Ухвала суду № 109774217, 24.03.2023, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/155/23

№ пров. 2/697/185/2023

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24.03.2023 р. м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту та визнання права на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту та визнання права на спадщину за законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбачені Цивільним Кодексом України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства у зв`язку з чим, ухвалою суду від 30.01.2023 вказану позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Зокрема, в ухвалі суду зазначено про необхідність усунення наступних недоліків:

- уточнення контактних даних та адресу фактичного місця проживання та реєстрації відповідача ОСОБА_2 ;

- здійснення нотаріально посвідченого перекладу позовної заяви з додатками;

- надання доказів на підтвердження сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. або надання доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону;

- надання копії паспорта або копії реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 , хоча такі документи зазначені в додатках до позовної заяви;

- надання доказів, які б підтверджували родинні відносини зі спадкодавцем ОСОБА_3 ;

- надання копії рішення № 697/2365/15-ц з якого можливо було б встановити осіб, яких воно стосується.

Вищевказана ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 30.01.2023 направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, який отримано позивачкою 02.02.2023.

Позивач на виконання ухвали суду, 10.02.2023 надіслала засобами електронного зв`язку на адресу суду клопотання (вх. № 1546) про прийняття її документів, які були відсутні у її позовній заяві, а саме: завірені копії паспорта та коду; завірені квитанції про сплату судового збору. Зазначила, що документи надійдуть до суду найближчим часом.

Крім цього, 10.02.2023 засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 (вх. № 1560) про вкладення квитанції про сплату судового збору в сумі 992,40 грн. та зазначила, що це все є у першій позовній заяві, яку відхилили. Зазначила, що документи надійдуть до суду найближчим часом.

13.02.2023 засобами електронного зв`язку до суду надійшло повідомлення ОСОБА_1 (вх. № 1604) про те, що всі документи, які вона відправила (копії паспорта, коду і сплату судового збору) наявні у її першій позовній заяві з якою вона раніше зверталася до суду, лише необхідно було сплатити різницю, яку, як вона зазначила, сплатила.

09.02.2023 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 до суду направлено заяву (отримано судом 15.02.2023 (вх. № 1749) про прийняття документів, яких не вистачало в її позовній заяві, а саме: завірених нею копій її паспорта та коду, а також квитанції про сплату судового збору в сумі 81,20 грн.

Крім цього, 10.02.2023 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 до суду направлено копію квитанції про сплату судового збору в сумі 992,40 грн. (отримано судом 13.02.2023, вх. № 1617).

Визначаючи наявність підстав для відкриття провадження по справі та надаючи оцінку позиції позивача з приводу зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви, слід звернути увагу на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов`язковості судових рішень є обов`язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов`язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.

Відповідно до норм ст. 175 ЦПК України обов`язком позивача є зазначення в позовній заяві зокрема, учасників справи, визначення їхнього процесуального статусу, інформації про них, обставин щодо змісту позовних вимог (способу/способів) захисту прав або інтересів, який позивач просить суд визначити у рішенні); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини тощо.

Таким чином, позивач зобов`язаний, відповідно до вимог ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 83, ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, виконати вимоги при зверненні до суду з відповідним позовом, але у порядку та визначені строки цього в повному обсязі зроблено не було, а тому порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Саме позивач, як передбачено ч. 2 ст. 83 ЦПК України, зобов`язаний одночасно із поданням позову подати всі наявні в нього докази, що передбачено ч. 5 ст. 177 ЦПК України, і виправдовується дією принципу змагальності, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач ОСОБА_1 інформувалася про необхідність виправлення вищевказаних в ухвалі суду недоліків позовної заяви.

Однак, дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та документи, які надійшли на усунення недоліків позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивач недоліки позовної заяви не усунула в повному обсязі.

Так, позивачу необхідно було уточнити контактні дані та адресу фактичного місця проживання та реєстрації відповідача ОСОБА_2 . Проте вказані недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.

При постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху судом враховано, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. № 71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. № 71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України повідомлення резидентів російської федерації про розгляд судами України справ за їх участі здійснювалось згідно Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.

Однак, згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 30.12.2022 № 72/14-612-108558 після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.

У зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України припинилось будь-яке, в тому числі поштове, сполучення між Україною та російською федерацією.

З урахуванням необхідності направлення судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном для належного повідомлення посольства рф про дату, час та місце розгляду справи, суд в ухвалі від 30.01.2023 запропонував позивачу здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви з додатками. Проте даний недолік позивачем також усунуто не було.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 гривень.

Таким чином, за вимогу про визнання недійсним заповіту, яка є вимогою немайнового характеру, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1073,60 гривень (2684 х 0,4 = 1073,60) або ж надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, позивачем на виконання ухвали суду від 30.01.2023 надіслано копії квитанцій про сплату судового збору від 24.10.2022 на суму 992,40 грн. та від 06.02.2023 в розмірі 81,20 грн. та неодноразово вказувалось у її письмових клопотаннях, які вона направляла на адресу суду, що всі документи, які вона відправила (копії паспорта, коду і сплату судового збору) наявні у її першій позовній заяві з якою вона раніше зверталася до суду, лише необхідно було сплатити різницю, яку, як вона зазначила, сплатила.

Тобто, як вбачалося з наданих ОСОБА_1 клопотань, вона раніше зверталася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до якої була додана квитанція про сплату судового збору, яку вона просила врахувати в межах даної справи (№ 697/155/23).

У зв`язку з зазначеною ОСОБА_1 інформацією, суддею зроблено запит до канцелярії Канівського міськрайонного суду Черкаської області про надання копії позовної заяви ОСОБА_1 , копії судового рішення та копії квитанції про сплату судового збору по справі № 697/1665/22 (провадження № 2/697/501/22).

На виконання вказаного запиту, канцелярією суду надано копію позовної заяви ОСОБА_1 , копію ухвали суду від 05.12.2022 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та копію квитанції № 196 від 24.10.2022 про сплату нею судового збору в сумі 992,40 грн. у справі № 697/1665/22 (провадження № 2/697/501/22).

Тобто, позивач просить приєднати квитанцію та зарахувати суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у справі № 697/1665/22 (провадження № 2/697/501/22) до позовної заяви в межах даної справи (№ 697/155/23).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Однак, в автоматизованій системі документообігу суду при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено, що квитанція № 196 від 24.10.2022 на суму 992 грн. 40 коп. про сплату судового збору була врахована по іншій справі, а саме по справі № 697/1665/22 (провадження № 2/697/501/22), яка перебувала в провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

За даними автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» ОСОБА_1 зверталася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про визнання недійсним заповіту та визнання права на спадщину за законом, до якого була додана квитанція про сплату судового збору № 196 від 24.10.2022 на суму 992 грн. 40 коп.

З копії ухвали доданої до матеріалів справи вбачається, що суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області 05.12.2022 було постановлено ухвалу у справі № 697/1665/22 про повернення позовної заяви позивачу ОСОБА_1 , так як не було усунуто недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу позивача, що приєднання квитанції про сплату судового збору в сумі 992,40 грн., що була врахована по іншій справі, є порушенням положень Закону України «Про судовий збір» і дана квитанція не може бути врахована повторно, оскільки подана по іншій справі.

Отже, позивачем судовий збір сплачено не в повному обсязі, так як одна із доданих до позовної заяви квитанцій № 196 від 24.10.2022 на суму 992 грн. 40 коп. вже була врахована по іншій справі, а в межах даної справи лише зарахована квитанція № 24 від 06.02.2023 на суму 81 грн. 20 коп.

Таким чином, вимоги ухвали суду від 30.01.2023 в частині необхідності сплати судового збору позивачем не виконані в повному обсязі.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у відповідності до вимог чинного законодавства, а також вимог Закону України «Про судовий збір», сторони не позбавлені можливості з вищевказаних підстав повернути сплачений ними раніше судовий збір.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 також не виконано вимог ухвали суду в частині зазначення доказів, які б підтверджували її родинні відносини із спадкодавцем ОСОБА_3 .

Так, позивачем до позовної заяви додано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.07.1969 року з якого вбачається, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Підтверджень того, що ОСОБА_3 є матір`ю позивачки, не надано. Позивач додала до матеріалів позовної заяви копію рішення № 697/2365/15-ц, яке роздруковане з ЄДРСР, з якого неможливо встановити осіб, яких воно стосується. Проте позивачем зазначені недоліки також не усунуто.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що визначені ухвалою суду від 30.01.2023 недоліки позивачем не усунуті повністю.

Суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви лише в частині надання копії паспорта та копії реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що недоліки позовної заяви про які було зазначено в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 30.01.2023, позивачем ОСОБА_1 не усунуто у строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.

Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 у подальшому звернутися до суду з позовом до осіб, які, як вона вважає, порушують, не визнають або оспорюють її права та інтереси.

Стосовно сплаченого позивачем судового збору, то слід зауважити, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на повернення сплаченого ним судового збору, для чого він має звернутись до суду з відповідним клопотанням.

В той же час, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, а отже саме позивачу належить право вибору чи ініціювати питання про повернення судового збору, чи повторно звернутись до суду з належною заявою для розгляду по суті.

Керуючись вищевикладеним та ст. 13, ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту та визнання права на спадщину за законом повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

Суддя Б . К . Скирда