Рішення № 109773014, 14.03.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023 Справа № 917/940/22

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава,36022, kanc04@poe.pi.ua

до Товариства з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд", вул.Європейська,107, м.Полтава, 36000, ptbsale@gmail.com

ІІІ особа Полтавська міська рада (вул.Соборності,36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285, cancelar@rada-poltava.gov.ua)

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд" про стягнення 101276,32грн. - заборгованості з орендної плати, 5643,55грн. - пені, 2655,12грн. - 3% річних, 20352,11грн. - інфляційних нарахувань.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов"язання за договором суборенди землі №864 від 17.06.2020 року щодо сплати позивачу орендної плати за землю у період користування земельною ділянкою з 01.04.2021 по 16.11.2021.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.08.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 20.09.2022

20.09.2022 за вхід. №6677 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, зазначає про їх безпідставність та необґрунтованість.

06.10.2022 за вхід. №7228 від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.10.2022 за вхід. №7537 від відповідача надійшли заперечення до відповіді на відзив.

18.10.2022 за вхід. №7582 від ІІІ особи надійшли пояснення по суті спору. Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

17 червня 2020 між Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (орендар, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд" (суборендар, відповідач) на підставі п. 25 рішення позачергової 29 сесії 7 скликання Полтавської міської ради від 20.12.2019 укладено договір суборенди частини земельної ділянки, без зміни цільового призначення, площею 0,5930 га, що розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 5310136700:16:001:0157 загальною площею 0,9717 за адресою: Полтава, вул. Старий Поділ, 18, що перебуває в користування орендаря на підставі Договору оренди землі, зареєстрованого в Полтавській міській раді 04.04.2019 за №158-П та додаткової угоди №1 від 05.01.2020р., зареєстрованої в Полтавській міській раді 04.02.2020р. за №19. Цільове призначення земельної ділянки, що передана в суборенду - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.15).

За умовами п. 3.1. договору суборенди землі договір укладено до 19 лютого 2021 року.

Пунктом 4.8. договору суборенди землі встановлено, що у разі якщо суборендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за фактичний період користування землею і до моменту укладення нового договору суборендар повинен вносити плату за суборенду за земельну ділянку в розмірах, визначених цим договором.

В п. 4.1 договору суборенди землі сторони узгодили, що плата за суборенду земельної ділянки згідно з умовами даного договору становить 151914,50 грн. на рік. Нарахування плати за суборенду землі починається з 15.01.2020.

Плата за суборенду вноситься суборендарем у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини річної суми за суборенду земельної ділянки, визначеної в пункті 4.1. даного договору протягом 30 календарних днів наступним за останнім календарним днем звітного періоду (який дорівнює календарному місяцю) шляхом перерахування грошових коштів орендарю на рахунок АТ "Полтаваобленерго" (п. 4.3. договору суборенди землі).

Пунктом 4.7. договору суборенди землі встановлено, що у разі невнесення плати за суборенду у строки, визначені цим договором, справляється пеня від суми заборгованості у розмірі сто двадцяти відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу за кожен день такого прострочення.

Пунктом 4.8 договору суборенди землі передбачено, що у разі якщо суборендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за фактичний час користування землею та до моменту укладання нового договору суборендар повинен сплачувати плату за суборенду земельної ділянки в розмірі, визначеному договором.

Пунктом 9.4. суборендар взяв на себе зобов`язання, зокрема, своєчасно вносити плату за суборенду.

Відповідно до пункту 12.2 договору суборенди його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно право суборенди за вказаним договором зареєстровано 23.06.2020, про що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52781742 строк внесено інформацію про державну реєстрацію іншого речового права (договір суборенди землі №864 від 17.06.2020.

Дію договору оренди землі укладеного між АТ "Полтаваобленерго" та Полтавською міською радою, зареєстрованого в Полтавській міській раді 04.04.2019 за №158-П та додаткової угоди №1 від 05.01.2020, зареєстрованої в Полтавській міській раді 04.02.2020 за №19 припинено 16.11.2021 (договір оренди №236 від 16.11.2021, рішення Полтавської міської ради Дев`ятої сесії восьмого скликання від 16.11.2021 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та продовження прав користування земельними ділянками АТ "Полтаваобленерго").

Позивач зазначає, що відповідач продовжував користуватись частиною земельної ділянки, без зміни цільового призначення, площею 0,5930 га, що розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 5310136700:16:001:0157 загальною площею 0,9717 за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18 після закінчення строку договору (19.02.2021), до 16.11.2021, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість за користування земельною ділянкою з 01.04.2021 по 16.11.2021 яка складає 101276,32 грн.

Інформація про укладення нового договору за яким зареєстровано право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно станом на час звернення з позовом відсутня.

Дана обставина і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення судом враховано наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною І ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Суборенда земельної ділянки, виходячи з положень статті 8 Закону України «Про оренду землі», обмежується умовами договору оренди земельної ділянки та не може суперечити йому.

Отже, право суборенди земельної ділянки є похідним від права оренди земельної ділянки та не існує поза існуванням права оренди, а наявність договору суборенди за загальними правилами не може обмежувати чи перешкоджати реалізації орендарем його волевиявлення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так, Договір № 1101 від 19 березня 2019 року щодо оренди позивачем земельної ділянки кадастровим номером 5310136700:16:001:0157 загальною площею 0,9717 за адресою м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18 припинив свою дію 19 лютого2021 року.

Договір суборенди землі №864 від 17 червня 2020 року, що було укладено між позивачем та відповідачем щодо суборенди частини вказаної вище земельної ділянки також було укладено на строк до 19 лютого 2021 року, що чітко визначено пунктом 3.1 цього договору суборенди.

Позивач, як підставу своїх позовних вимог про стягнення коштів за період з 1 квітня 2021 року по 16 листопада 2021 року наводить ту обставину, що договір суборенди, як і договір оренди землі № 1101 від 19 березня 2019 року припинено саме 16 листопада 2022 року, оскільки позивачем було продовжено користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Однак, з наданих позивачем доказів не можливо встановити перебування в оренді у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:001:0157 загальною площею 0,9717 га за адресою м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18 у період, за який АТ «Полтаваобленерго» заявляє вимогу про стягнення плати за суборенду частини вказаної земельної ділянки.

Так, пунктом 4.8 договору суборенди землі №864 від 17.06.2020 передбачено, що у разі якщо суборендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за фактичний час користування землею та до моменту укладання нового договору суборендар повинен сплачувати плату за суборенду земельної ділянки в розмірі, визначеному договором.

Позивач наводить ту обставину, що договір суборенди, як і договір оренди землі № 1101 від 19 березня 2019 року припинено саме 16 листопада 2022 року, оскільки позивачем було продовжено користування земельною ділянкою площею 0,3187га кадастровим номером 5310136700:16:001:0581 за адресою м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18 на підставі рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 16 листопада 2021 року та договору оренди № 236 від 17 листопада 2021 року на строк до 16 листопада 2022 року.

При цьому позивач зазначає про продовження договору оренди щодо іншої земельної ділянки площею 0,3187га кадастровим номером 5310136700:16:001:0581 за адресою м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18. Доказів укладення нового договору суборенди між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:001:0157 не надано.

Також суд зазначає, що відповідачем на земельній ділянці, що перебувала в суборенді було побудовано та 20 серпня 2020 року введено в експлуатацію адміністративно-житловий комплекс за адресою м. Полтава, вул. Старий Поділ, 18, що підтверджується сертифікатом № ТУ 122200923343 виданого 23 вересня 2020 року. 7 жовтня 2020 року збудований будинок було передано на баланс обслуговуючої компанії - ТОВ «Полтавакомунсервіс», що підтверджується актом приймання-передачі будинку, який складено 7 жовтня 2020 року. Дана обставина спростовує доводи позивача про фактичне користування ТЗДВ «Полтавтрансбуд» земельною ділянкою у період з 1 квітня 2021 року по 16 листопада 2021 року.

Відтак, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що позивач не довів порушення відповідачем (ТОВ «Полтавакомунсервіс») своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 23.03.2023

Суддя Кльопов І.Г.