Рішення № 10978155, 26.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

22 липня 2010 року Справа № 6/115

За позовом: відкритого акціонерного товариства „Базис”,

вул. Любецька, 70, м. Чернігів, 14000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Містторг-2009”,

вул. Любецька, 28, м. Чернігів, 14017

про стягнення 121228,02 грн.

                               Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Лавська З.В., довіреність №338/05 від 21.07.2010р.,

від відповідача: не з’явився.

Відкритим акціонерним товариством „Базис” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Містторг-2009” про стягнення 121228,02 грн. боргу, в тому числі 96320,00 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором поставки №714/111 від 14.05.2009р.; 21722,33 грн. пені та 3185,87 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 15.06.2010р. по 29.06.2010р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача пояснив, що в позовній заяві була зроблена помилка в даті при нарахуванні пені та 3% річних; насправді розрахунок пені та 3% річних проводився з 15.06.2009р. по 29.06.2010р. (відповідно до розрахунку ціни позову). Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи; причини неявки суду не повідомлено.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством „Базис” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Містторг-2009” (покупець) укладено договір поставки №714/111, згідно якого постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність покупцеві товар, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов’язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Договір вважається дійсним до кінця наступного календарного року на тих самих умовах при відсутності письмового попередження про його припинення будь-якою із сторін не пізніше ніж за 14 днів до закінчення строку дії договору. (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару: товари зазначені в накладних.

Згідно п. 3 договору ціна одиниці товару і загальна вартість партії товару, а також вартість тари узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку і вказується в накладних. Загальна сума договору визначається та відповідає загальній грошовій сумі поставленого на умовах даного договору товару.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу постачальника протягом 30 календарних днів після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору поставки №714/111 від 14.05.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 107280,00 грн. згідно товарно-транспортної накладної № ЕС-0051707 від 14.05.2009р.

Поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності серії ЯОШ №438102 від 14.05.2009р., про що свідчить підпис представника та печатка ТОВ „Містторг” на товарно-транспортній накладній.

Відповідачем частково оплачено вартість товару, отриманого 14.05.2009р., на загальну суму 10960,00 грн., що підтверджується виписками банку та актом звірки станом на 14.06.2010р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін. Також згідно листів відповідача, в яких останній просить в зв’язку з помилково вказаним призначенням платежу призначення платежу в платіжних дорученнях №№ АО113YF9X8 від 13.01.2010р. на суму 132,00 грн., NOVQ743689 від 15.01.2010р. на суму 132,00 грн., NOVQ754209 від 18.01.2010р. на суму 132,00 грн., NOVQ749217 від 19.01.2010р. на суму 132,00 грн. –на загальну суму 528,00 грн., платіжних дорученнях №№ NOXQE58458 від 01.02.2010р. на суму 132,00 грн., 91214TBT1W від 14.12.2009р. на суму 500,00 грн., NOXQE38492 від 15.04.2010р. на суму 500,00 грн. –зарахувати як оплату за товар, отриманий по ТТН №БС-0051707 від 14.05.2009р.

Позивачем 15.06.2010р. направлялась відповідачу претензія №229/05 з вимогою сплатити борг в сумі 96320,00 грн.

Відповідач в листі від 15.06.2010р. суму боргу в розмірі 96320,00 грн. визнав, проте зазначив, що погасити дану заборгованість не має можливості у зв’язку з відсутністю коштів.

Позивачем заявлено до стягнення 96320,00 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором поставки №714/111 від 14.05.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №714/111 від 14.05.2009р. визначений строк виконання зобов’язання –протягом 30 календарних днів після отримання товару.

Таким чином позивач поставив товар, а відповідач прийняв на себе обов’язок розрахуватись за нього у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого позивачем в травні 2009р.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 96320,00 грн.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення в позовній заяві 21722,33 грн. пені за період з 15.06.2009р. по 29.06.2010р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нарахована пеня, від несплаченої суми платежу, строк оплати якого минув, за кожний день прострочення.

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”.

Проте, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню пеня за період прострочення платежу з 15.06.2009р. по 15.12.2009р. в сумі 11159,18 грн. В частині стягнення пені в сумі 10563,15 грн., нарахованої понад строк шість місяців і заявленої до стягнення позивачем, слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 3185,87 грн. 3% річних за період з 15.06.2009р. по 29.06.2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Суд дійшов висновку, що позивачем в позовній заяві згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення 3185,87 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати вартості товару, поставленого по договору, не надав.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов’язання, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 110665,05 грн., в тому числі 96320,00 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором поставки №714/111 від 14.05.2009р.; 11159,18 грн. пені та 3185,87 грн. 3% річних.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 10563,15 грн., яка була нарахована та заявлена до стягнення позивачем у позовній заяві, слід відмовити.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Містторг-2009” (вул. Любецька, 28, м. Чернігів, 14017, код 36339347, р/р 2600022700200 в АТ Укрсиббанк м. Чернігів, МФО 351005) на користь відкритого акціонерного товариства „Базис” (вул. Любецька, 28, м. Чернігів, 14017, код 14231737, р/р 26006301830177 в філії „Чернігівське центральне відділення Промінвестбанку”, МФО 353456) 96320,00 грн. основного боргу, грн. пені, 3185,87 грн. 3% річних, 1106,65 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

26.07.10