Рішення № 109782516, 24.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15585/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представниці позивача - Ейсмонт І.С.;

представниці третьої особи - Цупка К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури до Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа ПП Теплотранс, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури, до відповідача, Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у якій позивач просить суд:

1.Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 №129/2021 Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством Теплотранс на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради.

2.Скасувати незаконне рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 №129/2021 Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством Теплотранс на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує про протиправність рішення виконавчого комітету, яким був встановлений тариф на теплову енергію на опалювальний сезон 2022 року , яка виробляється ПП Теплотранс, у розмірі за межами визначеними законодавством, що порушує основні засади формування тарифів у сфері державного регулювання ціноутворення.

(б) Позиція відповідача

У своєму відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає, що тариф сформований та встановлений у відповідності до законодавства з урахуванням рентабельності підприємства. На думку відповідача, не допускається встановлення тарифів нижче розрахунку економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання та таких, що не враховують собівартість теплової енергії та не забезпечують рентабельність суб`єкта господарювання.

(в) Позиція третьої особи

Позиція представниці третьої особи збігається з аргументами відповідача. Вона також вважає, що економічне обґрунтування тарифу на теплову енергію на опалювальний сезон 2022 року повністю відповідає чинному законодавству та забезпечує рентабельність суб`єкта господарювання.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

07.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

30.01.2022 суд ухвалою залучив третьою особою у справу без самостійних вимог Приватне підприємство Теплотранс.

IV. Обставини, встановлені судом

Основним видом діяльності третьої особи, ПП Теплотранс, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, вироблення теплової енергії. При цьому підприємство експлуатує котельні на твердому паливі з використанням альтернативного джерела енергії - палетів лушпиння соняшника. Свою діяльність підприємство здійснює на підставі ліцензій №1613/А-20185, №1616/А-2018 від 22.12.2018, виданих Одеською обласною державною адміністрацією.

Третя особа, ПП Теплотранс, подала заяву до відповідача про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання та визначила тариф на опалювальний сезон 2022 року, починаючи з 01.01.2022 для котельні Шабівської сільської ради, КНП Білгород-Дністровська ЦРЛ в т.ч. травматологія с.Шабо, у розмірі 3184 грн. за 1 Гкал.

16.11.2021 відповідач, розглянувши заяву Приватного підприємства Теплотранс щодо встановлення тарифів на теплову енергію з використанням альтернативних джерел енергії, вирішив встановити тарифи на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством Теплотранс на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради у розмірі 3184 грн. за 1 Гкал. без податку на додану вартість, у формі рішення №129/2021.

Станом на дату прийняття рішення №129/2021 від 16.11.2021 середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету становив по Одеській області на рівні 1 672,27 грн. за 1 Гкал.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо правомірності спірного рішення, яким встановлений тариф на теплову енергію, зокрема, з огляду на відповідність розміру встановленого тарифу чинному законодавству.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, визначає Закон України Про ціни і ціноутворення №5007- VI від 21.06.2012 .

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про ціни і ціноутворення державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики.

Стаття 6 цього Закону визначає: Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ст.10 Закону України Про ціни і ціноутворення: Суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Визначення терміну Державні регульовані ціни міститься в ч.1 ст. 12 вказаного Закону, зокрема: Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Закон України Про теплопостачання №2633-IV від 02.06.2005 визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання .

Відповідно до абз. сьомого ст.13 даного Закону: До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать [...] встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно з ст.15 Закону України Про теплопостачання державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі [...] регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Зокрема, ст.20 Закону України Про теплопостачання встановлює загальні засади формування тарифіві на теплову енергію. Так, відповідно до абз. першого, четвертого, п`ятого цієї статті:

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

[...] Тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

Отже відповідно до процитованого вище законодавства тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії є регульованими. При цьому порядок встановлення тарифів на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії регулюється абз. четвертим та п`ятим ст.20 Закону України Про теплопостачання.

Крім того, процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії встановлює Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 №232 (далі - Порядок №239).

Пунктом 7 розділу І Порядку №239 встановлено: Розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до п.13 розділу ІІ Порядку №239: Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії заявник подає органу місцевого самоврядування заяву із зазначенням розміру відповідних тарифів згідно із додатком 44 до цього Порядку. До заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії додається розрахунок тарифів, здійснений для відповідної категорії споживачів («бюджетні установи та організації», «населення»), та підтвердні матеріали:

1) пояснювальна записка щодо потреби встановлення тарифів, що містить пояснення до здійсненого заявником розрахунку (довільна форма);

2) інформація про суб`єкта господарювання (заявника) із зазначенням відомостей про наявність у нього ліцензій на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, кількості споживачів у розрізі їх категорій, переліку цих споживачів із зазначенням їх місцезнаходження / місця проживання, системи оподаткування суб`єкта господарювання, особливостей виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, контактної інформації заявника тощо (довільна форма);

3) копії установчих документів (статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань тощо).

Вимоги щодо комплекту документів, які визначено у пунктах 1-3 цього розділу, не застосовуються до суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення.

Відповідно до п.4 розділу IV Порядку №239: Особливості порядку та строків розгляду органами місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії, визначено статтею 20 Закону України «Про теплопостачання».

З огляду на додаток №44 до Порядку №239, у якому встановлюється форма заяви, яка подається до органу місцевого самоврядування для встановлення тарифу на теплову енергію суб`єктом господарювання у випадку, якщо він здійснює її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, тариф розраховується відповідно до частини четвертої - п`ятої статті 20 Закону України "Про теплопостачання".

Отже з сукупного аналізу вказаних норм права суд робить висновок, що для суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, тариф розраховується на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, або у випадку відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, тарифи встановлюється на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Звертаючись до фактів цієї справи, суд встановив, що відповідач експлуатує котельні, використовуючи пелети з лушпиння соняшника, що є альтернативним джерелом енергії. Тобто він здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Вказаний факт підтверджують усі учасники справи.

Оскільки відповідно до розрахунку середньозважений тариф станом на дату прийняття спірного рішення за 1 Гкал разом з ПДВ складав 1806,0516 грн, встановлення відповідачем тарифу розмірі 3184 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) є порушенням вимог абз. четвертого, п`ятого ст. 20 Закону України Про теплопостачання.

При цьому суд не погоджується з аргументами відповідача та третьої особи, що застосування вказаного розрахунку позбавляє необхідність враховувати економічно обґрунтовані витрати підприємства на виробництво, транспортування та постачання та не забезпечує рентабельність суб`єкта господарювання, оскільки відповідно до ст.15 Закону України Про ціни і ціноутворення встановлює гарантії суб`єктам господарювання.

Зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті: Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Таким чином, суд робить висновок про задоволення позовних вимог позивача.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України: При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки впродовж судового розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, а експертизи не проводилися, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 №129/2021 Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством Теплотранс на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради.

3.Скасувати незаконне рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 №129/2021 Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством Теплотранс на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39).

Відповідач: Виконавчий комітет Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (ЄДРПОУ 04378043, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с.Шабо, вул. Центральна, 63).

Третя особа: ПП Теплотранс (код ЄДРПОУ 42513723, 67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Мінська,12).

Повний текст рішення складений та підписаний 24.03.2023.

Суддя Оксана БОЙКО