Рішення № 10978277, 29.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

27 липня 2010 року Справа № 6/103

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “АгроСфера Україна”,

вул. Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131,

до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Ічнянський молочно - консервний комбінат”, вул. Вишнева, 4, м. Ічня, 16700,

про стягнення 196571,45 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Волошин О.І., довіреність №226 від 02.03.2010р., Волошина Л.А., довіреність №125/1 від 01.06.2010р.,

від відповідача: Жовотяг Я.В., довіреність №б/н від 01.07.2010р.

Рішення прийнято 29.07.2010р. після оголошеної 27.07.2010р. перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “АгроСфера Україна” подано позов до відкритого акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат” про стягнення 119135,92 грн. пені, 17206,29 грн., що становить 3% річних, 60229,24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відповідачем суми боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки №20/03 від 20.03.2007 року.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує стосовно позовних вимог, посилаючись на наступне. У договорі №20/03 від 20.03.2007р. сторони не визначили період, протягом якого позивач може нараховувати пеню за договором. Зобов’язання за даним договором відповідач повинен був виконати 07.05.2009р., отже нарахування пені позивачем на підставі вищезазначеного договору та вимога про її стягнення з відповідача є безпідставною, незаконною та необґрунтованою. Також відповідач зазначає, що 04.03.2010р. господарським судом винесено ухвалу про розстрочення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. по справі №18/102 в частині стягнення 757210,07 грн. боргу, 7622,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу починаючи з 04.03.2010р. строком на три місяці зі сплатою суми заборгованості у строк до 30-го числа кожного місяця: в перший місяць –378605,04 грн., а також 7622,10 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в другий місяць –189302,52 грн., третій місяць –189302,52 грн. Станом на 28.05.2010р. відповідач повністю добровільно та вчасно виконав ухвалу суду від 04.03.2010р., належним чином сплатив заборгованість перед ТОВ „Агро Сфера Україна”. Отже відповідач вважає, що рішення суду є достатньою правовою підставою визнання факту виключних обставин, за яких відповідачу судом надано можливість відстрочити сплату заборгованості, отже це не є безпідставне користування коштами позивача. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних є абсурдним. Також, посилаючись на ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд припинити провадження у справі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. у справі № 18/102 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера Україна” до відкритого акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат” про стягнення 762210,07 грн. позов задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера Україна” 690000 грн. заборгованості, 23155,55 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 4894,95 грн. три проценти річних з простроченої суми, 39159,57 грн. пені, 7622,10 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р. рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. у справі № 18/102 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р. у справі №18/102 залишено без змін.

24.11.2009р. господарським судом Чернігівської області видано наказ на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р., постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2009р. у справі № 18/102.

21.12.2009р. відділом Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №18/102 від 24.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.03.2010р. розстрочено виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. по справі №18/102 в частині стягнення 757210,07 грн. боргу, 7622,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу починаючи з 04.03.2010р. строком на три місяці зі сплатою суми заборгованості у строк до 30-го числа кожного місяця: в перший місяць –378605,04 грн., а також 7622,10 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в другий місяць –189302,52 грн., третій місяць –189302,52 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. у справі № 18/102 встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання договором поставки №20/03 від 20.03.2007р. в сумі 690000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення умов п.4.2 договору, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми боргу з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що відображається у відсотках річних, за кожен календарний день прострочення платежу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.06.2009р. по справі №18/102 встановлено факт порушення відповідачем умов п.4.2 договору, а саме: відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті отриманого товару в сумі 690000 грн., в зв’язку з чим дана сума боргу і була стягнута рішенням суду.

Також рішенням суду від 18.06.2009р. по справі №18/102 стягнуто з відповідача на користь позивача 23155,55 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 4894,95 грн., що становить 3% річних з простроченої суми та 39159,57 грн. пені за період з 24.01.2009р. по 07.05.2009р.

Підстави припинення зобов’язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, в якій не передбачено такої підстави припинення зобов’язання як прийняття судом рішення.

Виходячи з фактичних обставин справи, умов вищевказаного договору, та враховуючи положення ст. 599 ЦК України, зобов’язання відповідача по оплаті вартості отриманого товару припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає позивач, рішення суду було виконано відповідачем лише в період з 29.03.2010р. по 28.05.2010р., про що свідчить копія листа банку №2-4-4/2931 від 08.06.2010р. про підтвердження надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача від ВАТ „Ічнянський МКК”.

Так, рішення суду у справі №18/102 від 18.02.2009р. було виконано відповідачем 29.03.2010р. в сумі 378605,04 грн., 30.04.2010р. в сумі 189302,52 грн., 28.05.2010р. в сумі 189302,52 грн.

Оскільки відповідач виконав своє зобов’язання в повному обсязі лише 28.05.2010р., позивач звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 119135,92 грн. пені за прострочення платежу у період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р., 17206,29 грн., що становить 3% річних від простроченої суми за період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р., 60229,24 грн. інфляційних втрат за період з червня 2009р. по травень 2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов’язання в сумі 690000 грн., позивач обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення 17206,29 грн., що становить 3% річних від простроченої суми за період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р., 60229,24 грн. інфляційних втрат за період з червня 2009р. по травень 2010р. згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства.

В частині позовних вимог про стягнення 119135,92 грн. пені за прострочення платежу у період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р., суд доходить висновку про те, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

У пункті 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення умов п.4.2 договору покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що відображається у відсотках річних, за кожен календарний день прострочки платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором, укладеним між сторонами, не передбачено право позивача на нарахування пені за кожен день прострочення платежу до моменту повного виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Отже, нарахування пені за період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р. (рішенням суду від 18.06.2009р. стягнуто з відповідача на користь позивача 39159,57 грн. пені за період з 24.01.2009р. по 07.05.2009р.), здійснено позивачем після того як припинилось його право на нарахування пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 17206,29 грн., що становить 3% річних від простроченої суми за період з 18.06.2009р. по 28.05.2010р. та 60229,24 грн. інфляційних втрат за період з червня 2009р. по травень 2010р. В решті позов задоволенню не підлягає.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Ічнянський молочно-консервний комбінат” (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, 16700, код 00381152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АгроСфера Україна” (вул. Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, код 32709007) 17206,29 грн., що становить 3% річних від простроченої суми, 60229,24 грн. інфляційних втрат, 774,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

29.07.10