Рішення № 10977342, 26.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2010 р. Справа № 1/74/10

м. Миколаїв

За позовом: Прокурора Центрального району м. Миколаєва

/54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73/ в інтересах держави

в особі Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»

/54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

/54000, АДРЕСА_1/

про: стягнення 36300, 77 грн., повернення орендованого майна

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:Гусєв М.М., довіреність від 20.05.2009р.

Від відповідача:ОСОБА_3, довіреність від 26.07.2010р.

В судовому засіданні бере участь прокурор Фірцак Т.Ю. Прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом про стягнення з відповідача 36300, 77 грн.. боргу за договором оренди автотранспорту № 60 від 29.04.2005 р., який складається з основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 26 813,79 грн., річних у сумі 1 022,14 грн., 2062,46 грн. штрафної санкції, неустойки у сумі 6 260,38 грн. та просить зобовязати відповідача повернути орендоване майно(а.с.64-65).

Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що не користується орендованим майном з грудня 2005 року, тобто з дня закінчення дії договору.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора та пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

29.04.2005р. між позивачем і відповідачем укладено договір №60 оренди автотранспорту.

Відповідно пункту 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в платне строкове користування автомобіль Камаз 5320 державний номер 48-01 НИП інв. №28155 (а.с.7-10).

В пункті 4.1 сторони передбачили орендну плату в сумі 500 грн., яка повинна сплачуватися до 25 числа поточного місяця.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обовязковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач свій обовязок за договором оренди автотранспорту виконав, надав відповідачу в оренду транспортний засіб (автомобіль Камаз 5320 державний номер 48-01 НИП), що підтверджується актом приймання передачі (а.с.43), в свою чергу відповідач свої обовязки по договору виконав не належним чином.

Пунктом 9.1. сторони передбачили строк дії договору до 31.12.2005 року. Після вказаної дати відповідач обєкт оренди не повернув, отже згідно з пунктом 1 статті 764 Цивільного кодексу України він поновлювався на строк, який раніше встановлений договором.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо повернення обєкту оренди в грудні 2005 року: стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про повернення обєкту оренди взагалі, в тому числі й в грудні 2005 року. Натомість, пунктом 3.2. договору від 29.04.2005 року передбачено оформлення повернення автомобіля актом прийому-передачі.

Надані позивачем докази, а саме касова книга за листопад 2006 року та прибуткові касові ордери(а.с.111-120) свідчать про внесення відповідачем орендної плати за квітень вересень 2006 року.

Обовязок сплачувати орендну плату передбачений пунктом 4.1. договору та пунктами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з травня 2007р. по лютий 2010р. з урахуванням індексу інфляції складає 26813,79 грн.

Враховуючи, що договором інший розмір процентів не встановлено, три процента річних від простроченої суми за період з 26.05.2007р. по січень 2010р. складає 1022,14 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2204,46 грн. задоволенню не підлягають, оскільки пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України, на який посилається позивач, визначає загальні положення щодо відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобовязання» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але договором від 29.04.2005 року сторони не передбачили відповідальність за порушення грошового зобовязання у вигляді пені за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору оренди, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 2 статті ст.782 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму (оренди) договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивачем надіслано відповідачу повідомлення № 36/103 від 05.02.2010р. про розірвання договору оренди та вимогою про повернення орендованого майна, вручене відповідачу 23.02.2010р. (а.с.14-15).

Отже, з дати отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору оренди вказаний договір є розірваним.

Згідно ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач вимогу позивача щодо повернення орендованого майна, визначену у отриманому повідомленні, не виконав, орендоване майно не повернув. Позивачем за період з 23.02.2010р. по 01.06.2010р. нарахована відповідачу неустойка у розмірі 6260,38 грн., яка підлягає стягненню, а орендоване майно поверненню.

Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 /54000, АДРЕСА_1/ ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” /54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240/ 26 813 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції , річних у сумі 1022,14 грн., неустойки у сумі 6260,38 грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 /54000, АДРЕСА_1/ ідентифікаційний код НОМЕР_1/ в доход:

-Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31118095700006, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, одержувач УДК у м. Миколаєві; МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096, код платежу 22090200; символ звітності банку 095) 340,96 грн. держмита;

-Держбюджету Центрального району м. Миколаєва (розрахунковий рахунок 31217264700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096, призначення платежу: 22050003 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих господарських судах”) 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приватному підприємцю ОСОБА_1 /54000, АДРЕСА_1/ ідентифікаційний код НОМЕР_1/ повернути Державному підприємству “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” /54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240/ орендоване майно, а саме: автомобіль КАМаЗ 5320(державний номер № 48-01 НИП, інв. №28155).

В частині позову щодо стягнення 2204,46 грн. відмовити.

Видати накази.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя