Рішення № 109791789, 24.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17323/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до Одеського окружного адміністратвиного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.10.2022 №262140008077, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №105 IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 25.07.2022 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 12.12.1989 по 02.04.1992, 27.05.1993 по 30.09.1994 та навчання з 20.02.1980 по 11.08.1980;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 25.07.2022.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням №262140008077 від 19.10.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю необхідного стажу. Відмова у призначенні пенсії вмотивована тим, що згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний вік становить 60 років, страховий стаж не менше 29 років, а страховий стаж позивачки становить 28 років 6 місяців 8 днів. Проте позивачка вважає, що має більше 30 років стажу. Відповідач неправомірно не зарахував до стажу періоди роботи: з 12.12.1989 по 02.04.1992, з посиланням на те, що дата наказу про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення з роботи, з 27.05.1993 по 30.09.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом посадової особи, З 20.02.1980 по 11.08.1980, оскільки в довідці про навчання не зазначено, що присвоєна кваліфікація. Вважає рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправним, оскільки позивачкою буда надана трудова книжка, яка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж. Причини неврахування стажу є формальними, незаконними, позбавили позивачку конституційного права на соціальне забезпечення в старості, яке встановлене ст.46 Конституції України.

Позивачка не несе відповідальності за порядок ведення трудової книжки, це є обов`язком роботодавців, тому на позивачку не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцями вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивачки немає, а тому їх безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання в Учбово-курсовому комбінаті житлово- комунального господарства Житомирської обласної ради, то жоден закон України або підзаконний акт не встановлює необхідність для зарахування періоду навчання обов`язкової вказівки про присвоєння кваліфікації, тим більше, у довідці від 27.09.2022 №92 вказано, що позивачка з 20.02.1980 по 11.08.1980 в Учбово-курсовому комбінаті житлово-комунального господарства" Житомирської обласної ради, та їй видано посвідчення №5489 "водій тролейбуса". Позивачка звернулася за призначенням пенсії 11.10.2022, що вбачається з самого рішення відповідача від 19.10.2022. Таким чином, пенсія позивачці має бути призначена з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058, а саме з 25.07.2022. Просить задовольнити позов.

Ухвалою від 06.12.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

19.12.2022 до суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Одеській області (далі - відповдіач-1) на позовну заяву, в якому зазначає, що рішення Головного управління №262140008077 від 19.10.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є законним та обґрунтованим. Згідно із п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердж. постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядку № 637) передбачено, що у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 18 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Враховуючи вищевикладене, зазначені періоди роботи до страхового стажу будуть зараховані позивачці за умови надання уточнюючих довідок. Отже, наразі підстави для зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи 12.12.1989-02.04.1992 та 27.05.1993 по 30.09.1994 на підставі записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.10.1980 та періоду період навчання з 20.02.198011.08.1980 - відсутні.

28.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ПФУ в м. Києві, в якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову за аналогічних підстав.

Ухвалою від 15.02.2023 суд вирішив подальший розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, продовжений строк підготовки справи для розгляду по суті на 30 днів та призначено підготовче засідання на 03.03.2023 о 10 год. 30 хв. , витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою від 03.03.2023 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті вирішив проводити в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі обставини справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає у м. Києві, 11.10.2022 звернулася через ВЕБпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) та доданими документами.

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Розглянувши заяву позивачки від 11.10.2022 та надані документи, відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №262140008077 від 19.10.2022 , яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю необхідного стажу.

В рішенні вказано, що вік заявника 60 років 2 місяці. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону №1058. для призначення пенсії за віком становить 29 років. ОСОБА_1 має стаж 28 років 6 місяців 8 днів.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 від 22 до 32 років.

Також в рішенні вказано, які періоди роботи не були зараховані до страхового стажу:

- з 12.12.1989 по 02.04.1992, оскільки дата наказу про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення з роботи,

- з 27.05.1993 по 30.09.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом посадової особи,

- період навчання з 20.02.1980 по 11.08.1980, оскільки в довідці № 92 від 27.09.2022 про навчання не зазначено, що присвоєна кваліфікація.

Проте, позивачка вважає, що має більше 30 років стажу, тому з рішенням вона не згодна, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058- IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Згідно з приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком є досягнення відповідного віку та наявність відповідного стажу.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.

Дослідивши копію трудової книжки позивача ОСОБА_1 суд встановив, що в ній вчинено запис № 11, який свідчить про прийняття 12.12.1989 на роботу бухгалтером 2-ї категорії в Госпрозрахункове управління матеріальних фондів та забезпечення "Полиграфснаб" Держкомвидаву МРСР. Запис № 12 здійснений про звільнення за власним бажанням 02.04.1992 на підставі наказу № 113 від 27.03.1992, завірений ст.інженером відділу кадрів та засвідчений відбитком печатки. Позивачка зробила нотаріальний переклад трудової книжки, бо печатка була на молдавській мові. В трудовій книжці є видимі виправлення у місяці звільнення графа 2 - "04" та у даті та місяці наказу про звільнення графа 4 - "27.03".

Діюча на час заповнення спірного запису Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, передбачала, що у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п. 2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядкове ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені вдіомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт ( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності , наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)

Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993р., яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8 Інструкції № 58 встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

П. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.

В даному випадку, враховуючи, що спірним є стаж роботи, набутий в іншій державі, та приймаючи до уваги воєний стан в країні, вік позивачки, орган ПФУ при наявності сумніву у стажі роботи заявниці може спрямувати відповідний запит в іншу країну на підтвердження такого стажу роботи.

Також суд дійшов висновку, що виявлена відповідачем неточність запису № 12 не спростовує наявність і правове значення запису №11 про прийняття на роботу. Записи щодо року звільнення позивачки з Госпрозрахункового управління матеріальних фондів та забезпечення «Полиграфснаб» Держкомвидаву МРСР та року наказу про звільнення "1992" також не мають виправлень, тому певний період роботи (наприклад, 12.12.1989 - 01.01.1992) не є спірним, і відповідач мав можливість зарахувати до страхового стажу позивачки, враховуючи, що для призначення пенсії ОСОБА_1 було недостатньо тільки 6 місяців стажу.

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повиний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Що стосується періоду роботи з 27.05.1993 по 30.09.1994, то він не був зарахований, оскільки запис про звільнення з ТОВ "Страда" не засвідчено підписом посадової особи. Оглянувши трудову книжку суд встановив, що дійсно відсутній підпис посадової особи, є відбиток печатки. Як стверджує позивачка, підприємство також знаходиться в Молдові. ОСОБА_1 зробила також нотаріальний переклад запису трудової книжки, бо печатка здійснена молдавською мовою. Наступний запис про прийняття на роботу у ТОВ "Смарагд" датований 04.10.1994.

Відсутність в трудовій книжці підпису відповідальної особи, яка засвідчила б запис про звільнення, не може бути підставою для не зарахування стажу, оскільки дані записи засвідчено печаткою. Всі записи за спірний період не містять закреслень. Наслідки того, що відсутній підпис особи, яка є відповідальною за внесення записів в трудову книжку, не можуть перекладатись на позивачку, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, ОСОБА_1 , яка в даному випадку була працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення трудової книжки та у свою чергу за відсутність підпису особи, яка повина була засвідчити запис про звільнення.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, (далі Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі. Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Суд вважає, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на керівника або уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача права на призначення пенсії. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та період роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.

Період з 20.02.1980 по 11.08.1980 не був включений до страхового стажу, оскільки в довідці про навчання не зазначено, що присвоєна кваліфікація. Так, в трудовій книжці НОМЕР_2 вказано, що до Житомирського трамвайно-тролейбусного управління позивачка стажу не мала, 20.02.1980 зарахована ученицею курсів підготовки водія тролейбуса, 15.10.1980 призначена водієм тролейбуса 3 - го класу депо № 1.

Позивачка надала органу ПФУ свідоцтво № 7459 від 11.10.1980 про закінчення навчання по програмі водія тролейбуса та довідку про навчання від 27.09.2022 №92, що видана ОКП "Учбово-курсовим комбінатом житлово-комунального господарства" Житомирської обласної ради, в яких вказано, що ОСОБА_2 (дівоче прізвище) з 20.02.1980 по 11.08.1980 навчалась в учбово-курсовому комбінаті Житомирського обласного управління житлово-комунального господарства в групі № 25 за професією водій тролейбуса, видано посвідчення №5489 водій тролейбуса.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. "д" ч. 3).

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

В період навчання позивачки на курсах водіїв тролейбуса діяли норми Положення про порядок призначення та виплати державний пенсії, затвердж. постановою Ради міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590. Підпунктом "з" п. 109 постанови передбачалось, що в загальний стаж роботи зараховуються також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти ( у ремеслених, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.п.) та в інших училищах, школах та на курсах по підготовці кадрів, по підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Згідно з п. 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.93 року, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

Діюче законодавство не встановлює необхідність для зарахування періоду навчання обов`язкової вказівки про присвоєння кваліфікації, отже, неврахування періоду навчання з 20.02.1980 по 11.08.1980 в Учбово-курсовому комбінаті житлово-комунального господарства Житомирської обласної ради є неправомірним. Зважаючи на викладене, період навчання позивачки підлягає включенню до її стажу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії також є протиправною, оскільки стаж позивача станом на 11.10.2022 року обчислений невірно, та є більшим, ніж зазначено в рішенні (28 років 6 місяців 8 днів).

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Одеській області від 19.10.2022 № 262140008077, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Щодо інших позовних вимог, суд виходить з таких міркувань.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідачів призначити позивачці пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем-1 в ході розгляду заяви позивачки про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність у позивачки необхідних умов для призначення пенсії, її розміру, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.

В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, заява позивачки про призначення пенсії вважається не розглянутою по суті.

Суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2022 № 8180 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші позовні вимоги про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 12.12.1989 по 02.04.1992, 27.05.1993 по 30.09.1994 та навчання з 20.02.1980 по 11.08.1980, про зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ, починаючи з 25.07.2022, зобов`язання виплатити заборгованість з виплати пенсії з 25.07.2022 не підлягають задоволенню, як передчасно заявлені.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача в сумі 496 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 133, 139, 243-246, 250, 294, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.10.2022 №262140008077, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 11.10.2022 № 8180 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), витрати по сплаті судового збору в сумі 496 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень) 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Пятого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя В.В.Хом`якова