Рішення № 10977045, 03.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 22/104-10

За позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат», Черкаська обл., м. Звенигородка,

до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, Київська обл., м. Бровари

про стягнення 112199,10 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача: Дмітрієв Р.І., довіреність б/н від 14 червня 2010 року,

від Відповідача: не зявився

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьвідкрите акціонерне товариство «Звенигородський сироробний комбінат»(далі - Позивач) до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 112199,10 грн., що складає 92062,40 грн. основного боргу; 3565,47 грн. 3% річних; 16571,23 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем строків оплати за поставлену продукцію за Договором №044 від 19 березня 2008 року (далі Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 травня 2010 року порушено провадження у справі № 22/104-10 та призначено її до розгляду на 23 червня 2010 року.

В судове засідання 23 червня 2010 року Відповідач не зявився, однак через загальний відділ суду від нього надійшло клопотання б/н від 22 червня 2010 року (за вх. суду № 7214 від 23 червня 2010 року) про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю направити свого представника в дане судове засідання. Представник Позивача в судовому засіданні 23 червня 2010 року проти задоволення даного клопотання Відповідача не заперечив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23 червня 2010 року розгляд справи відкладено на 06 липня 2010 року о 12:05 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06 липня 2010 року та 20 липня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у звязку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування нових доказів відповідно на 20 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року.

В судовому засіданні 21 липня 2010 року представник Позивача подав довідку № 1508 від 19 липня 2010 року за підписом фінансового директора та головного бухгалтера відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат»та скріпленою печаткою товариства, згідно якої основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 91562,40 грн.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103223793472 від 10 червня 2010 року, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 липня 2010 року термін розгляду справи №22/104-10, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено на один місяць.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №044 від 19 березня 2008 року (далі Договір), згідно пункту 1.1. якого Підприємство (Позивач) зобовязався продати, а Дистрибютор (Відповідач) прийняти, оплатити та провести реалізацію молочної продукції на умовах та в строки передбачені даним Договором.

В пункті 4.2. Договору вказано, що ціни на продукцію відображаються у накладних і зазначаються з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 4.3 Договору розрахунки за кожну отриману Відповідачем від Позивача партію продукції, згідно накладної, здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок або в касу Позивача.

Розрахунок за продукцію Відповідач зобовязаний провести не пізніше 21 календарного дня з дати отримання продукції; датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних документах (пункт 4.2. Договору).

Перехід права власності на продукцію, згідно пункту 5.2. Договору, відбувається в момент передачі продукції Відповідачу, після підписання накладних.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач за період з 01 квітня 2008 року по 02 грудня 2008 року поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 984867,01 грн., що підтверджується належним чином оформленими, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками накладними за вищевказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 57-154).

Відповідач своїх договірних зобовязань в частині оплати за отриману продукцію належним чином не виконав, розрахунків за Договором своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед Позивачем станом на 31 березня 2009 року в сумі 92062,40 грн., що також вбачається із складеного та підписаного Сторонами і скріпленого їх печатками акту звірки взаємних розрахунків станом на 31 березня 2009 року.

Факт часткової оплати підтверджується банківськими виписками Звенигородського відділення Черкаської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»з рахунку Позивача за період з 19 березня 2008 року по 06 липня 2010 року, зокрема Відповідачем 01 вересня 2009 року погашено 250,00 грн. та 03 вересня 2009 року погашено 250,00 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем на день подання позову склала 91562,40 грн., що також засвідчено довідкою Позивача №1508 від 19 липня 2010 року за підписом фінансового директора та головного бухгалтера відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат»та скріпленою печаткою товариства.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 91562,40 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 91562,40 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 3565,47 грн. 3% річних та 16571,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних Позивачем нараховані за період з 24 грудня 2008 року по 08 квітня 2010 року за 471 день прострочення на 92062,40 грн. заборгованості в сумі 3565,47 грн.

Враховуючи кінцеві строки виконання зобовязання по оплаті продукції за Договором (23 грудня 2008 року за накладною № 9087 від 02 грудня 2008 року), дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок з рахунку Позивача за період з 19 березня 2008 року по 06 липня 2010 року, зокрема оплату за 01 вересня 2009 року в сумі 250,00 грн. та за 03 вересня 2009 року в сумі 250,00 грн., період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, а також те, що зарахування Позивачем грошових коштів, що надходили від Відповідача відбувалось в рахунок погашення існуючої заборгованості за отриману за Договором продукцію за попередніми накладними, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

92062.4024.12.2008 - 01.09.20092523 %1906.83

91812.4001.09.2009 - 03.09.200933 %22.64

91562.4003.09.2009 - 08.04.20102183 %1640.60

Оскільки вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказані періоди, становить 3570,07 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3565,47 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з січня 2009 року по березень 2010 року на 92062,40 грн. заборгованості в сумі 16571,23 грн.

Враховуючи кінцеві строки виконання зобовязання по оплаті продукції за Договором, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок з рахунку Позивача, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а також те, що зарахування Позивачем грошових коштів, що надходили від Відповідача відбувалось в рахунок погашення існуючої заборгованості за отриману за Договором продукцію за попередніми накладними, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2009 - 01.09.200992062.401.0827549.1299611.52

01.09.2009 - 03.09.200991812.401.008734.5092546.90

03.09.2009 31.03.201091562.401.0867874.3799436.77

Оскільки сума інфляційних втрат, за розрахунком суду за вищевказані періоди, становить 16157,99 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 16571,23 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 16157,99 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень

За таких обстави, суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 91562,40 грн. основного боргу, 3565,47 грн. 3% річних та 16157,99 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат»(20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 35-А, код 00447818) 91562,40 грн. (девяносто одну тисячу пятсот шістдесят дві гривні сорок копійок) основного боргу; 3565,47 грн. (три тисячі пятсот шістдесят пять гривень сорок сім копійок) 3% річних, 16157,99 грн. (шістнадцять тисяч сто пятдесят сім гривень девяносто девять копійок) інфляційних втрат, 1112,86 грн. (одну тисячу сто дванадцять гривень вісімдесят шість копійок) державного мита, 234,08 грн. (двісті тридцять чотири гривні вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Повне рішення складено 27 серпня 2010 року.