Рішення № 10977142, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10                                                                                 Справа № 8/209

          За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемедіасервіс», м. Стаханов Луганської області, -

про стягнення 1 572 грн. 45 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кустовский О.С. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №119 від 02.08.2010 року;

від відповідача –Слесарєв І.Е. –представник, - довіреність № 1/10 від 06.04.2010 року; -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 1553,34 грн. та пеню у сумі 19,11 грн., нарахованих ним у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №3921-Н, укладеного між сторонами 29.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 12.08.10 року до 30.08.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав частково –на суму 114,84 грн., - пославшись на те, що іншу суму боргу він погасив (№ б/н від 12.08.2010 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          29.01.09 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №3921-Н, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення 1-поверхової будівлі Північного павільйону приміських кас площею 1,0 кв.м, станом на 09.01.09 року оціночною вартістю 13700,00 грн., яке перебуває на балансі вокзалу Харків-пасажирський Південної залізниці та знаходиться за адресою: місто Харків, пл. Привокзальна, 1 (п.1.1), яке орендареві передано в оренду з метою розміщення автомату з прийому платежів за телекомунікаційні послуги операторів мобільного зв’язку та Інтернет-провайдерів (п.1.2).

Орендна плата за перший місяць оренди –січень 2009 року –встановлена у сумі 1027,50 грн. (без ПДВ) (п.3.1), яка підлягає індексації (п.3.3) та повинна бути сплачена щомісячно, до 12-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.6).

У випадку несвоєчасної або не у повному обсязі сплати орендної плати вона підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7).

Орендар зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1).

Договір укладено на період з 29.01.09 року по 29.01.10 року (п.10.1) (а.с.7-10).

Згідно акту прийому-передачі орендованого майна від 29.01.09 року орендодавець передав орендареві предмет оренди (а.с.11).

10.03.10 року сторони уклали угоду про розірвання договору (а.с.12).

Як вбачається з розрахунку суми позову, наданого позивачем до справи (а.с.13-14), орендар не вжив заходів до погашення основного боргу у сумі 1553,34 грн., у зв’язку з чим орендодавець на вказану суму боргу нарахував пеню за період з 13.02.09 року по 30.06.09 року у сумі 19,11 грн., - а всього 1572,45 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав частково –на суму основного боргу у розмірі 114,84 грн. - з наступних підстав.

Відповідач стверджує, що ще до звернення позивача з цим позовом до суду він на виконання умов договору сплатив орендну плату:

19.03.10 року –у сумі 2261,33 грн.;

16.04.10 року - у сумі 761,73 грн.;

19.05.10 року –у сумі 768,58 грн., - тобто усього 3791,64 грн.

Відповідач стверджує, що це сталося внаслідок відмови позивача від проведення взаємозвірки стану розрахунків за договором.

Позивач згідно розрахунку суми боргу, наданому ним до справи у судовому засіданні 30.08.10 року, визнав факт наявності залишку основного боргу у сумі 114,84 грн. та просить стягнути його, а також пеню у сумі 19,11 грн., оскільки остання була нарахована за період з 13.02.09 року по 30.06.09 року, а орендодавець згідно п. 3.7 договору має право на її нарахування та стягнення за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд погоджується з вищенаведеними доводами обох сторін у цій частині.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (ч. 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно частині 1 статті 762 (та ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

          Отже, уклавши вищезгаданий договір, сторони взяли на себе низку зобов’язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Позивач стверджує, що орендар в період з квітня по червень 2009 року не у повному обсязі вносив орендну плату.

          Орендар визнав та підтвердив ці доводи.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем.

Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі, - тобто припустився порушення зобов’язання.

          З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов’язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено річний термін, але сторони у п.3.7 договору домовилися, що пеня підлягає нарахуванню та стягненню з орендаря за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

          Позивач в частині визначення суми пені дотримався вищезгаданих вимог чинного законодавства та умов договору.

          Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково –на суму 133,95 грн. (114,84 грн. + 19,11 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

Відповідно до ст.ст.44,47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню:

відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.011993 року №7/93 «Про державне мито»- державне мито у сумі 8,69 грн.;

відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №825 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258»- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 20,10 грн.

Судом взято до уваги, що згідно п.35 ст. 4 вищезгаданого Декрету позивач звільнений від сплати державного мита при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16, 203,509,526,527,530,611-613, 623-625,629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,18,19 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемедіасервіс», ідентифікаційний код 34250016, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 29 Луганської області, - на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, ідентифікаційний код 23148337, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Гуданова, 18, на рахунок №31111094700002, установа банку –ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, одержувач – УДК у місті Харкові, код ЄДРПОУ УДК –24134490, - основний борг з орендної плати у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 84 коп. та пеню у сумі 19 (дев’ятнадцять) грн. 11 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемедіасервіс», ідентифікаційний код 34250016, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 29 Луганської області,, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО –804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 8 (вісім) грн. 69 коп.;

31217264700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО –804013, ОКПО –24046582, КБК –22050003, символ звітності банку –264, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 20 (двадцять) грн. 10 коп.

          Видати наказ Стахановській об’єднаній державній податкові інспекції Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 30.08.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –01 вересня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа