Рішення № 109771846, 23.01.2023, Березанський районний суд Миколаївської області

23.01.2023 Справа № 469/1497/16-ц

2/469/232/17

З а о ч н е р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повторне)

11 січня 2023 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.

прокурора Бережної-Семененко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Миколаївської області 01 грудня 2017 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив :

- визнати незаконними та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 26 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянкиплощею 0,625 га для особистого селянського господарства в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 16.12.2014 року за №31 в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,625га з кадастровим номером 4820982200:12:046:0247 на ім"я ОСОБА_1 , для будівництва об`єктів інфраструктури та закладів громадського харчування;

- визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_1 державний акт від 29.12.2012 серії ЯИ №674241 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:046:0247.

- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації вказану земельну ділянку.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державної власності (державного лісового фонду), перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (раніше Очаківське державне лісомисливське господарство), але будь-які погодження щодо вилучення, зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки не надавалися.

Таким чином, спірна земельна ділянка фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність для індивідуального дачного будівництва заборонено.

Крімтого,спірна земельнаділянка повністюрозташована уприбережній захиснійзахисної смузіЧорного моряна відстані300-310 метрів від урізу води, а тому, відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України, може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься ведення особистого селянського господарства.

Ведення особистого селянського господарства у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреації забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

Усупереч вимогам ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення не погоджено з органом лісового господарства; вибуття земельної ділянки відбулось усупереч забороні, встановленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р.

Прокурор також зазначав, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки не мав реального наміру використовувати її для ведення особистого селянського господарства, як це передбачено рішенням Коблівської сільської ради від 26 грудня 2012 року, цільове призначення земельної ділянки змінене на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тому дії ОСОБА_1 спрямовані на отримання у приватну власність безоплатно земельної ділянки для цілей, не передбачених статтею 121 ЗК України, та уникнення процедури публічних торгів.

Тому прокурор вважав, що оскаржуване рішення Коблівської сільської ради суперечить законодавству та порушує інтереси держави, що, згідно із ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку, що, у свою чергу, відповідно до ч.1 ст.21, ст.393 ЦК України призводить до недійсності свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, яке є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Березанської районної державної адміністрації, прокурор на підставі ч.3 ст.388 ЦК України просив витребувати земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_1 на користь належного власника.

12 травня 2017 року Березанським районним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення у справі, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Березанського районного суду від 12 травня 2017 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін на підготовче судове засідання.

15 жовтня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

15 листопада 2021 року за клопотанням прокурора залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника позивача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської районної військової адміністрації у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Коблівської сільської ради, відповідач ОСОБА_1 та його представник Судаков В.В., представник третьої особи ДП Очаківське ЛМГ у судове засідання неодноразово не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заяв по суті справи не надали.

У зв`язку з викладеним, зі згоди прокурора суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для індивідуального дачного будівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування, в межах території населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та надано, зокрема, відповідачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,6250 га (пасовища) для ведення особистого селянського господарства в с.Коблеве (а.с.12).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 16 грудня 2014 року №31 затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,6250 га з кадастровим номером 4820982200:12:046:0247, наданої ОСОБА_1 , на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.13).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано державний акт від 29.12.2012 року серії ЯИ №674241 на право власності на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:046:0247, що підтверджено матеріалами поземельної книги та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16-18, 33).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено витягом з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновком про погодження проекту землевпорядної документації, експлікацією земельних угідь та матеріалами поземельної книги (а.с.14-18).

На час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (раніше Очаківське державне лісомисливське господарство), та відносилась до земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ, частково входила в межі земель державного лісового фонду квартал 39, виділи 14, 15, про що свідчить повідомлення ВО «Укрдержліспроект» від 11.10.2016 року з фрагментами публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кварталу 39 (а.с.19).

Відповідно до повідомлення Миколаївського обласного Управління лісового та мисливського господарства в управлінні відсутня будь-яка інформація стосовно видачі погоджень на зміну цільового призначення, вилучення або відмову від користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності ОСОБА_1 (а.с.21).

З повідомлення ДП Очаківське ЛМГ вбачається, що спірна земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2003 року та за картографічними матеріалами лісовпорядкування входила до земель Держлісфонду ДП Очаківське ЛМГ; заява про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП Очаківське ЛМГ не подавалася, згода на вилучення земельної ділянки не надавалась (а.с.20).

Таким чином, ДП «Очаківський ЛМГ» є постійним користувачем земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у власність.

За даними Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки приблизно складає 300-310 метрів, до північної межі складає 400-410 метрів, що підтверджується інформаційною довідкою відділу Держгеокадастру у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.22-23).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації, спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреації на території рекреаційних закладів відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112, яким на зазначеній території передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури (т.а.с.26-29).

З довідки Коблівської сільської Березанського району Миколаївської області від 12.10.2016 року вбачається, що на спірній земельній ділянці будівельні матеріали, споруди та нерухомі об`єкти відсутні (а.с.30).

Березанській РДА та її структурним підрозділам не було відомо про прийняття Коблівською сільською радою рішень від 25.10.2012 року №30, від 14.12.2012 року № 9, від 26.12.2012 року №10 про надання у приватну власність ОСОБА_1 та іншим земельної ділянки загальною площею 2,5 га у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства; Березанською РДА не приймалися розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ спірної земельної ділянки в у рочищі Коблево Березанського лісництва, що вбачається із повідомлення Березанської РДА від 28.10.2016 року (а.с.31).

Відповідно до повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 11 жовтня 2016 року, за реквізитом Замовник в базах даних документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які зареєстровані Управлінням, записи щодо об`єктів будівництва, замовником яких є ОСОБА_1 , відсутні (а.с.32).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на земельну ділянку площею 0,625 га кадастровий номер 4820982200:12:046:0247 на ім`я ОСОБА_1 29 грудня 2012 року Коблівською сільською радою видано державний акт на право власності на землю ЯИ № 674241 та 27 грудня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 8286394 (а.с.33).

Норми права, які застосував суд

1. Щодо посилань прокурора про порушення водоохоронного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірних рішень був відсутній, доказів існування фактичної забудови спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення суду не надано, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачена.

Отже, відповідачем Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області усупереч зазначеним вимогам законодавства надано відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з подальшою зміною цільового призначення на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в межах с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку, розміщену у межах прибережної захисної смуги, а тому оскаржувані рішення Коблівської сільської ради не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

2. Щодо погодження проекту землеустрою та вилучення земельної ділянки

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства (ч.3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.21), інформація про видачу таких погоджень щодо зміни цільового призначення, вилучення, відмови від користування земельними ділянками лісового фонду відсутня, тобто вилучення і відведення земельної ділянки у власність та подальша зміна її цільового призначення відбулись без погодження з відповідним органом лісового господарства.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України ( в редакції, що була чинною на момент прийняття розпоряджень), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Погодження землекористувача ДП "Очаківське ЛМГ" на вилучення земельної ділянки та зміну у подальшому її цільового призначення не надавалось, заяви про відмови від права постійного користування від нього не надходили, рішення про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельною ділянкою не приймалось, що вбачається з повідомлень ДП "Очаківське ЛМГ" (а.с.20), Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.21), Березанської РДА (а.с.31).

3. Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 9 від 14 грудня 2012 року, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології та заказників пам`яток культури.

Отже, ведення особистого селянського господарства на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №10 від 26 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є законним.

Суд погоджується також з посиланнями прокурора на уникнення відповідачами процедури публічних торгів для безоплатного набуття ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки з таких підстав.

Статтею 121 ЗК України передбачено випадки, у яких громадяни України можуть безоплатно отримати земельні ділянки у власність; зокрема, відповідно до п. «б» ч.1 вказаної статті, для ведення особистого селянського господарства може бути надано не більше 2,0 гектара.

Можливості безоплатного надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування законодавство України не передбачає. У таких випадках земельна ділянка могла бути надана у користування (в оренду) за результатами земельних торгів (ст.124 ЗК України) або продана на конкурентних засадах у порядку ст.134 ЗК України.

Будь-яких заперечень щодо викладених прокурором обставин щодо відсутності у ОСОБА_1 наміру вести особисте селянське господарство на наданій йому у власність земельній ділянці відповідачами не заявлено, відповідних доказів не надано.

Крім того, як вже зазначалось судом, ведення особистого селянського господарства на вказаній земельній ділянці є неможливим в силу закону, а тому зміна цільового призначення земельної ділянки протягом нетривалого часу після її передачі за викладених обставин свідчить про намір отримати земельну ділянку для комерційного використання з уникненням процедури публічних торгів.

4. Щодо порушення вимог лісового законодавства

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (ч.7 ст.122 ЗК), зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб (ч.9 ст.149 ЗК).

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною девятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п."а" ч.2 ст.83 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч.1 ст.55 ЗК України, ч.1 ст.5 ЛК України).

Підпунктом "ґ" частини 4 статті 84 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч.2 ст.56 ЗК України).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 10 від 26 грудня 2012 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.5 ст.149 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_1 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. N 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" зобов"язано Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з користування державного лісогосподарського підприємства з передачею їх у власність громадян заборонено.

5. Щодо визнання незаконними та скасування рішень сільської ради

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржувані рішення Коблівської сільської ради суперечать зазначеним вище нормам законодавства, вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

6. Щодо визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час видання державного акта), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, вимога про визнання недійсним державного акта не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту серії ЯИ №674241 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

7. Щодо витребування земельної ділянки

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Такі висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17-ц (провадження № 14-317цс19).

У пункті 46 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), пункті 81 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Тому суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним, а вимога прокурора про витребування від відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської РДА задодоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача Коблівської сільської ради та ОСОБА_1 на користь прокурора сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2756,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру (1378,00 грн. + 1378,00 грн.)) та судові витрати за подання заяви про забезпечення позову (689,00 грн.).

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263-265,280-282ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 26 грудня 2012 року № 10 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6250 га (пасовища) для ведення особистого селянського господарства в селі Коблеве.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 16 грудня 2014 року №31 в частині затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,6250 га (пасовища), кадастровий номер 4820982200:12:046:0247, на будівництво об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04375748, вул.Одеська, 4, с.Коблеве Миколаївської області) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 1722,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 23 січня 2023 року.

Суддя: