Рішення № 109766443, 15.03.2023, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/428/21

Провадження № 2/131/45/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шелюховського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із вищевказаним позовом. У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним, скасуватим та виключити запис про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі, складеного від імені ОСОБА_2 посвідченого 16 грудня 1999 року Китайгородською сільською радою за номером 72, номер реєстрації у спадковому реєстрі 48088136.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Після смерті батька державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори було відкрито спадкову справу за №90/2002. За результатами перевірки наявності в державному спадковому реєстрі відомостей про складені померлим заповіти було встановлено, що померлий батько склав заповіт, посвідчений виконкомом Китайгородської сільської ради 30 жовтня 1999 року за реєстровим номером 43а, відповідно до якого позивач спадкував транспортний засіб після смерті батька, все інше майно за законом спадкувала мати позивача, дружина покійного - ОСОБА_4 , однак свої спадкові права не оформила у встановлений спосіб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 . Після смерті матері позивач являється єдиним спадкоємцем, відповідно до заповіту складеного на його користь, посвідченого секретарем виконкому Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 23 березня 2009 року за реєстровим номером 10. У приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу було заведено спадкову справу за №50/2018. Позивачем було оформлено право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримано відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, мамою позивача не було оформлено житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою, які належали покійному батькові позивача на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок та рішення сесії про передачу у приватну власність присадибної ділянки.

При вирішенні питання видачі позивачу свідоцтв на дане майно приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Таранюком Т.Є. було перевірено спадковий реєстр, де містилася інформація про наявність двох заповітів від імені батька позивача, а саме №43а, за яким він спадкував транспортний засіб та №72, який було внесено до реєстру 12.09.2009 року Вінницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Дані відомості підтверджується відповідним витягом про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі та роз`ясненням приватного нотаріуса. Дана обставина, а саме наявність ще одного заповіту у реєстрі перешкоджає позивачу у оформленні спадкових прав на майно.

У Китайгородській сільській раді позивачу повідомили, що у них відсутні відомості про наявність вищезгаданого заповіту та надали копію із журналу реєстрації нотаріальних дій, із якого стало відомо, що за реєстровим номером 72, 16 грудня 1999 року було здійснено засвідчення підпису, а не реєстрацію заповіту, на адвокатський запит сільська рада не надала інформації щодо даної ситуації, оскільки вона є нотаріальною таємницею та має бути витребувана судом.

Позивач вказує, що як видно із наявних доказів реєстрація даного заповіту в спадковому реєстрі не була здійснена в день вчинення самої нотаріальної дії, а була вчинена після смерті батька позивача реєстратором Вінницької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Заява про реєстрацію заповіту може бути подана реєстратору безпосередньо заповідачем, однак такий на час реєстрації був 10 років як покійний. Відомостями про заявника в даному випадку та підставу реєстрації вони не володіють.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про скасування та виключення з державного спадкового реєстру заповітів запису про державну реєстрацію заповіту.

13 грудня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідно до якого їх представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, що стосується відповідача Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, розгляд справи просить здійснювати за наявнимии в матеріалах справи документами без участі представника підприємства.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, проте подали до суду заяви в яких підтримують позовні вимоги та просять суд їх задоволити, а розгляд справи поводити у їх відсутність.

Представник відповідача Дашівської селищної ради в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву в якій не заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України ліквідатор Лемеш Р.С. в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу без його участі.

Таким чином, судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та за погодженням сторін згідно поданих ними заяв.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у справі, яким позов задоволити із наступних підстав.

За змістом ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, запис №1 від 06 січня 2000 року(а.с.9), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-20)

ОСОБА_3 при житті, а саме 30 жовтня 1999 року склав заповіт, яким заповідав належний йому автомобіль «Москвич»-412 своєму сину ОСОБА_1 (а.с.100).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, запис серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2018 року(а.с.8).

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину та 07 листопада 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Т.Є., зареєстрованого в реєстр за №1896 (а.с.12).

Відповідно до листа Приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу Таранюка Т.Є. вих.№168/01-16 від 16 квітня 2021 року (а.с.10) ОСОБА_1 повідомлено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали його батькові необхідно надати певний перелік документів. Разом з тим, за даними Спадкового реєстру міститься інформація про наявність заповітів, посвідчених виконкомом Китайгородської сільської ради 30 жовтня 1999 року за реєстровим №43а, 16 грудня 1999 року за реєстровим №72.

У витязі про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.21) зазначається реєстрація заповіту ОСОБА_3 , зареєстрованого за №72, дата посвідчення 16 грудня 1999 року, який було внесено до реєстру 12 вересня 2009 року Вінницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, однак в матеріалах справи відсутні докази, навіть після витребування реєстраційної справи щодо внесення відомостей до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту №72, номер 48088136 від 12.09.2009 року.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною третьою статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Мінюсту України № 3306/5 від 11.11.2011 року Реєстраторами Спадкового реєстру щодо: посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) нотаріусами заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мінюсту: заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів і спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією. запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін`юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є Держінформ`юст та його філії.

Відповідно до п. 8 Порядку, посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформ`юсту або його філіям заяв про реєстрацію.

Аналогічна норма щодо порядку реєстрації заповіту, посвідченого органом місцевого самоврядування, також зазначена у ч. 2 п. 2.3 Положення про Спадковий реєстр.

Таким чином, Китайгородською сільською радою було порушено п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі.

Згідно з вимогами пунктів 1.6, 2.3, 2.6, 2.9 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №1810/5 від 07 лишня 2011 року передбачено, що відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру.

Відповідно до розділу II Положення про Спадковий реєстр, відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт(п. 2. 1.4, 2. 1.5), або у разі визнання заповіту недійсним (п. 2.1.6).

Наявність даних про заповіт під реєстровим номером 72 від 16.12.1999 року не було отримано під час розгляду справи, окрім того журнал реєстрації нотаріальних дій Китайгородської сільської ради (а.с.22) вказує на відсутність такого, що є підставою для скасування та виключення запису про його реєстрацію на даний час з Спадкового реєстру.

Відомості про заповіти підлягають обов`язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за №6831/19569, тобто порядок державної реєстрації заповітів почав діяти за нормами законодавства, що вступили в силу після смерті батька позивача- ОСОБА_3 . Відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами органів місцевого самоврядування підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру за заявою заповідача. Оскільки на момент набуття чинності даного положення заповідач помер, то внесення спірного заповіту є незаконним.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність вимогам закону, незалежно від визнання його таким.

Наказом Міністерства Юстиції України від 7 липня 2011 року № 1810/5 затверджено Положення про Спадковий реєстр, в якому п. 2.9 передбачено строки внесення відповідних відомостей реєстратором. Реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Під час розгляду справи у суді, не було встановлено фактів, які б підтвердили реєстрацію заповіту 12 вересня 2009 року, на неодноразові витребування належним чином завіреної копії реєстраційної справи щодо внесення відомостей до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту за номером у реєстрі 48088136, дата реєстрації 12 вересня 2009 року, останні так і не були витребувані.

Враховуючи наявність такого значного проміжку часу, який минув з дати начебто складання та посвідчення заповіту Спадкодавцем до моменту появи відомостей у Спадковому реєстрі та подальшого виявлення заповіту, а також неможливістю огляду безпосереднього оригіналу заповіту вказують на відсутність відомостей того, що померлий ОСОБА_3 складав вказаний заповіт, а отже і те, що його воля була направлена на відповідне його підписання.

Оскільки судом встановлено, що при внесення відомостей до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту за номером у реєстрі 48088136, дата реєстрації 12 вересня 2009 року було порушено порядок реєстрації, тому суд вважає, що заповіт за номером 72, номер реєстрації у спадковому реєстрі 48088136, слід визнати недійсним, а його реєстрацію скасувати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 203, 204, 215, 1232, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі - задовольнити.

Визнати недійсним, скасувати та виключити запис про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі, складеного від імені ОСОБА_2 посвідченого 16 грудня 1999 року Китайгородською сільською радою за номером 72, номер реєстрації у спадковому реєстрі - 48088136.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Дашівська селищна рада, адреса: вул. Горького, 9, смт Дашів Гайсинського району Вінницької області.

Відповідач 2: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, адреса: 04655, вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ.

Головуючий: