Рішення № 10978254, 28.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

28.07.10Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"26" липня 2010 року                               Справа № 20/78

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Маріца”

14000, пр. Миру, 310-А, м. Чернігів;

до відповідача: приватного підприємства «Дошир»

14000, пр.Миру,180-А, м. Чернігів;

предмет спору: стягнення 4491,92 грн.;

позивача: Ребенко Є.О.- представник;

відповідача: не з’явився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріца»(далі –ТОВ «Маріца») звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства «Дошир»(далі –ПП «Дошир») про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 4198,72 грн., 3% річних в сумі 71,09 грн., індексу інфляції в сумі 222,11грн..

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.06.2010р. розгляд справи призначено на 15.06.2010р., після чого розгляд справи відкладався до 26.07.2010р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, ухвали від 03.06.2010р. та від 15.06.2010р., направлені за адресою: 14000, пр.Миру,180-А, м.Чернігів, повернулися до суду з поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 17.06.2010р. за №6187664 товариство з обмеженою відповідальністю „Дошир”, знаходиться за адресою: 14000, пр. Миру, 180-А, м.Чернігів.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.06.2009р. між ТОВ «Маріца»та ПП «Дошир»укладено договір поставки № 17/06 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов’язується по заявці покупця поставляти та передати у власність останнього товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, позивачем був переданий відповідачу товар відповідно до накладних: № РН-0003311 від 05.10.2009р. на суму 2851,48грн., №РН-0003467 від 16.10.2009р. на суму 547,42грн., №РН-0003615 від 27.10.2009р. на суму 2431,34грн., №РН-0003626 від 28.10.2010р.на суму 368,48грн., а всього на суму 6198,72грн.. Зазначені накладні підписані представниками та підписи скріплені печатками сторін.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.3.2. Договору, розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом проведення оплати на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою не пізніше 4 днів з моменту поставки окремої партії. По узгодженню сторін викладеному в письмовому документі ця умова може бути змінена.

Отже, у відповідача виник обов’язок оплати накладної від 05.10.2009р. до 10.10.2010р., накладної від 16.10.2009р. до 21.10.2009р., накладної від 27.10.2009р. до 01.11.2009р., накладної від 28.10.2009р. до 02.11.2009р..

Відповідачем здійснено оплату товару з лютого по березень 2010р. на суму 2000,00грн.

Обов’язок щодо повної оплати отриманого товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України і в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 4198,72грн.

Станом на час вирішення спору факт отримання товару відповідачем не спростований, заборгованість перед позивачем не погашена, тому позовні вимоги в частині стягнення 4198,72грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, у позивача виникло право нарахування інфляційних та річних.

Позивачем на суму 4198,72грн. нараховані інфляційні за період з 03.11.2009р. по 27.05.2010р. в сумі 222,11грн. та річні за період з 03.11.2009р. по 27.05.2010р. в сумі 71,09грн.

За перерахунком суду інфляційний за період з 03.11.2009р. по 27.05.2010р. складають 218,40грн., а річні за період з 03.11.2009р. по 27.05.2010р. – 71,09грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

В нарахуванні іншої частини інфляційних слід відмовити.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись с.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Дошир»(14000, пр.Миру,180-А, р/р 26003249904800 в ЧФ АКІБ «Укрсиббанк»м.Чернігів, МФО 351005, код 36338998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца»(14031, м.Чернігів, пр. Миру, 310-А, р/р 26001940000640 у ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк»м.Чернігів, МФО 353014, код 30647630) 4198,72грн. боргу, 218,40грн. інфляційних та 71,09грн. 3% річних, а всього 4488,21грн., а також 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 28 липня 2010 року.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна