Рішення № 109785558, 15.03.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11274/21

2/212/26/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

15 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Пустовіта О.Г., при секретарі судового засідання Голуб О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Покровський відділ виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2021 року позивач звернулась до суду з позовом про зняття арешту з майна, який в послідуючому було уточнено.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. КривийРіг Дніпропетровської області, який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належала померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію права власності на житло № НОМЕР_1 . Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті батька, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, позивачу стало відомо, що на квартиру накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №60477667 з виконання виконавчого листа №2/212/5971/19 від 18.06.2019 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 194490,95 гривень.

03.11.2021 року позивач звернулася до Покровського відділу виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту з квартири у зв`язку зі смертю боржника і отримала відповідь про те, що 16.08.2021 року, керуючись п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника, що унеможливлює вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення чи їх скасування. Залишок нестягнутих коштів за виконавчим провадженням складає: борг у розмірі 150544,10 гривень, виконавчий збір 14904,28 гривень.

Позивач надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення поштової кореспонденції на останнє відоме місце реєстрації, а також, відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, відзиву надано не було.

Представник третьої особи. в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причина неявки суду не відома

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача,який належним чином повідомлений про дату,час і місце судового засідання,без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки,не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. У зв`язку із наведеним, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, видане Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №462.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Енергодарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізької області від 04.06.1987 року, актовий запис №407.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №649.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №4511550 від 28.08.2007 року, ОСОБА_3 набув право власності за договором купівлі-продажу від 28.08.2007 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка, відповідно до витягу №15949991 від 17.09.2007 року, зареєстрована Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» та записана у реєстрову книгу № 155П-222, номер запису 222, у частці 1/1.

Відповідно до відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 листопада 2021 року, на виконання перебувало виконавче провадження, відповідно до якого на квартиру накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №60477667 з виконання виконавчого листа №2/212/5971/19 від 18.06.2019 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 194490,95 гривень. 16.08.2021 року, керуючись п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника, що унеможливлює вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення чи їх скасування. Залишок нестягнутих коштів за виконавчим провадженням складає: борг у розмірі 150544,10 гривень, виконавчий збір 14904,28 гривень.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону визначається, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У частині 4 статті 59 Закону міститься вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами ч.1,2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Нормою ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність підстав для подальшого обтяження майна, а тому подальший арешт нерухомого майна, зокрема квартири, набутої позивачем у спадок, порушуватиме конституційне право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41 Конституції України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У силу положень ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на спадкове майно, порушене право позивача підлягає судовому захисту в заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень.

Оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 12-13, 76-92, 95, 211, 258-259, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Покровський відділ виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_2 , який було накладено в межах виконавчого провадження Покровським відділом виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №60477667.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34545918, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 37В.

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2023 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт