Рішення № 10977498, 31.08.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2010 р.Справа № 9/1408-10 За позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" м. Черкаси

до Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс"Поділля" Відкритого акціонерного

товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України" смт. Сатанів

Городоцького району

про стягнення 281,89 грн. пені та 129,11 грн. 17% річних

Суддя Олійник Ю.П.

Представники :

від позивача - не приймав участі,

від відповідача - Свіщова М.О. –за дор. від 30.08.10

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 2800,50 грн. боргу за договором поставки від 13.08.09 №354-У на підставі ст.ст.509, 256, 530, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості згідно платіжнх доручень від 30.07.10 №471 на суму 2000грн. та від 04.08.10 №435 на суму 800,50грн.

Ухвалою суду від 18.08.10 прийнято уточнення позовних вимог згідно ст.22 ГПК України , згідно якого позивач просить стягнути з відповідача пеню –281,89 грн., 17% річних –129,11 грн., а також просить відшкодувати витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 144,42 грн., 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. інформаційних послуг, сплачених за позовною заявою.

Позивач у надісланому до суду клопотанні від 25.08.10 просить розглядати справу без участі повноваженого представника та підтримує позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 281,89грн. пені, 129,11грн. річних та судових витрат.

Представником відповідача у судовому засіданні подане клопотання про зменшення пені та звільнення від судових витрат у зв'язку із погашенням заборгованості.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено:

Між стронами підписаний договір поставки від 13.08.09 №354-У, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця, продукти харчування, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах данного договору. Згідно п. 1.2 договору загальна сума товару, що передається, ціна одиниці, кількість, дата відвантаження зазначаються у накладній, яка є невід'ємною частиною данного договору. Згідно п.4.2 договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3150,50грн. за видатковою накладною №УФ-0498923. Відповідач 30.06.10 за одержавний товар розрахувався частково на суму 350грн., у зв'язку з чим на дату подання позову заборгованість перед позивачем становила 2800,50грн,

Після подання позову до суду відповідачем в повному обсязі погашена заборгованість в сумі 2800,50грн. (зокрема, 30.07.10 –2000грн., 04.08.10 - 800,50грн.).

На підставі п. 5.2 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 281,89 грн. за період з 30.04.10 по 04.08.10 та 17% річних в розмірі 129,11грн.

Досліджуючи матеріали справи та оцінюючи їх у сукупності, враховується наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Позивач виконав умови договору, поставивши відповідачу товар на суму 3150,50грн. відповідач розрахувався за одержаний товар, проте з порушенням установленного договором терміну, у зв'язку з чим виникло прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п. 5.2 договору при порушенні покупцем строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми просроченого платежу за кожний день прострочення платежу до фактичного розрахунку, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

У зв'язку з цим позивачем нарахована пеня з 30.04.10 по 30.06.10 на суму 3150,50грн. в розмірі 106,93грн., з 01.07.10 по 30.07.10 на суму 2800,50грн. в розмірі 43,77грн. та з 30.07.10 по 04.08.10 на суму 800,50грн. в розмірі 2,08грн. згідно поданого розрахунку всього на суму 281,89грн.

Судом враховується, що позивачем невірно визначений період прострочення заборгованості. Так, згідно проведенного судом перерахунку правомірно заявленною до стягнення є пеня з 01.05.10 по 30.06.10 на заборгованість в сумі 3150,50грн. в розмірі 104,96грн., з 01.07.10 по 30.07.10 на заборгованість в сумі 2800,50грн. в розмірі 40,20грн., з 31.07.10 по 04.08.10 на заборгованість в сумі 800,50грн. в розмірі 1,86грн. Всього на суму 147,02грн.

Однак, при стягнення пені судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із вищезазначеного та враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу і клопотання про зменшення пені, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 17% річних, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 50,00грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені у цій сумі підлягають задоволенню, а у решті –відмові.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 5.2 договору позивачем нараховані 17% річних з 01.05.10 по 04.08.10 в розмірі 129,11грн. При цьому нарахування проведені в межах максимально можливого розміру. Тому позовні вимоги щодо стягнення 17 % річних визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. інформаційних послуг та витрат, пов’язаних з розглядом справи в сумі 144,42 грн. (витрати на проїзд згідно проїзних документів №235133 та №235135 на поїзд Черкаси-Хмельницький та Хмельницький-Черкаси).

Згідно п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Приймаючи до уваги, що витрати на проїзд не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, у їх відшкодуванні з відовідача належить відмовити. Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2005р. по справі №15/8.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача, враховуючи, що спір доведений до суду по причині винних направомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 47, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" м. Черкаси до Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс "Поділля" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України" смт. Сатанів Городоцького району про стягнення 281,89 грн. пені та 129,11 грн. 17% річних задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприєсмтва "Оздоровчий комплекс"Поділля" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" смт. Сатанів Городоцького району (код 34891341) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" м. Черкаси (вул.Берегова.4-а, код 32268131) 50,00 грн. ( п'ятдесят гривень 00 коп.) пені, 129,11 грн. ( сто двадцять дев’ять гривень 11 коп.) 17% річних , 102,00 грн. ( сто дві гривні 00 коп. ) відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      

Повне рішення складено 31.08.2010р.

Віддруковано 3 примірники:

1 –до справи,

2 - позивачу,

3 –відповідачу,