Ухвала суду № 109787114, 20.03.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5155/14-ц

Провадження № 2/362/125/23

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

"20" березня 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,

прокурора Ламшиної О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справуза позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває вказаний позов.

У жовтні 2014 р. заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» звернувся до суду зпозовом доКиївської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до розпоряджень голови Київськоїрайонної державної адміністрації від 12.12.2007 р. №№ 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян» вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 4,995 га в межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. На підставі розпорядження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 13.09.2011 р. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було відчужено на користь ОСОБА_5 передані їм у власність земельні ділянки. На думку прокурора, зазначене розпорядження Київської обласної державної адміністрації прийнято з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок і ними вилучено ліси площею 4,995 га, які знаходяться в одному кварталі лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства.

Оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, то Київська обласна державна адміністрація перевищила передбачені законом повноваження.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі Кабінету Міністрів України, що дає підстави для витребування її з чужого незаконного володіння на користь ДП «Київське лісове господарство», в користуванні якого вона перебувала. Враховуючи викладене, прокурор просив суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.12.2007 року №№ 1368-1372, визнати недійсними зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» вищевказані земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» - право користування на земельні ділянки загальною площею 4,995 га (кадастрові номери: 3221493300:02:003:0011; 3221493300:02:003:0012; 3221493300:02:003:0013 3221493300:02:003:0014; 3221493300:02:003:0015), що знаходяться на території Іванковичівської сільськоїради Васильківського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1959804 грн.(т.с. 1, а.с. 1 11).

03.02.2023 р. судом отримано клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Блажка Р.П. про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмета спору, яке він в судовому засіданні підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо клопотання та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставінсть.

Інші учасники процесу в судове засідання не прибули.

Вислухавши думку учасників процесу, суд виходить з наступного.

Норма пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За змістом позову, земельні ділянки відповідачам та третім особам були виділені у власність за рішенням Київської обласної державної адміністрації, яке прокурор вважає незаконним через відсутність повноважень на розпорядження цими землями. На думку прокурора, таким рішенням Київської ОДА було порушено інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, як розпорядника земельними ділянками вказаної категорії.

Отже, прокурор пред`явив позов до Київської ОДА в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство.

В процесі земельної реформи Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Держгеокадастром у 2020-2021 роках прийнято низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, які змінюють землеустрій у державі.

Одним із них є Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин № 1423-IX від 28.04.2021 року, яким внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Лісового кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу України про надра, Кодексу України про адміністративні правопорушення та ще 24 законів України.

Указаним Законом, більшість норм якого набрали чинності 27.05.2021 р., змінено положення ЗК України щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування, районних і обласних державних адміністрацій та навпаки позбавлено значної частини повноважень Кабінет Міністрів України, а також обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Так, відповідно до попередньої редакції ч. 8 ст. 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу (землі, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення), то в чинній редакції такі повноваження відсутні.

На даний час, відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як висновок, Кабінет Міністрів України не може здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, у тому числі які є обмеженими в цивільному обороті.

За новою редакцією ст. 149 ЗК України такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до ст. 122 цього Кодексу та виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згідно з п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які (згідно підпунктів а) е) пункту 24) залишаються у державній власності (зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, природно-заповітного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення, землі оборони, тощо).

При цьому, такі земельні ділянки, на які зареєстровано право державної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на них. До цього часу органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими ділянками, не мають права розпоряджатися ними.

Тобто, за приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України у територіальних органів Держгеокадастру залишились повноваження лише щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.07.2021 р. по справі

№ 911/2169/20 відступила від висновку щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства та вказала на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави безпосередньо в особі державного підприємства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій справі дійшла висновку, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, тобто відповідним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування. На цей час в провадженні судів перебувають справи за позовами прокурорів, у яких належними співвідповідачами не залучені перші набувачі оспорюваних земель, а також справи, у яких позивачами визначено Кабінет Міністрів України, державні підприємства та органи Держгеокадастру, які у зв`язку з вищенаведеними змінами в земельному законодавстві втратили повноваження на розпорядження землями або не можуть бути визначені позивачами у справі з огляду на відсутність статусу суб`єкта владних повноважень.

Одночасно, питання щодо правильного визначення позивача мають вирішуватися у кожному конкретному випадку, виходячи із суб`єктного складу сторін та обставин справи, характеру правопорушення, строків давності.

Зважаючи на викладене, зміни до законодавства у сфері регулювання земельних відносин свідчать про втрату Кабінетом Міністрів України підстав для розпорядженням земельними ділянками, які прокурор вважає спірними, а отже відсутні підстави для представництва.

До того ж, виходячи із засад правонаступництва, Київська облдержадміністрація повинна виступати як позивач, що вказує на неможливість розгляду заявленого позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки позовні вимоги у цій справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта земельних ділянок, розпорядником яких вона є, проте беззаперечний факт поєднання як позивача та відповідача в одній особі внаслідок змін до законодавства, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем.

Вказаний правовий висновок відображено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021 р. по справі №907/551/17, зокрема колегія суддів зазначає, що за таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами з підстав процесуального правонаступництва відповідача-2 стосовно прав і обов`язків позивача (Сільради), оскільки у зв`язку з поєднанням в одній особі позивача та відповідача-2 та переходу до останнього всіх прав та обов`язків реорганізованої Павшинської сільради, а відтак, переходу до Мукачівської міськради права власності на спірну земельну ділянку, судовий розгляд позовних вимог щодо незаконності проведення державної реєстрації права власності та реєстрації такого об`єкту за Міськрадою не призведе до відновлення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача. Крім того, наразі відсутній орган місцевого самоврядування, у якого в разі задоволення позову виникав би обов`язок відповідача-2 повернути земельну ділянку.

Аналогічні правові позиції щодо необхідності закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору через поєднання в одній особі позивача та відповідача висловлені в ухвалі Господарського суду Київської області від 23.11.2021 р. по справі № 911/1980/21. Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. по справі № 13/51-04.

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. по справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від12.06.2019 р. по справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт,зприводу якоговиник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Зокрема, суд дійшов висновку щодо неможливості розгляду заявленого позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки, позовні вимоги у даній справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта конкретної земельної ділянки, проте враховуючи зміни в законодавстві, згідно яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем Київською обласною державною адміністрацією.

За таких обставин, заява представника відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 255, 258 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Блажка РоманаПетровича задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Кравченко