Ухвала суду № 109791586, 23.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 березня 2023 року м. Київ № 320/5852/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо надання позивачу запитувану інформацію по суті його питань/звернень/скарг (Звернення 1 від 14.11.2022; Звернення 2 від 15.11.2022; Звернення 3 від 19.11.2022; Звернення 4 від 22.11.2022; Звернення 5 від 24.11.2022; Звернення 6 від 30.11.2022; Звернення 7 від 11.12.2022; Звернення 10 від 27.12.2022; Звернення 11 від 8.02.2023; Звернення 12 від 18.02.2023; Звернення 13 від 19.02.2023; Звернення 16 від 5.03.2023; Звернення/Скарга 17 від 14.12.2022; Звернення 18 від 8.03.2023);

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо забезпечення позивачу можливості реалізації його конституційного права (ст.41) безперешкодного володіння, користування і розпорядження своєю власністю ОВДП UA4000207880 та ОВДП UA4000207518, та Доходом за ОВДП UA4000207880 та ОВДП UA4000207518, вчиненням відповідних дій/заходів та прийняттям відповідних рішень/постанов/розпоряджень/резолюцій, то що, відповідно покладених на відповідача Законами України та нормативними документами обов`язків та повноважень;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо забезпечення позивачу можливості переведення/передання/списання належних Позивачу ОВДП UA4000207880 та ОВДП UA4000207518, які обліковуються в Депозитарній Установі ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна», ліцензію якої було зупинено рішеннями відповідача, до іншої депозитарної установи, для подальшої безперешкодної реалізації конституційних прав (ст.41) Позивача щодо цих ОВДП;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування до Позивача обмежувальних заходів (санкцій), визначених Розділом/Пунктом 1313 Додатку 2 Рішення РНБО від 19.10.2022 №726/2022 щодо належних Позивачу UA4000207880 та ОВДП UA4000207518 та Доходу з цими ОВДП;

- зобов`язати відповідача ухвалити рішення індивідуальної дії (Індивідуальний Акт) щодо надання дозволу на проведення вичерпного переліку операцій ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна» - переведення/передання/списання належних Позивачу ОВДП UA4000207880 та ОВДП UA4000207518 до іншої депозитарної установи;

- стягнути з відповідача матеріальні збитки грошових втрат упущеної вигоди позивача в наслідок неотримання позивачем планових доходів за ОВДП UA4000207880 та ОВДП UA4000207518, в результаті бездіяльності та неправомірних дій Відповідача, в розмірі 4 815 грн;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в наслідок бездіяльності Відповідача щодо надання позивачу запитувану інформацію та в наслідок бездіяльності та неправомірних дій Відповідача щодо порушення конституційних прав (ст.41) Позивача, в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, та не зазначено звільнення від сплати судового збору. Однак, судом встановлено, що позивач аргументуючи підстави для звільнення від сплати судового збору посилається на приписи п.13 ч.2. ст.3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3674-VI.

Беручи до уваги заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Між тим, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що предметом розгляду цієї справи є визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовне розгляду заяв позивача, щодо забезпечення можливості реалізації безперешкодного володіння, користування і розпоряджання своєю власністю, а саме облігаціями внутрішніх державних позик України, та дій щодо застосування обмежувальних заходів щодо належних позивачу облігацій внутрішніх державних позик України. Вимоги про стягнення грошових коштів за моральну шкоду та матеріальних збитків грошових витрат, як майнова, є похідними вимогами від попередніх, та заявлені в одному провадженні з вимогами про вирішення публічно правового спору немайнового характеру.

Суд наголошує, що наведене вище положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди ці рішення повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.

Разом з тим, із самостійним позовом про відшкодування завданої моральної шкоди до суб`єкта владних повноважень позивач не звертався, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Відтак, застосування п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI у даному випадку є безпідставним.

Згідно із ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків грошових витрат, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Виходячи з того, що на даний час не встановлено прийняття відповідачем незаконного рішення чи вчинення дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.

При вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору за звернення з вимогою про стягнення моральної шкоди суд також ураховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 9901/19/20, в межах якої в тому числі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, зазначено наступне: «Із предмету спору, який сформулювала позивачка, принаймні за його зовнішнім вираженням (ознаками), можна побачити, що ці вимоги не охоплюються (не підпадають) під поняття об`єкта справляння судового збору, який позивачка не повинна платити з підстави передбаченої пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, оскільки не мають під собою підстав, з огляду на які ці вимоги належить відносити до спорів про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду».

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 (далі - Постанов, із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Враховуючи викладене, слід наголосити, що позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Як звернуто увагу колегією суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 у справі № 240/1289/21, першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Таким чином, з огляду на викладене позивачу необхідно зазначити обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтувати її розмір, надати відповідні розрахунки заявленої моральної шкоди.

Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI від передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову:

- немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2684 гривні.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З прохальної частини адміністративного позову, та з урахуванням викладеного вище судом вбачається, що позивачем у даному позові заявлено чотири вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру у сумі 9 815,00 грн.

З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, розмір суми судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 5 368,00 грн:

- за чотири вимоги немайнового характеру 4 294,40 (1 073,60 грн (2 684,00 грн. х 0,4) х4);

- за вимоги майнового характеру 1 073,60 грн (2 684,00 грн. х 0,4), оскільки 1% від суми вимог майнового характеру становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У рядку призначення платежу платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова судовий збір за позовом, ПІБ чи назва установи, організації позивача, Київський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно зі п.4 ч.5 вказаної статті КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги щодо кожного з відповідачів.

Подана позивачем позовна заява не містить в собі чіткого та логічного викладення встановленого порушеного права, наслідки останнього, викладення обставин та вчинених позивачем дій в адміністративному порядку та з позовної заяви наявна непослідовність викладення позиції позивача.

Відповідно, така позовна заява має бути приведена у відповідність до ч.1 та ч.5 ст.160 КАС України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунені, у п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- надати належні та об`єктивні обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтувати її розмір, надати відповідні розрахунки заявленої моральної шкоди та грошових витрат упущеної вигоди;

- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 5 368,00 грн.

- складену позовну заяву за формою та вимогами процесуального законодавства, із послідовним, змістовним викладенням обставин суті спору та прохальної частини позову (у відповідній кількості для суду та відповідач по справі);

Керуючись ст.132, 133, 160 - 162, ч.1, 2 ст.169, ст.241-243, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Перепелиця А.М.