Рішення № 10977703, 07.04.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

29 березня 2010 року                                                                       Справа № 19/32

Позивач:          Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, вул. Лескова, 9 м. Київ, 01011,

в особі           Чернігівської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль”, пр-т. Перемоги, 21, м. Чернігів, 14017.

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой”, вул. Шевченка, 2-б, смт. М-Коцюбинський, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552; поштова адреса: вул. Квітнева, 21, м. Чернігів, 14026.

Про:          стягнення 429783,70 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Слісаренко Л.Л., довіреність № 92 від 16.11.2009 року,

від відповідача: Ведмідь Н.Г., довіреність № 341 від 28.12.2009 року.

Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернігівської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” (далі - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” (далі –ТОВ „Інтрансавтострой”) про стягнення заборгованості у розмірі 429783,70 грн.

До початку судового засідання, 16.02.2010 року, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з надання можливості зібрати докази у справі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено, розгляд справи відкладено на 18.03.2010 року.

У судовому засіданні, 18.03.2009 року, відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області.

В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач посилається на ту обставину, що на час розгляду справи виконавче провадження по примусовому виконанню судових рішень Чернігівського районного суду, по яким позивач нараховує 3% річних та інфляційні нарахування, знаходяться на примусовому виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, а тому рішення у даній справі може вплинути на його права та обов’язки.

Розглянувши заявлене клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Крім того, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодного обґрунтування того, які саме права або обов’язки відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, можуть зачіпатися рішенням у даній справі.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про залучення третіх осіб у справі та про його відхилення.

24.03.2010 року, в судовому засіданні, представник позивача надав відзив на позов. В поданому відзиві відповідач заперечує проти стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ту обставину, що оскільки п.1.2 кредитним договору №010/12/189 від 28.03.2005 року встановлено відсотки за користування кредитними коштами (17%), то стягнення з відповідача додатково 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Крім того, відповідач посилається на відсутність його вини у несплаті суми заборгованості, оскільки він позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном через арешт, в процесі примусового виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

28.03.2005 року між Акціонерним поштово –пенсійним банком „Аваль” в особі Чернігівської обласної дирекції „АППБ „Аваль” і Приватним виробничо - комерційним підприємством „Інтрансавтострой” укладено договір № 010/12/189 про відкриття кредитної лінії у сумі 2000000,0 грн., із сплатою 17 % річних, строком до 25.12.2005 року (далі –Договір).

21.04.2006 року та 14.10.2009 року змінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен банк Аваль”( протокол № 3б-45 від 14.10.2009 року).

30.01.2006 року, приватне виробничо –комерційного підприємство „Інтрансавтострой” перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” (далі –ТОВ „Інтрансавтострой”).

Відповідно до п.1 Договору, Банк (Кредитор) відкриває ПВКП „Інтрансавтострой” (Позичальнику) кредитну лінію у сумі 2000000,0 грн.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав і надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 2000000,0 грн.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

В порушення умов Договору відповідач з липня 2005 року не сплачує платежі за кредитним договором, кредит своєчасно не погасив.

У зв’язку з наведеним позивач звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області із позовом до ТОВ „Інтрансавтострой” та гр. Галенка О.Г. про стягнення заборгованості.

Рішенням від 07.08.2006 року стягнуто з ТОВ „Інтрансавтострой” та гр. Галенка О.Г. в солідарному порядку на користь позивача 2272675,76 грн. боргу та видано виконавчий лист.

Рішенням від 05.04.2007 року стягнуто з ТОВ „Інтрансавтострой” та гр. Галенка О.Г. в солідарному порядку на користь позивача 268600,33 грн. боргу та видано виконавчий лист.

Однак, на момент звернення до господарського суду із позовом, борг ТОВ „Інтрансавтострой” оплачено лише частково, і заборгованість перед Банком склала 259390,62 грн. за виконавчим листом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2007 року та 327486,98 грн. за виконавчим листом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.10.2006 року.

Заборгованість у розмірі 259390,62 грн. за виконавчим листом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2007 року оплачена ТОВ „Інтрансавтострой” лише 28.03.2010 року.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом.

На момент подання позову до суду відповідачем заборгованість не погашена, зобов’язання належним чином не виконано, а тому позивачем правомірно нараховані інфляційні та проценти річних.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Розглянувши заперечення відповідача проти застосування відповідальності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із наведених норм, проценти встановлені у п. 1.2 кредитного договору є платою за правомірне користування кредитними (чужими) коштами.

Разом з тим, ст. 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність боржника у вигляді сплати трьох процентів річних у разі прострочення виконання грошового зобов’язання, тобто за неправомірне користування чужими коштами.

Відтак, проценти за користування чужими коштами та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання мають різну правову природу та підстави нарахування.

Крім того, не приймається судом до уваги посилання відповідача на відсутність його вини у несплаті суми заборгованості, оскільки він позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном через арешт, в процесі примусового виконання рішення суду.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідачем не надано суду жодного доказу того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання по кредитному договору. Крім того, в матеріалах справи наявні докази затягування відповідачем виконавчого провадження з виконання рішень суду від 07.08.2006 року та від 05.04.2007 року, як то оскарження дій державного виконавця, оскарження права власності на майно що підлягає реалізації у примусовому порядку, тощо.

Також, слід зазначити, що згідно ст. 617 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 53670,0 грн. та інфляційні нарахування в сумі 376016,99 грн. за період з 03.10.2006 року по 25.01.2010 року.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4296,0 грн. державного мита та 235,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 536, 614, 617, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой”, вул. Шевченка, 2-б, смт. М-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівської області, поштова адреса: вул. Квітнева, 21, м. Чернігів, 14026, (р/р № 260085859 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348, код 24835301) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, в особі Чернігівської обласної дирекції АТ „Райффайзен банк Аваль”,, пр-т. Перемоги, 21, м. Чернігів, 14017, (р/р № 29095744 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348, код 14245308) 376016,99 грн. інфляційних нарахувань, 53670,0 грн. процентів річних, 4296,0 грн. державного мита та 235,95 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Рішення підписано: 06.04.2010 року

Суддя Л.Р. Кочергіна

07.04.10