Рішення № 10978370, 02.08.2010, Господарський суд Чернігівської області

02.08.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2010 року Справа №8/143/16

За позовом:           Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”,

вул.Лєскова,9, м.Київ, 01011 (Чернігівська обласна дирекція ВАТ

“Райффайзен Банк Аваль”, пр.Перемоги, 21, м. Чернігів, 14017)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой”,

вул.Шевченка, 2-б, смт.Михайло-Коцюбинське, Чернігівський

район, Чернігівська область, 15552 (поштова адреса: вул.Старобілоуська, 25а, м. Чернігів, 14017)

2. Приватного автотранспортного підприємства “Інтрансавтострой”, вул.Квітнева, 21, с.Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026 (поштова адреса: вул.Старобілоуська, 25а, м. Чернігів, 14017)

про стягнення 371637грн.05коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Слісаренко Л.Л. –нач.відділу, довіреність №92 від 16.11.09р.

Від відповідача 1: Ведмідь Н.Г. –представник, довіреність №341 від 28.12.09р.

Від відповідача 2: не з’явився.

В судовому засіданні 29.07.10р. проголошувалася перерва з 10год.20хв. до 11год.40хв.

За згодою представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідачів солідарно 315891грн.51коп. боргу по відсотках, нарахованих за період з 31.07.08р. по 28.06.10р. за користування кредитом, наданому на підставі кредитного договору № 010/12/189 від 28.03.2005р., а також 55745грн.54коп.боргу по сплаті комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, нарахованих за період з 31.07.08р. по 28.06.10р.

Відповідач-1 проти позову заперечує, стверджуючи, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16.02.09р. встановлено факт припинення договірних зобов’язань між сторонами. Крім того, відповідач-1 зазначає, що комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту може нараховуватися лише до 29.12.05р., тобто до дати закінчення строку користування кредитними коштами.

Відповідач-2 письмовий мотивований відзив на позов не надав, уповноважений представник в судове засідання не з’явився. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

На час проведення судового засідання ухвала суду, яка надсилалася на адресу відповідача-2: м. Чернігів, вул.Старобілоуська, 25а, повернулась без вручення з відміткою підприємства поштового зв’язку про вибуття організації з вказаної адреси.

Оскільки до повноважень господарського суду не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому, за загальним правилом особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, якщо ухвала суду надіслана на поштову адресу зазначену у позовній заяві. Враховуючи, що судом явка представника відповідача-2 обов’язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його предсатвника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача-1, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ :

Згідно із наявною в матеріалах справи копії витягу зі Статуту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(а.с.32-33) вбачається, що Протоколом Загальних зборів АППБ “Аваль” №3б-36 від 21.01.06р. прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” на Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль”. Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” є правонаступником за всіма правами та обов’язками Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”.

В судовому засіданні позивачем надано клопотання про зміну назви позивача -Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” його правонаступником –Публічним акціонерним товариством “Райффайзен банк Аваль”.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу зі статуту Публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” (а.с.105), державна реєстрація змін до якого проведена 05.11.2009р. за номером запису 10701050027010012 за погодженням з Управлінням Національного банку України в Чернігівській області від 04.11.09р., Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”. Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.           Враховуючи, що відповідно до ст.90 Цивільного кодексу України організаційно-правова форма юридичної особи є складовою частиною її найменування, та враховуючи, що відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, суд вважає за доцільне здійснити заміну позивача його правонаступником, в зв’язку з чим позивачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”.

30 січня 2006 року власником Приватного виробничо-комерційного підприємства “Інтрансавтострой” Галенком О.Г. прийнято рішення №1 про припинення підприємства шляхом його реорганізації та створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой” (а.с.30). Таким чином, після реорганізації підприємства позичальником за кредитним договором, і боржником за договором поруки стало Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой”, що встановлено також рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.08.2006р. по справі №2-21/06, яке набрало законної сили з 02.10.06р.

28 березня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” (кредитор за договором), правонаступником якого є позивач у справі, та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Інтрансавтострой” (позичальник за договором), правонаступником якого є відповідач-1 у справі, укладений кредитний договір №010/12/189 (далі –кредитний договір), за умовами якого кредитор в рамках Генеральної кредитної угоди за №010/12/135 від 29.12.04р., відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 2000000 (два мільйона) грн. строком до 29 грудня 2005 року із сплатою 17% (сімнадцять) відсотків річних.

                    На підставі п.6.1. кредитного договору в Додатку №1 до цього договору кредитор та позичальник визначено графік погашення кредиту, згідно якого останній платіж мав бути проведений в грудні 2005р.

                    28 березня 2005 року між кредитором та позичальником укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору, яка є невід’ємною його частиною, відповідно до умов якої сторони встановили комісію за розрахункове-касове обслуговування кредитної лінії в розмірі 3%, а також узгодили, що комісія сплачується позичальником щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора 35704223 не пізніше останнього робочого дня місяця 3% річних від суми заборгованості за кредитом.

                    Таким чином, між кредитором та позичальником виникли кредитні правовідносини, які регулюються § 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

                    Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 гл.71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

                    Факт надання позивачем кредиту, порушення відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором №010/12/189 від 28.03.2005р. в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів встановлено рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.08.06р. у справі №2-21/06, яке набрало законної сили з 02.10.06р., а тому в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення знов.

Позивач в позовній заяві, яка розглядається в межах даної справи, просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по відсотках та комісії за розрахункове-касове обслуговування, яка виникла у період з 30.07.08р. по 28.06.10р., тобто після настання строку повернення кредиту.

В силу ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України проценти за договором позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики, в п.3.2. кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно, тому суд приходить до висновку по правомірність нарахування відсотків після закінчення строку повернення кредиту.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 на день звернення позивача з даним позовом кредиту в повному обсязі не повернув, а тому його зобов’язання щодо сплати нарахованих відсотків за користування кредитом не припинилися.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача-1, що кредитний договір №010/12/189 від 28.03.05р. розірваний за рішенням суду, оскільки в порушення приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів розірвання цього договору або в судовому порядку, або за згодою сторін.

Також, відповідно до додаткової угоди №1 від 28.03.05р. до кредитного договору, пози чальник зобов’язувався щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії. При цьому, в угоді відсутні будь-які приписи щодо закінчення сплати цієї комісії після настання строку повернення кредиту. Відповідно до п.1.37 ч.1 ст.1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунково-касовим обслуговуванням визнаються послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами. Враховуючи, що кредитні кошти, отримані як кредитна лінія, до цього часу не повернуті, на підставі умов кредитного договору та в силу норм Цивільного кодексу України позивач продовжує нараховувати та обліковувати відсотки за користування кредитом, здійснюються операції по перенесення нарахованих відсотків з рахунку поточних відсотків та рахунок прострочених відсотків, суд приходить до висновку, що позивач продовжує здійснювати розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії. В зв’язку з цим заперечення відповідача-1, що сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування має припинитися з настанням строку дії кредитної лінії, тобто 29.12.2005р., судом до уваги не приймається.

За таких обставин позивач правомірно нараховує комісію за розрахункове-касове обслуговування кредитної лінії до повного повернення кредиту.

Разом з тим, при перевірці правильності здіснення розрахунку заборгованості, заявленої до стягнення позивачем в межах даної справи, судом встановлено, що згідно з рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.11.08р. по справі №2-821/2008, яке набрало законної сили з 26.05.2010р., з відповідачів стягнуто борг по відсотках та комісії за період з 30.01.07р. по 30.07.2008р. При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача-1 станом на 30.07.08р., який наданий суду позивачем, день 30 липня 2008р. було враховано при нарахуванні відсотків та комісії. Отже, позивачем при нарахуванні відсотків за користування кредитом та комісії за розрахунково-касове обслуговування за період з 30.07.08р. по 28.06.10р. неправомірно включено день –30.07.08р.

Таким чином, сума відсотків за користування кредитом, які нараховані та підлягали сплаті за період з 01.08.08р. по 28.06.10р. становить 314033грн.98коп. та сума комісії за розрахункове касове обслуговування кредитної лінії за період з 01.08.08р. по 28.06.10р. становить 55417грн.74коп.

28 березня 2005 року в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль”, який в подальшому іменується як “Кредитор”, та Приватним автотранспортним підприємством “Інтрансавтострой” (відповідач-2 у справі), який в подальшому іменується як “Поручитель” укладений договір поруки №010/12/189, відповідно до умов якого сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням боржника – Приватного виробничо-комерційного підприємства “Інтрансавтострой”, які виникають з умов кредитного договору №010/12/189 від 28.03.05р. та всіх додаткових угод до нього, в повному обсязі цих зобов’язань.

Згідно із ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись порукою. Виходячи із змісту даної статті порука є самостійним цивільно-правовим способом забезпечення виконання зобов’язання. Відповідно до ст.553 згаданого Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі. Як вбачається із змісту договору поруки №010/12/189 від 28.03.2005р. поручитель (відповідач-2) зобов’язувався відповідати перед банком в повному обсязі зобов’язань по кредитному договору.

          В силу ст.554 Цивільного кодексу України в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          В п.п.1,2,2.1.,3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя та боржника є солідарною. При цьому умовами договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя саме в тому ж обсязі, що і відповідальність боржника, в тому числі по заборгованості за кредитом, по відсотках, що не суперечить частині 2 статті 554 Цивільного кодексу України, а також по зобов’язаннях, які виникли на підставі додаткової угоди до кредитного договору, зокрема щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії.

          Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачається, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач скористався своїм правом звернення з вимогою виконати зобов’язання до обох солідарних боржників.

Приймаючи до уваги, що відповідачами зобов’язання по поверненню кредиту на момент вирішення даного спору по суті не виконані, кредитні кошти в повному обсязі не повернуті, нараховані за період з 01.08.08р. по 28.06.10р. відсотки за користування кредитом та комісія за розрахунково-касове обслуговування не сплачені, суд доходить висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів є обґрунтованими. Проте, враховуючи допущені позивачем помилки при визначенні періоду заборгованості, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачів підлягає стягненню 314033грн.98коп. боргу по відсотках та 55417грн.74коп. боргу по комісії.           Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.546,553,554,1048,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.25,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши позивача –Відкрите акціонерне товариство ”Райффайзен банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство ”Райффайзен банк Аваль”.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой”, вул.Шевченка, 2-б, смт.Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, (ідентифікаційний номер 24835301, рах.№260085859 в ЧОД ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348) та Приватного автотранспортного підприємства “Інтрансавтострой”, вул.Квітнева, 21, с.Новий Білоус, Чернігівський район (ідентифікаційний код 24839115, п/р 26002525 в ЧОД ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ, вул.Лєскова, 9 (ідентифікаційний код 14245308, рах.№29095744 в ЧОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348) 314033грн.98коп. боргу по відсотках, 55417грн.74коп. боргу по сплаті комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, 3694грн.52коп. держмита та 234грн.61коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

Повний текст рішення підписаний 02 серпня 2010 року.

                     Суддя                                         Т.Г. Оленич