Рішення № 10977851, 29.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

29.06.10

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24.06. 2010 справа № 5/15

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця

ОСОБА_1

02091, АДРЕСА_1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліл”

14001, провулок Стаханівців, 9-А, м. Чернігів,

предмет спору: про стягнення 36375,21грн

Суддя А.В.Романенко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 14.06.2010, представник.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліл” про стягнення 33 194грн заборгованості за поставлений товар, 3% річних в розмірі 592,03грн, 2 489,52грн інфляційних втрат, 66,38грн штрафу та 33,28грн пені згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2009, а також 363,75грн державного мита та 236грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського судового процесу.

Надіслані, на зазначену у позовній заяві адресу відповідача, ухвали господарського суду Чернігівської області від 02.06.2010 про порушення провадження у справі та від 15.06.2010 про відкладення розгляду справи, повернулись до суду не врученими, з відміткою поштового відділення на конверті: „...за зазначеною адресою не проживає”.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 15.06.2010 представниками позивача на вимогу суду, в підтвердження позовних вимог, було надано оригінали рахунку-фактури № СФ-47 від 06.10.2009 та податкової накладної №66 від 07.10.2009, які залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.06.2010 представник позивача підтримав свої позовні вимоги та на вимогу суду надав витяг з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 561812 станом на 21.06.2010, яким підтверджено юридичну адресу відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліл”: провулок Стаханівців, 9-А, м. Чернігів, 14001.

Приймаючи до уваги, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 02.06.2010 про порушення провадження у справі та ухвала суду від 15.06.2010 про відкладення розгляду справи були направленні на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, точність якої підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.06.2010, доданим до матеріалів справи, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом участі в господарських засіданнях та іншими процесуальними правами не скористався.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

01.10.2009 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу (далі Договір), який за своєю правовою формою є договором поставки.

Частиною першою ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач взяв на себе зобовязання передати належний товар (ДСП та ДВП шліфоване) у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору продавець зобовязаний передати товар покупцю в повному обсязі. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару /оплати/, що оформляється видатковою накладною /актом прийому-здачі/.

На виконання умов вказаного Договору позивач передав відповідачеві у власність товар (ДСП шліфована 2800*2070*16мм1С) на суму з ПДВ 33 194грн, що підтверджується видатковою накладною від 07.10.2009 за №РН0000063, копія якої додана до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю від 07.10.2009 за №25 виданої на імя ОСОБА_3 на отримання цінностей за рахунком-фактурою №СФ-47 від 06.10.2009.

Пунктами 4.2 та 4.3. Договору передбачено, що покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту прийому товару покупцем. Платіжне зобовязання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Таким чином, за отриманий по видатковій накладній від 07.10.2009 №РН0000063 товар, відповідач зобовязаний був розрахуватись до 12.10.2009 включно.

Із матеріалів вбачається справи, що відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати поставленого товару згідно умов Договору в строк не виконав, вартість поставленого товару на суму 33194 грн не сплатив.

Пунктом 4.4. Договору передбачено повернення товару постачальнику у строк, що не перевищує 7 календарних днів, з дати закінчення терміну оплати, якщо покупець немає можливості оплатити поставлений товар у визначений Договором термін. При цьому товар, що повертається, повинен відповідати всім вимогам щодо якості.

Позивач направив відповідачу претензію від 17.11.2009, копія якої додана до матеріалів справи, з проханням здійснити оплату за поставлений товар на суму 33 194грн, а також повідомив відповідача про нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобовязань.

Гарантійним листом від 25.11.2009 за вих.№73, відповідач, посилаючись на непередбачені обставини (не перерахування грошових коштів в договірні строки бюджетним контрагентом через казначейство) просить відстрочити кінцевий розрахунок за одержаний товар до 30.12.2009.

На день подачі позову (02.06.2010) відповідач свої зобовязання по Договору не виконав. Заборгованість за поставлений товар позивачу не перерахував, відповідно до п. 4.4. Договору поставлений товар не повернув.

Основна заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару становить 33 194грн.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 13.10.2009 по 17.05.2010 3% річних в розмірі 592,03грн та інфляційні витрати в розмірі 2489,52грн.

Пунктом 6.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення договірних зобовязань сторони несуть відповідальність визначену даним Договором та чинним законодавством.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджена прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення за період з 13.10.2009 по 17.05.2010 3% річних та інфляційних витрат є обґрунтованими, але приймаючи до уваги, що позивачем при їх розрахунку було допущено арифметичну помилку, відповідно 3% річних підлягають стягненню у сумі 589,31грн та інфляційні втрати в сумі 2223,99грн.

У звязку простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 33грн. 28коп. пені за період прострочки з 13.10.2009 по 13.04.2010.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Статтями 231 та 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,2% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла не момент прострочення), за кожний день прострочення.

Оскільки п.6.4. Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,2% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла не момент прострочення), за кожний день прострочення, та матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 33,28 грн пені за період прострочки з 13.10.2009 по 13.04.2010 є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодекс України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пунктом 6.5. Договору сторони передбачили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність в вигляді штрафу в розмірі 0,2% від ціни товару, зазначеної в п. 4.1. Договору. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 66,38грн штрафу.

Відповідач належним чином не обґрунтував невиконання ним зобовязань щодо оплати отриманого товару та належних доказів неможливості здійснення оплати позивачу не надав, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд, з урахуванням зазначеного вище, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню в частині стягнення 33 194грн заборгованості за поставлений товар, 3% річних в розмірі 589,31грн, 2223,99грн інфляційних втрат, 66,38грн штрафу та 33,28грн пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 361,06грн витрат по сплаті держмита та 234,25грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліл”, провулок Стаханівців, будинок 9-А, м. Чернігів, 14001 (п/р 26005184615100 в ЧФ АКИБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний номер 35956163) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 02091 (п/р НОМЕР_1 в ВАТ „УПБ” м. Київ, МФО 300205, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) 33 194грн. боргу, 3% річних в розмірі 589,31грн, 2223,99грн інфляційних втрат, 66,38грн штрафу, 33,28грн пені, 361,06грн витрат по сплаті держмита та 234,25грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням судовим рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко