчинення інших злочинів, ОСОБА_4 залишив вказану гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю калібру 6,3 мм, виготовлену шляхом переробки стартового (сигнального) пістолету «SUR-2608» виробництва підприємства «ASI МAKINA MOBILYA INSAAT SILAH ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), а також 13 саморобних пістолетних патронів калібру 9 мм PA., що є боєприпасами, при собі та незаконно носив та зберігав їх до моменту вилучення.

08 вересня 2020 року, о 13 годині 10 хвилин, за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Невського, поблизу будинку №1, співробітниками поліції під час затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України в чорному синтетичному рюкзаку ОСОБА_4 були виявлені та вилучені пістолет «SUR-2608» виробництва підприємства «ASI MAKINA MOBILYA INSAAT SILAH ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), а також 13 саморобних пістолетних патронів калібру 9 мм P.A., які згідно судової балістичної експертизи №2-518 від 25.09.2020 є гладкоствольною коротко ствольною вогнепальною зброєю калібру 6,3 мм, виготовлений шляхом переробки стартового (сигнального) пістолету «SUR-2608» виробництва підприємства «ASI MAKINA MOBILYA INSAAT SILAH ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), є придатним для проведення окремих пострілів твердими монозарядами діаметром до 6,3 мм. способом роздільного заряджання (холостий патрон калібру 9 мм Р.А.К. та свинцева сферична куля діаметром 6,3 мм.), а також 13 саморобних пістолетних патронів калібру 9 мм P.A., виготовлених саморобним способом з використанням складових частин промислового способу виготовлення (металевої сферичної кулі, гільзи від холостого пістолетного патрону калібру 9 мм. P.A., заряду бездимного пороху, фрагментів сірників), придатних для стрільби, що є боєприпасами.

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім того, протягом березня - травня 2014 року на частково окупованій території Донецької області, всупереч вимогам Конституції України, незаконно створено самопроголошену організацію - «Донецька народна республіка» (далі за текстом «ДНР»), до складу якої увійшли групи з двох і більше осіб, які об`єдналися з метою здійснення терористичних актів, що відповідно до ст.1ЗаконуУкраїни«Проборотьбузтероризмом» відносяться до терористичних груп, які займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі. Основною метою діяльності вказаних терористичних груп, підконтрольних самопроголошеній організації «ДНР», є зміна меж території і державного кордону України, створення та існування незаконного державного утворення на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Вказані групи є стійкими об`єднаннями невизначеного кола осіб, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. При цьому, на керівників та учасників спеціально створених у структурі «ДНР» терористичних груп покладається забезпечення стійкості даної групи шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України.

За поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.04.2014, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі за текстом АТО).

13.04.2014, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконувач обов`язків Президента України Указом від 14.04.2014 за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», після чого на території Донецької та Луганської областей розпочато широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних сил України та інших військових формувань. Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначено території Донецької та Луганської областей. Для проведення АТО, згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучено військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичних груп незаконно створеної «ДНР» визначені у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄЄ, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VІІІ.

Водночас, ОСОБА_4 будучи громадянином Молдавської Республіки, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Донецької області України антитерористичної операції проти незаконно створеної організації «ДНР» та діючих у її складі терористичних груп, усвідомлюючи, що їх діяльність є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, на початку травня 2014 року (більш точну дату органом досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) перебуваючи на території м. Запоріжжя, з корисною метою отримання грошової винагороди за участь у діяльності терористичних груп незаконно створеній ДНР, прийняв рішення про вступ до лав однієї з терористичних груп, що діяли на території незаконно створеній «ДНР».

З цією метою ОСОБА_4 на початку травня 2014 року (більш точну дату органом досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) громадським транспортом вирушив із міського автовокзалу м. Запоріжжя до м. Курахове, Донецької області.

Того ж дня, із м. Курахове, Донецької області, громадським транспортом вирушив до м. Торецька, Донецької області, звідти оминаючи блокпости, пішки дістався до м. Слов`янська, Донецької області.

По прибуттю до м. Слов`янська, Донецької області ОСОБА_4 , на виконання свого злочинного умислу, щодо вступу до однієї з терористичних груп незаконно створеної «ДНР», підійшов до блокпосту, розташованого при в`їзді до міста, на якому стояли невстановлені особи «ополченці ДНР», одягнені у військовий одяг зі зброєю в руках, а також із символікою «ДНР», яким повідомив про свій намір вступити до лав однієї із терористичних груп незаконно створеній «ДНР».

Далі, ОСОБА_4 , надав добровільну згоду до вступу до терористичної групи «народне ополчення Слов`янська», очолюваної бойовиком ОСОБА_9 (Стрєлковим), яка підконтрольна незаконно створеній «ДНР».

Вступивши до лав терористичної групи «народне ополчення Слов`янська» ОСОБА_4 отримавши позивний «Гор», а також зброю та військову форму був призначений на посаду інструктора зі стрільби. В обов`язки ОСОБА_4 входило навчання інших учасників та нових членів вказаної терористичної групи поводженню зі зброєю та стрільби з неї. Крім того, ОСОБА_4 був задіяний в роботах щодо відновлення та ремонту зброї яку використовувала терористична група «народне ополчення ОСОБА_10 » та у подальшому поставляв відремонтовану зброю до блокпостів, встановлених терористами у м. Слов`янську. Місце дислокації ОСОБА_4 було визначено у приміщенні Слов`янської міської ради Донецької області, за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б.2, де він безпосередньо проводив навчання, а також ремонтував зброю.

Продовжуючи злочинну діяльність, з корисною метою отримання грошової винагороди за участь у діяльності терористичних груп ОСОБА_4 у червні 2014 року (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена) у зв`язку із звільненням м. Слов`янська Донецької області Збройними силами України був передислокований до м. Донецьк.

У м. Донецьк ОСОБА_4 у складі терористичної групи «народне ополчення Слов`янська» дислокувалося у міському парку ім. Щербакова Куйбишевського району м. Донецьк.

Далі, не бажаючи припиняти протиправну діяльність, приблизно на початку липня 2014 року (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_4 звільнився із служби в терористичній групі «народне ополчення Слов`янська» та вступив до іншої терористичної групи - інтернаціональна бригада «Пятнашка» (далі ІБ «Пятнашка»).

На початку липня 2014 ОСОБА_4 (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена), у складі ІБ «Пятнашка» дислокувався на окраїні м. Донецька в районі «Лідівка» під керівництвом бойовика Ахри Руслановича Авідзби, позивний « ОСОБА_11 ». У складі якої ОСОБА_4 було призначено на посаду інструктора за стрільби та поводження зі зброєю. Крім того, в обов`язки ОСОБА_4 також входило ремонтування та відновлення зброї, яку використовували члени ІБ «Пятнашка».

У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, розуміючи злочинність своїх дій у складі зазначеної терористичної групи, з липня 2014 року по лютий 2015 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена) приймав активну участь із іншими терористичними групами у здійсненні незаконного контролю за територією м.Донецьк, Донецької області та здійснював озброєний супротив Збройним Силам України та добровольчим батальйонам, які задіяні у проведенні АТО.

Далі, приблизно на початку лютого 2015 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_4 прибувши до міста Донецьк у відпустку вирішив припинити участь у діяльності терористичної групи ІБ «Пятнашка». У зв`язку з чим, на громадському транспорті дістався до м. Макіївки Донецької області, а потім до

м. Горлівки Донецької області. В той же день добирався до м. Краматорська Донецької області пішки, полями та посадками, обходячи блокпости, встановлені Збройними силами України. По прибуттю до м. Краматорська, громадським транспортом вирушив до м. Одеси.

Перебуваючи у складі терористичних груп «народне ополчення Слов`янська», інтернаціональна бригада «Пятнашка», підконтрольних незаконно створеній «ДНР» ОСОБА_4 , достовірно усвідомлював, що вони не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

Вказаними діями ОСОБА_4 , на думку органу досудового розслідування, вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч.1 ст.258-3 КК України участь у терористичній групі

Вина ОСОБА_4 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.

08.09.2020 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

10.09.2020 ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому було продовжено, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2022 року до 04.12.2022 року.

На думку прокурора ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, на цей час не зменшилися.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.258-3 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими умисними корисливими злочинами, поєднаними з насильством над потерпілими та покарання за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, від семи до дванадцяти років та від трьох до семи років відповідно.

Обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів проти власності з застосуванням насильства, та за вчинення злочину проти життя та здоров`я особи, а саме за ч. 1 ст. 129 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілих або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, усвідомлюючи тяжкість вчинених ними злочинів та невідворотність покарання.

Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що відносно ОСОБА_4 маються ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому обвинуваченому доцільно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Наявні наведені ризики не зменшились та продовжують існувати, що виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу більш м`яким.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він тривалий час перебуває під вартою, зникли усі ризики, про які зазначив прокурор, свою вину в інкримінованих йому злочинах він не визнає.

Захисник ОСОБА_5 підтримала свого підзахисного та також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Встановлено, що 08.09.2020 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_8 слідчим було внесено відомості до ЄРДР за №12020080140002241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

09.09.2020 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_7 слідчим було внесено відомості до ЄРДР за №12020080140002241-2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

30.09.2020 року за фактом незаконного носіння та зберігання вогнепальної зброї слідчим було внесено відомості до ЄРДР за №12020080140002241-3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

08.10.2020 року за фактом участі у складі терористичної групи слідчим було внесено відомості до ЄРДР за №22020080000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

08.09.2020 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.

09.09.2020 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ч.ч. 2,3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

10.09.2022 року ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому, продовжувався суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Томаківського районного суду Дніпропетровської області та Комунарського районного суду м. Запоріжжя, востаннє, 26.01.2023 року.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченого про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , обов`язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, звільнився по відбуттю покарання у 2019 році, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (не одружений; не має на утриманні жодної особи). Крім того, відносно ОСОБА_4 мається кримінальне провадження, яка перебуває у провадженні одного із судів м. Одеси, по якому він був оголошений у розшук.

Також, при вирішенні питання, яке поставлено у клопотанні прокурора, судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, відсутні докази щодо наявності у нього постійного законного щомісячного доходу, раніше неодноразово судимий. Крім того, місцем постійного проживання обвинуваченого до його затримання було місто Дніпрорудне, Запорізької області, яке на цей час є тимчасово окупованою територією. За відомостями обвинуваченого він зареєстрований у м. Одесі, але він навіть не зміг згадати номер будинку, де була його реєстрація. Відомостей, які б вказували на можливість проживання ОСОБА_4 у м. Запоріжжі або на іншій підконтрольній Україні території, сторона захисту не надала.

Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_4 вчинені із застосуванням насильства та його погрозою, тому вважаю, що в даному випадку не має доцільності визначати обвинуваченому заставу як альтернативний запобіжний захід.

Також, суд вважає, що встановлені під час судового засідання ризики є настільки вагомими, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, у т.ч. домашній арешт, не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним та відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу. Крім того, як вже зазначалося, відомостей, які б вказували на можливість проживання ОСОБА_4 у м. Запоріжжі або на іншій підконтрольній Україні території, сторона захисту не надала.

Керуючись ст. ст. 182, 314-317, 372, 384, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапропродовженнястроку запобіжногозаходувідноснообвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строктримання під вартою з утриманням в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» Міністерства юстиції України на 60 днів, а саме по22 травня 2023 рокувключно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Копію ухвали направити до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» Міністерства юстиції України для виконання.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам провадження 27 березня 2023 року о 14-00 год.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1