Ухвала суду № 109779664, 24.03.2023, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/80/23

1-кп/706/69/23

У ХВ АЛ А

24 березня 2023 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Христинівці Черкаськоїобласті клопотаннякерівника Уманськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умані Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який працює в ТОВ «ШРБУ 48» водієм автотранспортних засобів в колоні автомобільній та який зареєстрований по АДРЕСА_1 , а фактично проживає по АДРЕСА_2 , визнаного таким, що немає судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Христинівському районному суді знаходиться кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без застосування застави, мотивуючи тим, що на даний час існують ризики, а саме: можливість переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а у межах продовженого строку тримання під вартою справа не може бути розглянута.

Потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення цього клопотання.

Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без застосування застави. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без застосування застави, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Дія попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 26.03.2023 р. Клопотання прокурором подане 24.03.2023 р. у судовому засіданні, тобто за два дні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Тобто, клопотання подане з порушенням вимог ч. 1 ст. 199 КПК України.

Крім того, суд вважає, що наведений у клопотанні прокурора ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, однак зі спливом часу зменшився. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, відпав, оскільки потерпілий вже допитаний у судовому засіданні. Ризики, передбачені п. п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Хоча ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, але з огляду на тривалий час перебування ОСОБА_6 в СІЗО та те, що реалізація цього ризику зменшилась, крім того, прокурором змінене обвинувачення ОСОБА_6 , в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням з ч. 3 ст. 135 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, у судовому засіданні досліджені всі докази у справі, обвинувачений має постійне місце проживання, проживає у незареєстрованому шлюбі, має постійне місце роботи, тому суд вважає недоцільним продовжувати тримання відносно останнього під вартою і приходить до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Єлоєв проти України» згідно яких після сплину певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі і суд зобов`язаний розглянути можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Тривалість тримання під вартою може бути виправдана за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст.181 КПК України).

При зміні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту судом враховані обставини, в т.ч. особу обвинуваченого, ту обставину, що з огляду на тривалий час перебування ОСОБА_6 в СІЗО та те, що реалізація ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилась, крім того, прокурором змінене обвинувачення ОСОБА_6 , в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням з ч. 3 ст. 135 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, у судовому засіданні досліджені всі докази у справі, обвинувачений має постійне місце проживання, проживає у незареєстрованому шлюбі, має постійне місце роботи.

Крім того, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт відносно обвинуваченого, суд враховує положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу, зокрема, - у виді нічного домашнього арешту.

Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ "Строган проти України", № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p.

Крім того, в рішенні по справі "Осипенко проти України", №. 4634/04, §§ 77 і 79, 9 листопада 2010 року), вказано, що з плином часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою. Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції».

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який заявив клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Тобто, саме прокурором в процесі повинні бути надані такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.

Суд в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява № 16437/04) від 14.02.2008 р. зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно з постановою № 14 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 не вказав на будь-які дії, вчиненні ним, які б свідчили про його наміри незаконно вплинути на потерпілого у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту здатний у повній мірі забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього обов`язків на даній стадії кримінального провадження, є співмірним з існуючим ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Даний запобіжний захід сприятиме запобіганню спробам переховуватись від суду та є менш суворим ніж тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 199, 331, 370, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на нічний домашній арешт строком на 60 днів, заборонивши йому з 20 години до 06 години наступного дня залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважати датою закінчення дії ухвали 22 травня 2023 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов`язати:

- прибувати до суду за першим викликом;

-не залишати з 20 години до 06 години наступного дня місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду(крім випадків необхідності прибуття в укриття, в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану);

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/чи роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.

Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 202 КПК України підлягає негайному звільненню з-під варти та зобов`язаний невідкладно прибути до місця свого проживання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Суддя ОСОБА_1