Ухвала суду № 109787306, 17.03.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/155/23

1-кп/237/783/23

УХВАЛА

Іменем України

16.03.2023 року м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гальчин Андрушівського району Житомирської області, громадянина України,за національністюукраїнця,раніше несудимого, військовослужбовцявійськової службиза призовомпід часмобілізації наособливий період,командира відділення-командира машинироти зв`язкукомандного пунктупольового вузлазв`язку військовоїчастини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 4 ст. 405 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розглядсуду надійшлоклопотання прокурорау кримінальномупровадженні прокурора Покровськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді командира відділення - командира машини роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , 24листопада 2022року,приблизно о13год.,перебуваючи вприміщенні тимчасовогорозташування військовоїчастини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ,в порушеннявимог ст.ст.3,17,28,29,65,68Конституції України,п.п.1,2ст.1,п.4ст.2Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу», ст.ст. 11, 16, 28-33, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, будучи невдоволеним виконанням обов`язків з військової служби своїм прямим начальником за військовим званням та посадою - заступником начальника польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 , вчинив насильство щодо прямого начальника капітана ОСОБА_6 , що виразилось у завданні останньому одного удару кулаком правої руки в ліву частину щелепи, чим спричинив капітану ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді гематоми верхньої та нижньої губи зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В своєму клопотанні прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку, строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання, просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із постійним перебуванням за місцем мешкання або за місцем несення служби у військовій частині. Зазначив, що ризики на які вказує прокурор у своєму клопотанні відсутні, а вина підзахисного не доведене в законному порядку. Крім того вказав на особливі заслуги його підзахисного перед державою, яка полягає у захисті її суверенітету, недоторканності державного кордону та відсічі воєнної агресії Російської Федерації на території України із 2015 року.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просив суд обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.405КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

20.01.2023 року Мар`їнським районним судом Донецької області обвинуваченому ОСОБА_4 , із застосуванням ч. 5 ст. 615 КПК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.03.2023 року включно, з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що продовження строку застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, суд вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого наразі обумовлена не його правосвідомістю, а вже застосованим запобіжним заходом саме у вигляді тримання під вартою, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу на менш суворий. Також суд бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 , як особа, що тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще, ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території.

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вчинити спроби незаконно вплинути на потерпілого ОСОБА_6 та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на потерпілого та свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

-вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що застосування обвинуваченим ОСОБА_4 насильства до начальника, в умовах воєнного стану, може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст. 409 КК України «Ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману». Крім цього, враховуючи те, що обвинуваченому, в разі визнання його винним, загрожує покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, він з метою ухилення від покарання або від кримінального переслідування, може вчинити злочин, передбачений ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Крім того, суд при прийнятті рішення керується вимогами ч. 8 ст. 176 КПК України, а саме тим, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є особою молодого віку, не має інвалідності.

За такихобставин суд,приходить довисновку,що,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів,на думкусуду,не усуневстановлених судомризиків зазначенихп.п.1,3та 5ч.1ст.177КПК України,підстави дляпродовження запобіжногозаходу відноснообвинуваченого увигляді триманняпід вартоює наявними,а томудію запобіжногозаходу слідпродовжити нашістдесят днів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаного злочину, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління ІНФОРМАЦІЯ_2 (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, тому місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту Військової служби правопорядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 -задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з утриманням його на гауптвахті Військової служби правопорядку, терміном на 60 діб, тобто до 14.05.2023 року включно.

Одночасно визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заставу у кримінальному провадженні у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят гривень) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26288796.

Уразі внесеннязастави,уповноваженій службовійособі місцяув`язненнянеобхідно негайнозвільнити ОСОБА_4 з-підвартитаповідомити процесуд. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_4 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти наобвинуваченого ОСОБА_4 ,наступні обов`язки: - прибувати до суду за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження; - не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду; - повідомляти суд про зміну дислокації військової частини;

- утримуватисьвід спілкуванняз будь-якоюособою,визначеноюсудом,або спілкуватисяз неюіз дотриманнямумов,визначених судом,зокрема обмежитисьу спілкуваннізі свідкамипо даномукримінальному провадженні;

- повернутисьдо виконанняпокладених військовихобов`язків допостійного аботимчасового розташуваннявійськової частини,де наразіперебуває йогочастина.

Роз`яснитиобвинуваченому,що уразі внесеннязастави увизначеному уданій ухвалірозмірі,оригінал документуз відміткоюбанку,який підтверджуєвнесення навказаний депозитнийрахунок коштівмає бутинаданий уповноваженійслужбовій особіустанови вякій обвинуваченийтримається підвартою.

У разівнесення заставита змоменту звільненняобвинуваченого з-підварти внаслідоквнесення застави,визначеної уданій ухвалі,обвинувачений зобов`язанвиконувати покладеніна ньогообов`язки,пов`язанііз застосуваннямзапобіжного заходуу виглядізастави. Роз`яснитизаставодавцю обов`язокіз забезпеченняналежної поведінкиобвинуваченого. У разіневиконання обов`язківзаставодавцем,а також,якщо обвинувачений,будучи належнимчином повідомлений,не з`явивсяза викликомдо судубез поважнихпричин чине повідомивпро причинисвоєї неявки,або якщопорушив іншіпокладені нанього призастосуванні запобіжногозаходу обов`язки,застава звертаєтьсяв дохіддержави тазараховується доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни йвикористовується упорядку,встановленому закономдля використаннякоштів судовогозбору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове на 24.04.2023 року о 10 годині 00 хвилин..

Розгляд кримінального провадження проводити одноособово під головуванням судді ОСОБА_1 .

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту її вручення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та проголошений 17.03.2023 року.

Суддя ОСОБА_7