Рішення № 109773238, 20.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2023 року м. Чернігів справа № 927/1072/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Служби автомобільних доріг у Чернігівській області 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17 (info_chernihiv@ukravtodor.gov.ua)Відповідачі: 1. Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-а (aska_info@aska.com.ua) 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, офіс 8, 9 (адреса для листування) (info@aska.ua) 2. Приватне підприємство "Транс Логістик" 52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, 27-С (ІНФОРМАЦІЯ_2) (ІНФОРМАЦІЯ_1) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 АДРЕСА_2 про стягнення 154 322 грн. 64 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: Андрієвський О.О. - адвокат (ордер серії СВ № 1043464 від 09.01.2023), Малофеєнко М.О. - предст., дов. від 24.11.2022 № 7

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Денисенко В.М. - адвокат, дов. від 01.09.2022 № 01/09/2022

від третіх осіб: не з`явились

В судовому засіданні 20.03.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Служби автомобільних доріг у Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Приватного підприємства "Транс Логістик" про стягнення солідарно 141 966,00 грн вартості відновлювального ремонту пошкоджених елементів автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ (металевого бар`єрного огородження та дорожнього знаку) та 12 356,64 грн вартості послуг з експертної оцінки заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення особою, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем-2, Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна державної власності в особі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області.

Позовні вимоги щодо відповідача-1 обґрунтовані невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування. При цьому, відповідальність власника транспортного засобу (відповідач-2), з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, застрахована згідно полісу серії АР № 4196491 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (строк дії - до 29.09.2021). Відповідні дії відповідача-1 позивач вважає такими, що суперечать приписам діючого законодавства України, зокрема Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2022:

позовну заяву Служби автомобільних доріг у Чернігівській області про стягнення 154 322 грн. 64 коп. залишено без руху;

зобов`язано Службу автомобільних доріг у Чернігівській області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

роз`яснено Службі автомобільних доріг у Чернігівській області, що в разі не усунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

08.12.2022 з метою усунення виявлених недоліків позивач до Господарського суду Чернігівської області подав запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2022:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 січня 2023 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачами заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказана вище ухвала суду від 13.12.2022 отримана відповідачем-1 22.12.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400055396843; відповідачем-2 - 22.12.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400055673693.

09.01.2023 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 05.01.2023 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач-2 позовні вимоги визнає частково (в розмірі 11 966,00 грн.).

Дана заява по суті справи з боку відповідача-2 не підписана ЕЦП, однак в судовому засіданні 10.01.2023 повноважний представник останнього повідомив про її відправлення на адресу суду в паперовій формі 06.01.2023, тобто у встановлений судом процесуальний строк.

Також 09.01.2023 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшли клопотання від 05.01.2023 відповідача-2 про залучення фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Приватного підприємства "Транс Логістик", та про витребування у Носівського районного суду Чернігівської області матеріалів адміністративної справи № 741/798/21-а.

Зазначені вище клопотання також з боку підприємства не підписані ЕЦП, однак в судовому засіданні 10.01.2023 повноважний представник останнього повідомив про їх відправлення на адресу суду в паперовій формі 06.01.2023; крім того, суд враховує, що в судовому засіданні 10.01.2023 представником юридичної особи в усній формі були продубльовані та заявлені відповідні клопотання; як наслідок - керуючись основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема щодо розумності строків розгляду справи судом, а також принципом процесуальної економії, суд вважає за можливе розглянути відповідні клопотання відповідача-2 в даному судовому засіданні.

Звертаючись з клопотанням про залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Приватного підприємства "Транс Логістик", останнє зазначає, що, на його думку, відповідна процесуальна дія є необхідною для всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, оскільки відповідні фізичні особи безпосередньо були учасниками дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля INTERCARGO TRUCK F17221, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та можуть надати пояснення стосовно страхового випадку та їх винуватості, що надасть змогу з`ясувати всі обставини справи та об`єктивно вирішити даний спір.

Метою подання клопотання про витребування доказів відповідачем-2 визначено підтвердження та/або спростування фактів (обставин), викладених позивачем в позовній заяві, а також встановлення інших обставин дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля INTERCARGO TRUCK F17221, реєстраційний номер НОМЕР_1 та водіїв підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд постановив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні, оскільки воно є таким, що не відповідає наведеним вище вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не містить обґрунтування того, які саме інші обставини можуть бути підтверджені цими доказами; не містить посилань на заходи, які були вжиті відповідачем-2 з метою отримання цих доказів самостійно; посилань на докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів; не містить зазначення причини неможливості отримати ці докази самостійно відповідачем-2.

За заявою відповідача-2, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2023, призначене на 10.01.2023 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Присутній в судовому засіданні 10.01.2023 повноважний представник відповідача-2 заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 10.01.2023 господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 30.01.2023, одночасно:

залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

зобов`язано позивача не пізніше двох днів направити третім особам копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;

повідомлено третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

встановлено процесуальний строк для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову - протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали;

клопотання Приватного підприємства "Транс Логістик" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Треті особи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 30.01.2023 судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень № 1400055879577 та № 1400055879585, однак не скористались своїм процесуальним правом на участь у ньому.

10.01.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 4344 від 06.01.2023, в якому він проти позовних вимог заперечив та зазначив, що вина водія/водіїв забезпеченого транспортного засобу, причинно - наслідковий зв`язок між неправомірними діями, які виразилися в порушенні Правил дорожнього руху та спричиненою майновою шкодою, жодним судовим рішенням (іншим документом, що передбачає будь-який вид юридичної відповідальності відповідно до закону) не встановлені. Відповідач-1 також вказав, що позивачем не вірно розраховано розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з страхової компанії, зокрема, не застосовано коефіцієнт фізичного зносу на вартість матеріалів, виробів та комплектів (40%), не враховано франшизу (1000грн) та вартість реалізованого металобрухту; не надано доказів наявності підстав для врахування складової ПДВ.

12.01.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з ПП «Транс Логістик» шкоди, завданої внаслідок ДТП на суму 154322,64 грн є необґрунтованими, адже відповідач-2 має заплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4196491 у розмірі 11966,00 грн.

19.01.2023 позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані докази направлення третім особам копії позовної заяви з додатками.

Також 19.01.2023 позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані відповіді від 17.01.2023 № 01-06/117/14 та № 01-06/118/14 на відзиви відповідачів.

Ухвалою суду від 13.12.2022, серед іншого, встановлено процесуальний строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно засвідчених судом витягів з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відзиви на позовну заяву отримані позивачем 12.01.2023; як наслідок - останнім днем встановленого господарським судом процесуального строку на подання відповіді на відзив є 17.01.2023.

Таким чином, вищезгадані заяви по суті справи є такими, що подані позивачем з пропуском процесуального строку, встановленого на їх подання.

Оскільки відповіді на відзив подані позивачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, вони залишаються судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповідей на відзив позивачем подано не було.

25.01.2023, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 20.01.2023) до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 20.01.2023 щодо позову третьої особи, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову третя особа - ОСОБА_2 не скористалась.

30.01.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 23.01.2023 відповідача-2, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки за змістом ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи для відповідача є: відзив на позовну заяву (відзив) та заперечення.

30.01.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відзив № 434/3 від 26.01.2023 та клопотання про долучення доказів № 4344/4 від 27.01.2023.

Враховуючи, що суд не бере до уваги відповіді на відзив, заперечення відповідача-1 також не можуть бути взяті судом до уваги.

В судовому засіданні 30.01.2023 оголошено перерву до 10.02.2023 до 10 год. 00 хв.

Присутні в судовому засіданні 30.01.2023 повноважні представники відповідачів заявили усні клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою від 30.01.2023 суд повідомив третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення судового засідання на 10.02.2023 та задовольнив клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Приватного підприємства "Транс Логістик" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Разом з тим, 10.02.2023 о 08:28 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:58.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Згідно Акту №21-23 від 10.02.2023 щодо оголошення повітряної тривоги, за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області Полагенько Г.В. та секретаря судового засідання ОСОБА_3 , судове засідання по справі №927/1072/22 не відбулося у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м.Чернігові.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 10.02.2023 на 10:00 судове засідання по даній справі не проводилось.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2023:

призначено судове засідання на 07 березня 2023 року на 12 год. 00 хв.;

повідомлено третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 10.02.2023, адресована ОСОБА_1 , була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Примірник ухвали суду від 10.02.2023, що направлявся ОСОБА_2 , отриманий адресатом 16.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400056171950.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 07.03.2023 судовому засіданні треті особи не скористались.

Призначене на 07.03.2023 судове засідання було проведено в режимі відеоконференції.

07.03.2023 о 12:07 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 07.03.2023 на 12:00 судове засідання по даній справі було негайно припинено.

В судовому засіданні 07.03.2023 оголошено перерву до 20.03.2023 до 09 год. 00 хв.

Ухвалою від 07.03.2023 призначено судове засідання на 20 березня 2023 року о 09:00, повідомлено третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви, клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Приватного підприємства "Транс Логістик" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвала суду від 07.03.2023, адресована ОСОБА_1 , була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Примірник ухвали суду від 07.03.2023, що направлявся ОСОБА_2 , отриманий адресатом 16.03.2023

В судовому засіданні 20.03.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 року на автомобільній дорозі М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ, км 25+117 (ліво) відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «MAN TGM 26.290», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив наїзд на перешкоду, під час якого було пошкоджено 40 метрів металевого бар`єрного огородження, стійки - 20 шт., консоль - 20 шт., та дорожній знак 5.53 «Покажчик відстаней», за результатами якої складено протокол про адміністративне правопорушення, серія ДПР18 № 472793 від 25.06.2021 року.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 472793 25 червня 2021 року о 02 год. 00 хв. на а/д М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ гр. ОСОБА_1 керував автомобілем «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та з`їхав у правий кювет по ходу руху автомобіля. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1, 2.3 «Б» Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Носівський районний суд Чернігівської області 22.09.2021 розглянув справу про адміністративне правопорушення (протокол серія АПР18 №472793) щодо ОСОБА_1 та за результатами розгляду прийняв постанову у справі №741/798/21.

Під час розгляду вказаної справи №741/798/21 Носівським районним судом Чернігівської області було встановлено наступні факти:

Як слідує з подорожнього листа на 24-25 червня 2021 року на автомобіль MAN TGM 26.290 НОМЕР_2 його водіями були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (стж).

З відеозапису з реєстратора автомобіля, матеріалів фіксації місця пригоди, характеру пошкоджень на транспортних засобах, вбачається, що 25 червня 2021 року о 00:55 год. автомобіль рухається проїжджою частиною дороги та починає зміщуватись на її праву сторону за напрямком руху автомобіля, з`їжджає на узбіччя та зупиняється відбійником дорожнім. При цьому, очевидним є те, що на момент ДТП дійсно одна особа перебуває в автомобілі та залишає його з місця водія, а інша в цей час перебуває у спальному місці.

Як слідує з пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , особою, яка перебуває в автомобілі на момент ДТП та залишає його з місця водія, що видно на відеозаписі з реєстратора автомобіля, був ОСОБА_2 , а особою, яка перебувала на спальному місці, ОСОБА_1 .

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 22.09.2021 у справі №741/798/21 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Служба автомобільних доріг звернулась з заявою до ПрАТ «Українська Акціонерна страхова компанія АСКА» про виплату страхового відшкодування. Листом № 1025 від 12.10.2021 страхова компанія повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, адже з постанови Носівського районного суду вбачається, що шкода завдана пошкодженням металевого бар`єрного огородження (відбійника) та дорожнього знаку (5.53), не знаходиться у причинному зв`язку з діями ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 , та не виникає його цивільно-правова відповідальність за завдані збитки.

Відповідно до довідки Служби автомобільних доріг №01-06/1167/14 від 24.11.2021 металеве бар`єрне огородження та подорожній знак 5.53, які були пошкоджені на автомобільній дорозі М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ, км 25+117 в результаті ДТП за участю автомобіля «MAN TGM 26.290», д.н.з. НОМЕР_2 , перебувають на балансі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області.

Згідно технічного паспорту на автомобіль «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 він є власністю ПП «Транс Логістик».

Позивач направив ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ПП «Транс Логістик» повідомлення від 31.01.2022 №01-06/242/14 про те, що 15.02.2022 о 13:00 буде проводитись будівельно-технічне експертне дослідження в частині визначення розміру заподіяної державному майну шкоди ДТП за участю автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 та запросив представників вказаних осіб бути присутніми при його проведенні.

За замовленням позивача старший судовий експерт НДЕКЦ МВС Коваленко Т.І. провів експертне дослідження бар`єрного огородження та дорожнього знаку на км 25+117 автомобільній дорозі загального користування державного значення М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ, за результатами якого складено Висновок експертного дослідження №ЕД-19/125-22/812-БТ від 13.05.2022.

Згідно з наданим Висновком вартість матеріальної шкоди, завданої майну державної власності в особі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області внаслідок пошкодження бар`єрного огородження та дорожнього знаку 5.53 на км 25+117 автомобільної дороги загального користування державного значення М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ станом на моменту скоєння ДТП, а саме: 25.06.2021 становить 89670,00 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодження бар`єрного огородження та дорожнього знаку станом на момент проведення експертного дослідження становить 141966,00 грн.

Позивач направив ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ПП «Транс Логістик» претензію-вимогу від 14.06.2022 №01-06/774/14, у якій вимагав від них солідарно відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі 141966,00 грн та витрати, пов`язані з визначенням розміру заподіяної шкоди, у розмірі 12 356,64 грн. Вказана вимога залишена адресатами без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки урегульовано статтею 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1, 2, 5 якої, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За статтею 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон про обов`язкове страхування).

Відповідно до статей 3, 4, 5 цього Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону про обов`язкове страхування).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону про обов`язкове страхування передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4720/20 від 04 березня 2021 року зазначено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України.

У цій постанові Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого:

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Отже, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Згідно з п.34.2 ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до вимог п.34.3 ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. При цьому, пунктом 36.6. статті 36 цього ж Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 Приватного підприємства «Транс Логістик», була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» згідно полісу серії АР-4196491. Страхова сума за шкоду заподіяну майну складала 130000грн. Розмір франшизи 1000грн.

Тому Служба автомобільних доріг звернулась з заявою до ПрАТ «Українська Акціонерна страхова компанія АСКА», про виплату страхового відшкодування. Проте страхова компанія повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, крім іншого, посилався на те, що вина водія/водіїв забезпеченого транспортного засобу, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями, які виразилися в порушенні Правил дорожнього руху та спричиненою майновою шкодою, жодним судовим рішенням (іншим документом, що передбачає будь-який вид юридичної відповідальності відповідно до закону) не встановлено.

Суд не бере до уваги вказані заперечення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, визначаючи вину тієї чи іншої особи у заподіянні шкоди необхідно враховувати, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Закриття кримінального чи адміністративного провадження за правилами КПК України чи КУпАП, відмова у порушені такого провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, вина встановлюється шляхом дослідження та оцінювання судом відповідних процесуальних документів, а у разі відсутності таких, вина конкретних осіб вирішується судом за результатами дослідження та правової оцінки всіх обставин справи.

Суд зазначає, що при встановленні вини особи, яка заподіла шкоду, зазначені питання мають вирішуватись господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів підрозділів Національної поліції України, які підлягають оцінці поряд з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 22.09.2021 у справі №741/798/21 встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) на автомобільній дорозі М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ, км 25+117 (ліво) за участі саме автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 .

Так, у вказаній постанові зазначено, що з відеозапису з реєстратора автомобіля, матеріалів фіксації місця пригоди, характеру пошкоджень на транспортних засобах, вбачається, що 25 червня 2021 року о 00:55 год. автомобіль рухається проїжджою частиною дороги та починає зміщуватись на її праву сторону за напрямком руху автомобіля, з`їжджає на узбіччя та зупиняється відбійником дорожнім.

Факт ДТП за участі автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 на автомобільній дорозі М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ, км 25+117 (ліво) підтверджено і Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 472793.

Як свідчать матеріали справи, власником автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 станом на дату ДТП було «Приватне підприємство «Транс Логістик», яке відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України є особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Водії даного транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були на момент скоєння ДТП працівниками ПП «Транс Логістик», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, Витягами за наказів №109-ок від 23.06.2021 та №184-к від 03.10.2017 про прийняття на роботу.

Суд також наголошує на тому, що відповідач-2 під час розгляду справи підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода 25.06.2021 відбулася за участю забезпеченого транспортного засобу «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ПП «Транс Логістик» ОСОБА_2 є страховим випадком, що у дані дорожній обстановці діями водія автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 була створена аварійна ситуація, внаслідок якої сталася ДТП і вина водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП фактично підтверджена ним самим.

Отже, оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача-1, останній відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Визначаючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню на користь позивача, суд бере до уваги, що відповідно до статті 1166, частини 2 статті 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження завданої шкоди позивачем надано Висновок експертного дослідження №ЕД-19/125-22/812-БТ від 13.05.2022, згідно з яким вартість матеріальної шкоди, завданої майну державної власності в особі Служби автомобільних доріг у Чернігівській області внаслідок пошкодження бар`єрного огородження та дорожнього знаку 5.53 на км 25+117 автомобільної дороги загального користування державного значення М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ станом на моменту скоєння ДТП, а саме: 25.06.2021 становить 89670,00 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодження бар`єрного огородження та дорожнього знаку станом на момент проведення експертного дослідження становить 141966,00 грн.

Інструкцією Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2998 №53/5, передбачено, що проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Організаційно-управлінські засади діяльності Експертної служби МВС (Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС з приймання, реєстрації, обліку, зберігання, дослідження та повернення ініціатору матеріалів, що надходять для проведення судової експертизи, експертних досліджень, та оформлення їх результатів встановлюються Інструкцією з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 17.07.2017 №591

Експертне дослідження - дослідження, яке проводиться експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини події, за зверненням юридичних або фізичних осіб;

Результат експертного провадження - належно оформлені результати проведених досліджень у вигляді висновку судового експерта, висновку експертного дослідження або повідомлення про неможливість проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) ініціатора експертного дослідження (юридичної або фізичної особи).

Результати проведеного експертного дослідження оформляються висновком експертного дослідження згідно з вимогами, визначеними цією Інструкцію.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає також Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно частини 1 статі 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

За статтею 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує самостійно виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Як вбачається з Висновку експертного дослідження №ЕД-19/125-22/812-БТ від 13.05.2022, визначення матеріальної шкоди спричиненої майну державної власності було виконано старшим судовим експертом сектору будівельних досліджень та оціночної діяльності відділу будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Чернігівського НДЕКЦ МВС Коваленко Т.І., яка має вищу будівельну освіту за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів» (свідоцтво №16192, видане ЕКК МВС 21.08.2018, підтверджено рішенням ЕКК МВС від 11.09.2020 №2112).

Як зазначено у вказаному вище висновку, вартість ремонтно-будівельних робіт, щоб повернути металеве бар`єрне одностороннє огородження та дорожній знак 5.53 на км 25+117 автомобільної дороги загального користування державного значення М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ до первісного стану визначається на підставі чинних державних будівельних норм та правил по визначенню вартості будівництва. Розрахунок вартості будівельних робіт було проведено відповідно до Кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва» в програмному комплексі АВК-5 (дані для розрахунку прямих витрат в редакції 3.6.3, ліцензія №01/39535).

Таким чином, висновок експертного дослідження №ЕД-19/125-22/812-БТ від 13.05.2022 слід визнати належним та допустимим доказом, яким підтверджено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого металевого бар`єрного огородження та дорожнього знаку становить 141966,00грн, а тому заперечення відповідача проти позову в частині вартості відновлювального ремонту судом не приймаються до уваги.

Оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача-1, останній відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Страхова сума за шкоду заподіяну майну згідно Полісу №АР/4196491 становить 130000грн.

Згідно абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. При цьому, пунктом 36.6. статті 36 цього ж Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Розмір франшизи згідно Полісу №АР/4196491 становить 1000,00 грн.

Враховуючи наведене та беручи до уваги підтверджену матеріалами справи вартість відновлювального ремонту пошкодженого огородження та дорожнього знаку, суд дійшов висновку про те, що у відповідача-1, у зв`язку з настанням ДТП, виник обов`язок відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі 129000 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача-1 проти заявленої до стягнення суми шкоди, з посиланням на те, що не враховано вартість реалізованого металобрухту, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували кількість та вартість реалізованого металобрухту.

Відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач-2 зобов`язаний відшкодувати позивачу 12966,00 грн заподіяної шкоди (141966,00 (вартість відновленого ремонту) - 129000,00 (відшкодування відповідача-1)).

Позивачем також заявлено до стягнення 12356,64 грн вартості послуг з експертної оцінки заподіяних збитків.

Так, 26.01.2022 між Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (виконавець) та Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (замовник) укладено договір №4-2022/22020 про надання платних послуг, згідно умов якого виконавець зобов`язаний надати послуги по проведенню будівельно-технічного експертного дослідження на договірних умовах з експертною установою, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору. Запитання, які необхідно вирішити в ході проведення будівельно-технічного експертного дослідження визначені замовником у заяві від 25.01.2022 вих. №01-06/173/14 щодо проведення будівельно-технічного експертного дослідження. Результат надання послуг оформлюється як висновок експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження. Надання послуг за цим договором здійснюється за умови задоволення клопотань експерта в обсязі, достатньому для проведення дослідження та складання висновку експертного дослідження. Послуги за цим договором відповідають коду за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749 - 79310000-0 «Послуги з проведення ринкових досліджень» на км 25+117 автомобільної дороги загального користування державного значення М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ.

Згідно п.4.1 Договору №4-2022/22020 про надання платних послуг від 26.01.2022 за надання послуг за даним договором замовник сплачує виконавцю 12356,64 грн.

Платіжним дорученням №59 від 01.02.2022 позивач перерахував Чернігівському НДЕКЦ МВС 12356,64 грн за проведення будівельно-технічного дослідження.

Згідно з п.34.2 ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до вимог п.34.3 ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Позивач 31.01.2022 направив ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ПП «Транс Логістик» повідомлення від 31.01.2022 №01-06/242/14 про те, що 15.02.2022 о 13:00 буде проводитись будівельно-технічне експертне дослідження в частині визначення розміру заподіяної державному майну шкоди ДТП за участю автомобіля «Inter Cargo Truck», д/н НОМЕР_2 та запросив представників вказаних осіб бути присутніми при його проведенні.

Проте, ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ПП «Транс Логістик» своїх представників для участі у експертному дослідженні не направили.

Враховуючи відсутність доказів здійснення відповідачем-1 визначених у ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дій для визначення розміру завданої шкоди та відсутність інших доказів, на підставі яких суд мав можливість визначити таку вартість, суд дійшов висновку, що витрати позивача на проведення експертної оцінки в сумі 12356,64 грн є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-1.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд приходить до висновку, що позивач поданими доказами належним чином підтвердив обґрунтованість заявлених вимог, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Окремо суд зазначає, що згідно ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.

У справі, яка розглядається, предметом спору є стягнення матеріальної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок ДТП, спричиненою відповідачем-2, відповідальність якого перед третіми особами застрахована відповідачем-1, відтак правовідносини відповідачів 1 і 2 з позивачем хоча і виникли внаслідок настання одного страхового випадку, проте є різними за змістом та обсягом, за якими кожен, як страхувальник та страховик відповідає в межах, визначених законодавством та лімітом Договору страхування.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами Договору страхування не встановлена солідарна відповідальність страхувальника та страховика, підстави для солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 завданої шкоди відсутні.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що з відповідача-1 підлягають стягненню на користь позивача 129000 грн шкоди та 12356,64 грн вартості послуг з експертної оцінки заподіяних збитків. З відповідача-2 підлягає стягненню на користь позивача 12966,00 грн шкоди.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред`явленні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн згідно платіжного доручення №621 від 25.11.2022.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20.

За таких обставин, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1240,50 грн; з відповідача-2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1240,50 грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Служби автомобільних доріг у Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Приватного підприємства "Транс Логістик" про стягнення солідарно 141 966,00 грн. вартості відновлювального ремонту пошкоджених елементів автомобільної дороги та 12 356,64 грн. вартості послуг з експертної оцінки, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди збитків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (код ЄДРПОУ 13490997; 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-а) на користь Служби автомобільних доріг у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 25901106; 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17) 129000 грн шкоди, 12356,64 грн вартості послуг з експертної оцінки заподіяних збитків, 1240,50 грн судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" (код ЄДРПОУ 34307753; 52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, 27-С) на користь Служби автомобільних доріг у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 25901106; 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17) 12966,00 грн шкоди та 1240,50 грн судового збору.

Відмовити у задоволенні позову Служби автомобільних доріг у Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" та Приватного підприємства "Транс Логістик" про стягнення солідарно заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди збитків.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2023.

Суддя А.С. Сидоренко