Рішення № 10978688, 12.08.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                     тел.77-99-18, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України          

10.08.2010                                                                                          Справа № 19/97

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОНА», вул. Заболотного, 15, м. Київ, 03143

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК», вул. 8-го Березня 19, м. Мена, Чернігівська область, 15600

про:                                        стягнення 33681,33 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Представники сторін:

від позивача: В.В. Каляєв, довіреність № б/н від 14.07.2010

від відповідача: не з’явився.

                    Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНОНА»(далі –ТОВ «Юнона») подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК»(далі - ТОВ «АМК») про стягнення 33681,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ту обставину, що відповідач не розрахувався за товар, отриманий на підставі видаткових накладних.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулась до суду з відмітками поштового відділення „за закінченням терміну зберігання”.

Однак, адреса відповідача, зазначена в позовній заяві, повністю відповідає адресі зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відтак, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак своїм правом участі в судовому засіданні не скористався. Не з’явлення повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову. В клопотанні позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на його поточних рахунках.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Разом з тим, клопотання позивача не містить достатнього обґрунтування тієї обставини, що не вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача зробить неможливим чи суттєво утруднить виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу наміру відповідача не виконати рішення суду, або відсутності можливості такого виконання після набрання рішенням законної сили.

Суд доходить висновку, що захист прав, свобод та інтересів позивача є можливим без вжиття в судовому порядку таких заходів, як накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ч.1 ст. 639 Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно п.1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Судом встановлено, що на протязі серпня 2009 року позивач здійснив поставку відповідачу полімерної черепиці (далі –товар). Вартість поставленого товару склала 169881,33 грн, що підтверджується видатковими накладними №ЮН-0000005 від 13.08.2009, №ЮН-0000006 від 17.08.2009, №ЮН-0000007 від 26.08.2009, №ЮН-0000008 від 26.08.2009, №ЮН-0000009 від 26.08.2009 (а. с.13-18 а.с.).

Також судом встановлено, що відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і його заборгованість перед позивачем на момент розгляду справи складає 33681,33 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про укладення між сторонами договору поставки.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не визначено строк виконання зобов’язань то 15.04.2010, позивач направив відповідачу претензію з вимогою виконати свій обов’язок щодо оплати поставленого товару.

Разом з тим, відповідач у встановлений законом семиденний строк із позивачем не розрахувався.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 33681,33 грн боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з           Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК», (вул. 8-го Березня 19, м. Мена, Чернігівська область, 15600; п/р № 26003377795001, у ЧРУ Приватбанк м Мена, МФО 353586, код ЄДРПОУ 14226736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОНА», вул. Заболотного, 15, м. Київ, 03143; п/р № 26003126837, ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31512994) 33 681,33 грн боргу, 336,82 грн державного мита та 236,0 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Л.Р. Кочергіна

Повний текст рішення підписано: 12.08.2010.

Суддя                                                                                          Л.Р. Кочергіна

12.08.10