Рішення № 10977982, 20.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

20.07.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

14 липня 2010р.           справа №15/112

Позивач: Приватне підприємство „Кім Сервіс-Стандарт”, вул.Шевченка, 42, оф. 4, м.Чернігів, 14000

Відповідач:          Закрите акціонерне товариство „Інтерліс”, вул. Ціолковського 11, м. Чернігів, 14001

Про стягнення заборгованості 24412,25 грн.

                                                   Суддя Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Хоменко С.М. довіреність №б/н від 14.06.10р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, в якому позивач просить суд стягнути з заборгованість з оплати наданих послуг на загальну суму 19440грн., пеню 4972,25грн., відповідно до умов договору на охорону об’єкта №5/12 від 21.12.2007року.

14.07.2010року представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву від 14.07.2010року про доповнення позовних вимог, в якій просить доповнити позовну заяву позовною вимогою наступного змісту: стягнути з ЗАТ „Інтерліс” на користь позивача ПП „Кім Сервіс Стандарт” судові витрати (витрати на послуги адвоката) в сумі 4000грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджує поштове повідомлення від 10.06.2010року №1400601644772, яке міститься в матеріалах справи №15/98.

Відповідач відзив на позов не надав. Повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

          Нез’явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №5/12 від 21.12.07р. на охорону об’єкта. Відповідно до п.1.1. договору замовник (відповідач по справі), а „Охорона” (позивач по справі) приймає на себе обв’язки по здійсненню всього комплексу охоронних послуг „Об’єкта” та забезпечення охорони громадського порядку на „Об’єкті”, що розташований за адресою м.Чернігів, вул.Ціолковського, 11 з 09.00год. до 09.00год. цілодобово.

Відповідно до п.2.1. сума оплати за одну годину охорони визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (Додаток 1 до договору) і визначається на підставі розрахунку. Відповідно до п.2.2. оплата за фізичну охорону відповідно до визначених тарифів та обсягу послуг здійснюється по поданню рахунку та Акту виконаних робіт не пізніше 05 числа поточного місяця.

Згідно Протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток №1 до договору), який підписаний сторонами 21.12.07р., ціна за надання послуг становить 04грн.50коп. за кожну годину охорони ПП „Кім сервіс-Стандарт” в особі одного охоронця.

У відповідності до п.2.3 договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору. В разі виникнення між сторонами спору щодо кількості відпрацьованого працівниками „Охорони” часу-його обсяг визначається відповідно книги нарядів, що ведеться в підрозділі „Охорони”.

Згідно п.3.2.7 договору відповідач зобов’язався своєчасно вносити плату за послуги „Охорони”.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу вказані в договорі послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, надання послуг, копії яких подані позивачем до матеріалів справи, за січень 2007р. №ОУ-0000001 на суму 6696,00грн, за лютий 2007р. №ОУ-0000017 на суму 6048,00грн., за березень 2007р. №ОУ-0000025 на суму 6696,00грн.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у п.2.2. договору сторони встановили, що оплата за фізичну охорону відповідно до визначених тарифів та обсягу послуг здійснюється по поданню рахунку та Акту виконаних робіт не пізніше 05 числа поточного місяця.

Позивачем надані, а відповідачем отримані рахунки-фактури на оплату послуг охорони №СФ-0000004 від 31.01.09р. на суму 6696,00грн., №СФ-0000015 від 28.01.09р. на суму 6048,00грн., №СФ-0000023 від 31.03.09р. на суму 9871,60грн.

Як свідчать матеріали справи, копія двостороннього акту звірки розрахунків за 21.12.07р. по 30.04.2010року, загальна сума заборгованості на 30.04.2010року становила 19 440,00грн.

Лист-повідомлення позивача від 23.04.10р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст..33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем на день розгляду справи не подано суду доказів добровільної сплати заборгованості за послуги охорони.

Згідно діючого законодавства зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за надані послуги не розрахувався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 19 440,00грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4972,25грн.

Відповідно до п.4.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об’єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої сплати за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, суд доходить висновку, що позивачем невірно вказаний період стягнення пені і з відповідача необхідно стягнути пеню, яка нараховується на суму заборгованості 6696,00 за січень 2009року і становить 776,55грн. за період з 06.03.2009 по 06.09.2009; на суму заборгованості 6048,00грн. за лютий 2009року і становить 680,02грн. за період з 06.04.2009року по 06.10.2009року; на суму заборгованості 6696,00грн. за березень 2009року і становить 620,80грн. за період з 06.05.2009року 06.11.2009року. Загальна сума пені за вказаний період становить 2077,37.

Суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені з відповідача підлягають частковому задоволенню. Стягнути з відповідача пеню в розмірі 2077,37грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.07.2010року представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву від 14.07.2010року про доповнення позовних вимог, в якій просить доповнити позовну заяву позовною вимогою наступного змісту: стягнути з ЗАТ „Інтерліс” на користь позивача ПП „Кім Сервіс Стандарт” судові витрати (витрати на послуги адвоката) в сумі 4000грн.., які були сплачені позивачем адвокату Хоменко С.М. за договором про надання адвокатських послуг від 14.06.10.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору від 14.06.10 про надання адвокатських послуг за яким Адвокат ( Хоменко С.М.) прийняв на себе зобов’язання на представництво інтересів Замовника ( Позивача ) та надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах з усіма правами захисника, сторони у справі, представника замовника, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, скарг в порядку повторної касації та в порядку виключного провадження, представництво інтересів клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини, зміну меж апеляції, предмета та підстави позовних вимог, укладання мирової угоди, оскарження рішень судів всіх інстанцій по кримінальним, цивільним, адміністративним та господарським справам, які розглядаються з участю клієнта в судах, незалежно від їх юрисдикції. Також в обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано акт прийоми виконаних робіт з розрахунком витраченого адвокатом часу від 14.06.2010року та видатковий касовий ордер від 14.06.2010року на суму 4000,00грн. на ім’я Хоменко С.М.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь

адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Відповідно до п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.06 по справі за позовом “Двойних проти України” заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейького суду з прав людини”.

Відповідно до п. 12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За загальним правилом, яке встановлено ч.1 ст.33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із акта прийому виконаних робіт ( наданих послуг ) від 14.06.10 в ньому не зазначено час, який потрачено адвокатом на вивчення аналізу діючого законодавства, судової практики.

Договір про надання адвокатських послуг та акт прийомки виконаних робіт з розрахунком витраченого адвокатом часу підписані 16.06.2010року. тобто до укладення договору з адвокатом

Матеріалами справи не підтверджується направлення адвокатом складання та направлення до суду позовної заяви, яка підписана 07.06.2010року та отримана судом 08.06.2010року, тобто до укладення договору з адвокатом.

Отже, заявлена до стягнення сума адвокатських послуг в 4 000 грн. є явно завищеною.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1075,87 грн. ( 5% від суми задоволених позовних вимог ).

Керуючись ст. 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Інтерліс”, (вул. Ціолковського 11, м. Чернігів, 14001) р/р 2600301762139 в філії ВАТ „Укрексімбанк” м.Чернігова, МФО 353649, код 32094901) на користь Приватного підприємства „Кім Сервіс-Стандарт”, (вул.Шевченка, 42, оф. 4, м.Чернігів, 14000) р\р 26001005437001 у філії „ХД” ПАТ „Індекс-Банк” м.Чернігова, МФО 650619 код 34338776) 19440,00грн. боргу, 2077,37грн пені, 1075,87грн. на послуги адвоката, 215,17 грн. державного мита та 208 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову-відмовити.

Суддя           Ю.В.Федоренко