Рішення № 10977370, 26.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2010 р. Справа № 3/89/10

за позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління № 77»

52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 15

Поштова адреса: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 21, офіс 76

До відповідача:          Акціонерного товариства закритого типу «Миколаївське спеціалізоване управління № 28»

          54028, м. Миколаїв, вул. 12-Поздовжня, 51

про: стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 20359,17 грн., в тому числі 20000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 359,17 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Позовні вимоги ґрунтуються на підставі ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 1048, ст. ст. 1212, 1213, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач отримав від позивача 20000,00 грн. без достатньої правової підстави.

          Позивач вимоги ухвали суду від 06.08.10 р. не виконав, в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належними чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400112233993.

          Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але 21.08.10 р. на адресу господарського суду Миколаївської області скерував відзив, в якому просить суд відмовити в позові, оскільки платіжним дорученням № 241 від 19.08.2010 року на суму 20000,00 грн. відповідач повністю погасив борг перед позивачем. В підтвердження чого надав оригінал платіжного доручення № 241 від 19.08.2010 року на суму 20000,00 грн.

          Суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

          Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані сторонами докази, суд –

встановив:          

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжного доручення № 386 від 21.08.2009 року перерахував відповідачу 20000,00 грн. Призначення платежу –за роботи згідно договору б/н від 18.08.09 р.

В позовній заяві позивач вказує на те, що зазначене вище перерахування коштів є помилковим, оскільки договір б/н від 18.08.09 р. між ТОВ «Будівельне управління № 77»та АТЗТ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28»ніколи не укладався та взагалі відсутній.

Відповідно з нормами статі 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Зазначена стаття вказує на виникнення між сторонами по даному спору не договірних зобов’язань внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи.

          Фактично збільшення майна у відповідача та відповідна втрата майна (грошових коштів) позивачем в розмірі 20000,00 грн. має причинний зв'язок у вигляді безпідставно отриманих грошей в сумі 20000,00 грн. по платіжному дорученню від 21.08.2009 р. за № 386.

Тому, відповідно до приписів Закону у потерпілої сторони (кредитора) є право вимагати від боржника повернення безпідставно отриманого майна, а у боржника є обов’язок виконати цю вимогу й повернути безпідставно одержане майно.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами (від 12.04.2010 р. та від 28.05.2010 р.) про повернення останнім безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 20000,00 грн., як помилково перерахованих по платіжному дорученню № 386 від 21.08.2010 року. Але, відповідач жодного разу не відреагував на вимоги, та взагалі не зробив ніяких дій щодо вирішення даного конфлікту.

Як зазначає відповідач, в своєму відзиві № 80 від 20.08.2010 року, останній повністю повернув безпідставно набуті грошові кошти позивачу, про що свідчить платіжне доручення № 241 від 19.08.2010 року.

Відповідно до правил п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Тому, на підставі вказаного, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20000,00 грн., в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України, оскільки ця вимога в період розгляду справи в суді вже виконана боржником.

Позовні ж вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами за період з 01.05.2010 року по 05.07.2010 року в розмірі 395,17 грн., як безпідставно набутими коштами в сумі 20 000,00 грн. – є необґрунтованими, зважаючи на наступне:

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Під грошовим зобов’язанням слід розуміти зобов’язання сплатити гроші. Отже, користування чужими грошовими коштами має місце завжди, коли боржник допускає прострочення грошового зобов’язання за договором про відплатне передання майна, виконання роботи, надання послуги, зокрема за договором позики, за кредитним договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами за період з 01.05.2010 року по 05.07.2010 року відповідно до ст. 536 ЦК України не підлягають задоволенню. При цьому, суд виходить з того, що між сторонами не виникло цивільних прав та обов’язків, а саме - перерахування позивачем помилково на рахунок відповідача коштів в сумі 20 000,00 грн. не породжує виникнення у відповідача прав та обов’язків перед позивачем щодо виконання певного зобов’язання, тому підстави для стягнення з відповідача 395,17 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання відсутні.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 395,17 грн. задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на норми ст. 1048 ЦК України по даній справі суд визнає безпідставними, оскільки правила ст. 1048 ЦК України поширюються на відносини, що виникли з комерційного кредиту, позики (передбачає сплату процентів за договором позики) та кредиту. В даному випадку зазначених договірних відносин з приводу перерахування грошових коштів в сумі 20000,00 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду позивачем не надано.

Законодавцем зафіксовані обмеження на одержання процентів передбачених ст. 536 ЦК України. Для процентів зазначених, наприклад, в ст. 625 ЦК України таких обмежень немає.

Як вбачається з відзиву відповідача, сплата заборгованості в сумі 20 000,00 грн. була проведена через банківську установу 19.08.10 р., про що свідчить платіжне доручення № 241. Позов же надійшов до суду 03.08.2010 року.

Таким чином, судові витрати в зв’язку з проведенням боржником оплати після надходження позову до суду слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у даній справі в частині стягнення 20000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів припинити.

2.          В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 395,17 грн. в позові відмовити.

3.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Миколаївське спеціалізоване управління № 28»(54028, м. Миколаїв, вул. 12-Поздовжня, 51, код ЄДРПОУ 01413804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління № 77»(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 15, код ЄДРПОУ 31828558) –200,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя